Розірвання договору про дружбу з Росією викрило величезну провину влади - Борис Беспалий

Що змінить розірвання договору про дружбу з Росією у відносинах України з агресором, чому після чотирьох років війни ми досі торгуємо з РФ, а також про те, хто є головними претендентами на пост президента, і як провладний кандидат розправляється з конкурентами по передвиборчих перегонах, розповів "Апострофу" народний депутат України ІІІ-V скликань БОРИС БЕСПАЛИЙ.

- Петро Порошенко підписав закон про припинення договору дружби з Російською Федерацією, який набуде чинності уже з квітня 2019 року. Яких змін варто очікувати після цього?

- Краще б він про своїх "дружбанів" просто не нагадував, і не вже з 1 квітня, а аж із 1 квітня, до цього часу будемо продовжувати "товаришувати" з Росією. Я, чесно кажучи, в шоці, що за чотири з половиною роки російської агресії цей договір діяв. Більше того, його і зараз не розірвали достроково, як мали б зробити раніше, а просто сплив термін його проміжної дії, його просто не продовжують. От уявіть собі, якби він був укладений не в 1999 році, а скажімо, у 2012 чи 2002 роках, і термін його дії мав дотікати до 2022 року, то наш гарант і далі продовжував би "дружити". Ще у мене виникає одне питання: а скільки у нашої влади ще є договорів із Росією? Скажімо, галузевих договорів, наприклад, договір, за яким видали Тумгоєва, катам на розправу. Тому, думаю, що російська присутність в Україні має бути зведена до офіційного мінімуму - посольство, консульство. Весь російський бізнес, якого, до речі, у нас повно, має бути звідси викинутий, торгівля вся має бути припинена. А такі часткові кроки мене просто дивують.

Що зміниться на практиці, технологічно? Та нічого. Морально так, зміниться. Тому що цей договір - рамковий, він не передбачав якихось прямих дій. А от, наприклад, договір, за яким Тумгоєва видали - це змістовний договір, він і досі не припинений. Торгівля - це реальна річ, хоча, що там можна купувати в Росії - карти генштабу, якісь стратегічні матеріали… Зокрема, проросійський політик Новінський став власником двох суднобудівних заводів в Миколаєві - це стратегічні об’єкти, і це під час воєнного стану в Миколаївській області! До речі, дуже цікавий момент, скільки український бізнес в Росії за 2014-2018 роки або наші заробітчани сплатили податків країні агресора, разом із гарантом? Тому, не знаю, чи треба нагороджувати президента, що він розірвав цей договір із Росією, чи його судити треба, що він цього не зробив раніше. Я, особисто, схиляюсь до останнього варіанту.

- Як розірвання цього договору вплине на наших громадян, які сьогодні живуть та працюють в Росії, а їх близько 3,5 мільйонів?

- Він ніяк не вплине, тому що це просто атмосферний договір. Норм прямої дії, які на них у той чи інший спосіб діяли б, немає. Коли, наприклад, є одна з норм прямої дії, яка пов’язана з введенням воєнного стану, - не допускати в Україну росіян призовного віку, то це норма прямої дії, а там її не має - що когось вишлють, когось не пустять. Якщо щось і є подібне, то це вирішується абсолютно іншими актами, і цей договір тут ні до чого. Це просто сигнал всьому світу, що Україна і Росія - друзі. А потім ми дивуємось, що світ так мляво реагує на російську агресію. Мовляв, любі друзі, ви з Росією дружите, у вас бізнесу там повно, чому ми повинні застосовувати санкції, якщо ви з Росією збільшуєте бізнес і товарообіг. Ця дружба нашого гаранта з ними надзвичайно шкодила і шкодить Україні у світі. Тому що є договір, але його ніхто ж не читає, світ дивиться, що договір про дружбу є, так і сприймають. Чесно кажучи, я цим усім шокований. Зараз влада, намагається свої колосальні мінуси і величезну провину перед українським народом виставити як мікродосягнення, тим паче договір про дружбу закінчився, і ми його просто не продовжимо.

- Ви сказали, що російський бізнес необхідно повністю викинути з України, а наш відкликати з РФ. Як ви бачите можливість реалізації цього на практиці? І як такий крок вплине на українську економіку?

- Тут, насправді, два питання. Перше питання - економічне. Як приклад, Росія вдерлася в Грузію в 2008 році, і вони перестали купувати грузинські товари. А Грузія за цей час знайшла такі ринки збуту, що зараз Росія у них просить: а дайте вина грузинського, води грузинської. Тобто світ великий, не тільки світ той, що у віконці. Тим більше, що Росія - не найбільший ринок. Знову ж таки просто дивує, що за чотири роки наша влада не знайшла інші ринки.

Але, є і друга сторона. Припустимо, що торгувати з Гітлером було б вигідно. То що, це треба було робити?! Коли ми вкладаємо інвестицію в Росію, ми тільки посилюємо ворога. І відразу можна рахувати, скільки наших людей від того загине. Якщо ми з Росією торгуємо, то посилюємо ворога. От хто у 1942 році торгував із фашистськими країнами? Це питання, яке виходить за межі нормального розуміння, за межі всілякої моралі. От дивіться, шукали вигоди якісь торгівельні, а тепер лежить Донеччина, Луганщина в руїнах. Як це компенсується тими копійками, які заробляють на бізнесі з Росією так звані українські олігархи, та і взагалі весь бізнес. Знову ж таки - це нам надзвичайно шкодить у міжнародному плані, тому що весь світ дивиться, що ми з ними торгуємо, значить, все не так погано. Це мені нагадує, як зроблять морду перекошену і говорять: "Мы сами не здешние". Так і наша влада себе поводить і каже всьому світу цю фразу, а ввечері, разом із російською владою підраховує гроші від бізнесу.

Борис Беспалий в студії Апостроф TV Фото: Дарія Давиденко / Апостроф

- В одному із останніх рейтингів кандидатів у президенти, зробленим фондом "Українська політика", Петро Порошенко зайняв друге місце серед кандидатів на пост глави держави після Тимошенко. Хоча у всіх інших опитуваннях він лідирує більше в антирейтингах. Чи допоможуть йому такі кроки, як запровадження воєнного стану, розірвання договору про дружбу з РФ, підвищити рейтинги?

- Як на мене, то цей договір дружби з Росією мав би вдарити по рейтингу, адже він нагадав всім про те, що наш президент чотири з половиною роки війни продовжував дружити з Росією. Я не думаю, що саме це зараз припинення, не розірвання договору, а непродовження, підгадане під вибори, просто термін закінчився, тут просто збіг. Тепер трохи піднявся рейтинг у зв’язку з введенням воєнного стану. І це зрозуміло, тому що люди покладають надії на більш рішучі кроки. Раніше треба було це все робити.

Я думаю, що такий сплеск рейтингу абсолютно нормальний. Але подивіться, як діє влада по відношенню до конкурентів по рейтингу. От зараз створили за півроку до виборів тимчасову слідчу комісію розслідувати, хто розкрадав українську армію. Одразу питання: а чому не в 2014-2015 роках це було зроблено? Відповідь очевидна: тому що за півроку можна наклепати на ворогів, а в суді вони ще не встигнуть це спростувати. І вийшло у них, хто розікрав українську армію? