Практика "шапок-масок" в Україні стосовно ЗМІ вкрай небезпечна - адвокат
Юрист про політику держави щодо громадських організацій та ЗМІ
Понеділок, 8 жовтня 2018, 11:42Адвокат ДМИТРО ДОВЖИК, який захищає інтереси Міжнародного центру перспективних досліджень, куди у квітні 2017 року приходили з обшуками правоохоронці, розповів в інтерв'ю "Апострофу" про хід справи і про стосунки влади і ЗМІ в Україні.
- Виступаючи у Верховній Раді, президент Петро Порошенко сказав про те, що в Україні працюють "окуповані" агресором ЗМІ, працюють агенти Кремля, тому потрібен закон про реєстрацію агентів впливу Російської Федерації. Як такий закон може вплинути на свободу слова? Адже до цього "реєстру" можуть потрапляти неугодні ЗМІ, люди, громадські організації.
- У першу чергу слід зупинитися на тому, що наразі немає конкретного законодавчого нормативного акту, який ми могли б обговорювати. Є лише гучні слова окремих політиків, але за фактом конкретного закону або конкретного законопроекту ми ще не бачили. Коли буде текст закону, тоді ми зможемо цитувати окремі норми і давати їм конкретну правову характеристику. На сьогодні, як показує конкретно наша практика, будь-які обмежувальні заходи з боку держави щодо ЗМІ або щодо будь-яких інших платників податків, обов'язково призводять до зловживання правами окремих несумлінних осіб з боку контролюючих органів з метою використання певних нормативно-правових актів, законів або повноважень у власних цілях.
- Чи може послужити висловлювання думки або позиції будь-якої людини приводом для перевірок з боку правоохоронних органів громадської організації або ЗМІ, де воно було оприлюднено?
- Не варто забувати про те, що в Україні діє свобода слова і в країні будується громадянське суспільство. Тому будь-які висловлювання, якими б вони не були невигідними або незручними політикам і державним органам, є проявом свободи слова та свободи думки певної людини. Будь-яке переслідування за цією ознакою неправомірно і є не тільки порушенням українського законодавства, а і порушенням норм міжнародного права, зокрема Конвенції про захист прав людини. Тому в нашому суспільстві, в молодій демократії, що будується, подібні ініціативи, на мою думку, є дуже небезпечними. Ми ще не настільки зрілі, щоб вводити обмежувальні заходи, які можуть навіть апріорі стосуватися обмеження свободи слова в Україні. Тому я як практикуючий адвокат з дуже великим побоюванням ставлюся до подібних ініціатив. Крім того, я більш ніж упевнений, що в таких випадках подібні нормативно-правові акти можуть та будуть використовуватися саме з метою обмеження окремих осіб, політичних розправ або отримання банальної вигоди, шляхом заробляння грошей окремими посадовими особами контролюючих органів, які в результаті можуть отримати відповідні повноваження за допомогою того чи іншого нормативно-правового акта.
- У цій заяві Петро Олексійович сказав не тільки про ЗМІ, а й про громадські організації. Враховуючи, що ми з вами вже обговорили, згадується ситуація з обшуками в квітні минулого року в Міжнародному центрі перспективних досліджень (МЦПД). Що вони інкримінують і яка ситуація на сьогодні?
- Ситуація абсурдна, тому що, як відомо, в офіс громадської організації "Міжнародний центр перспективних досліджень" увірвалися озброєні люди в шапках-масках. Незрозуміло, які конкретно докази вони шукали. По суті, приводом послужила окремо взята стаття або окремо взятий умовивід одного із співробітників цієї організації. Це, з моєї точки зору, є типовим прикладом політичної розправи над неугодними. Як же тоді бути журналістам, частина роботи яких полягає саме в тому, щоб оприлюднити різні позиції для балансу думок? Як тоді бути політикам, як тоді бути тим же юристам врешті-решт? Як ми будуватимемо громадянське суспільство, якщо після кожного неугодного слова чи висловлювання ми приходитимемо до шапок-масок, зброї та спецназу в офісі чи вдома? Мені як платнику податків це вкрай неприємно, тому що на мої гроші, які я даю державі на утримання правоохоронних органів, які повинні мене захищати, ці ж органи за мої гроші, сплачені в бюджет, приходять до мене з обшуками і розповідають мені, як мені треба жити, що мені потрібно робити і чому я повинен після цього судитися з державою, щоб відстояти свої права. Обшук в офісі ГО МЦПД став саме типовим прикладом подібної ситуації, коли після висловлення своєї точки зору до таких людей увірвалися в офіс незрозумілі слідчі в супроводі автобусу зі спецназом.
- Розкажіть за пунктами, як повинен проходити обшук і які були порушення під час обшуку в МЦПД?
- Насправді, провести обшук – одна з найпростіших процесуальних дій, яка передбачена Кримінальним процесуальним кодексом України. Повинен з'явитися слідчий з постановою суду, культурно постукати в двері, сказати, що у нього є така постанова.
Людям, які знаходяться в офісі чи в квартирі, кого стосується ця постанова, необхідно показати його, ознайомити і запропонувати добровільно видати те, що перераховано в межах цього судового документа. У 99% випадків людина не захоче зв'язуватися з неприємностями і чинити опір цим діям. Просто буде сприяти слідству, допомагати, буде зацікавлена в тому, щоб швидше закінчити цю процедуру. Але чомусь кожен правоохоронець вважає своїм священним обов'язком ввалитися з силою, виламати двері, збрехати при вході, зігнати всіх, принизити, навіщось застосувати силу. У мене іноді складається думка, що для таких заходів спеціально беруть людей з комплексом неповноцінності. Ось і в МЦПД прийшли люди, які представилися клінінговою компанією, ввалилися в офіс. Там, якщо я не помиляюся, зламали двері. Стали чіплятися до окремих співробітників, не запропонували добровільно видати необхідні матеріали. Хоча співробітники самі запропонували пройти в кімнату і надати все, що їм цікаво. Після цього стали неаргументовано застосовувати силу до окремих присутніх осіб. Навіщось стали штовхати людей, бити, кидати на підлогу, викручувати руки, що було зовсім не потрібно в цій ситуації. Одній людині з присутніх під час обшуку розбили інсулінову помпу. Також не допускали медичну допомогу, адвоката, який за законодавством міг і повинен був бути присутнім при проведенні слідчих дій. Після цього зібрали все, що встигли схопити, і просто вибігли з офісу.
- Люди, які постраждали, які права мають? І в наших реаліях чи можливо домогтися того, щоб вони понесли відповідальність за перевищення своїх повноважень?
- Тут потрібно розмежувати дві складові питання: які є права і чи можливо понести відповідальність? Права у нас за законодавством дійсно є. Кожну таку дію можна кваліфікувати як перевищення повноважень, як хуліганство, можна знайти ще низку статей, які були порушені в цьому випадку. Але за фактом довести або залучити конкретного співробітника правоохоронних органів до відповідальності в наших реаліях – дуже і дуже складно. У більшості випадків все закінчується тим, що навіть якщо реєструються кримінальні провадження проти таких горе-правоохоронців, вони потім роками лежать в інших правоохоронних органах, які, звичайно ж, не хочуть розслідувати виробництва проти своїх колег. Розуміють, що самі вони діють таким же чином і буквально за день, місяць або рік опиняться на їхньому місці. І потрібно буде теж подумати, як прикрити свою спину і хто в цьому допоможе.
Дмитро Довжик в студії Апостроф TV
В цьому разі нами було ініційовано два кримінальні провадження проти незаконних дій правоохоронних органів. Одне з них досі розслідується прокуратурою міста Києва. До слова сказати, вже два рази намагалися це кримінальне провадження тихенько закрити, таємно від нас, не направляючи нам постанову про закриття цього кримінального провадження. Обидва рази в судовому порядку нам вдавалося оскаржити цю неправомірну дію і відновлювати розслідування. Ще одне кримінальне провадження було ініційоване Генеральною прокуратурою України. Знову ж таки, за судовим рішенням, оскільки добровільно вони відмовилися це робити, і зараз це провадження знаходиться в Печерському районному управлінні поліції міста Києва. Знаходиться більше року, при цьому не було зроблено жодної процесуальної дії, не викликана і не допитана жодна людина. І, швидше за все, теж буде тихо закрито, а ми потім будемо роками судитися і оскаржити це закриття. Тому що ми розуміємо, у правоохоронної системи на сьогодні немає бажання боротися з людьми, яких просто можна називати перевертнями в погонах всередині системи. І тут мої колеги часто піднімають питання судової реформи і того, що суди не захищають громадян в цій ситуації. Але слід звернути увагу, що справи до судів навіть не передаються. Суди в більшості випадків підтримують ініціаторів оскарження таких дій. Вони не перешкоджають громадянам у такій ситуації. Основна проблема в тому, що правоохоронна система, яку зараз всі хвалять, яка є нібито новою, справедливою і незаангажованою, залишається старою. Правоохоронці намагаються прикрити один одного, тому притягнути їх до відповідальності не те, що неможливо, але дуже важко. Це неможливо без сприяння ЗМІ, з боку групи адвокатів. Для того щоб це здійснити, потрібна ціла команда людей, ресурс, а також потрібно цілеспрямовано цим займатися. А звичайний сумлінний громадянин і платник податків, який вважає своїм обов'язком просто жити в цій країні, в більшості випадків або не може собі цього дозволити, або просто не хоче з цим зв'язуватися.
- Хочу уточнити про ситуацію з МЦПД. Які ще в цій справі були порушення? І що стосується вилучених матеріальних речей, де вони зараз знаходяться, їх було повернуто?
- Як я вже сказав, обшук проходив з перевищенням повноважень, свідки дійсно були, були поняті. Під час обшуку неправомірно була застосована сила до окремих громадян. Були постраждалі, які були побиті, яким були викручені руки, у яких відібрали особисте майно. Крім того, у самої організації була вилучена комп'ютерна техніка, телефони, які ще близько двох місяців ми намагалися повернути в судовому порядку. Ми цього домоглися, за великим рахунком. Але сам факт того, що більш ніж на два місяці частково, якщо не повністю, була заблокована робота організації, залишається фактом. І це теж проблема, тому що подібні справи повинні розглядатися судами в триденний термін. У нашому ж випадку справа тягнулася більше двох місяців.
- Наскільки я розумію, доказів, за якими приходили, не знайшли.
- Їх не знайшли і не знайдуть, бо звинувачення надумані.
- Після того як докази не знайшли, чи не повинні були закрити цю справу?
- Ви розумієте, в чому справа? Справа фактична. З якою метою у нас в країні ініціюється фактова справа? Якщо ініціюється справа проти конкретної особи, тоді в органів досудового слідства вступають в силу процесуальні строки, яких вони зобов'язані дотримуватися. І ця справа вже тримається на контролі. А якщо справа фактична, вона може тягнутися роками. І в цьому випадку я більш ніж упевнений, що воно не буде закрито ще довго. Воно буде далі використовуватися проти подібних організацій, як МЦПД, можливо, ще інших організацій. Це просто елемент тиску на тих чи інших неугодних людей.
Дмитро Довжик в студії Апостроф TV
- Подібна безкарна поведінка силовиків, які можуть приходити коли захочуть, вилучати матеріальні речі, звинувачувати, не маючи доказів, які може мати наслідки для ЗМІ, громадських організацій, окремих людей тощо, враховуючи передвиборчий рік? Чи не посилиться "полювання на відьом"?
- В першу чергу це погіршить ставлення до України з боку іноземних держав. Вже не перший рік вони на нас дивляться, як на полігон з дикими правоохоронцями, які безкарно вриваються в офіси і регулярно здійснюють абсолютно неправомірні дії стосовно своїх громадян. Зараз фіксується дуже багато випадків тиску за допомогою правоохоронних органів на підприємницьку діяльність. Поки це не припиниться в країні, я думаю, на нас так і будуть дивитися, як на Дикий Захід. В першу чергу нам треба знаходити причини всередині самої держави. Доти, поки правоохоронець не стане правоохоронцем, а не залишатиметься караючим органом, це триватиме. З цим потрібно боротися і це певний етап становлення громадянського суспільства, зокрема в Україні.
- Як себе захистити в таких умовах, коли ті, хто повинен тебе захищати, не захищають? Чи можлива тут допомога якихось міжнародних громадських організацій?
- Перше – сильна юридична підтримка. Друге – це масмедіа, які повинні висвітлювати кожну неправомірну подію. І третє – це якраз міжнародні організації, яких часто бояться саме недобросовісні правоохоронці, тому що розголос в ЗМІ і тиск міжнародних організацій в першу чергу змушує їх стримати запал. Це три основні чинники, за допомогою яких ми можемо захищатися в нинішніх реаліях.
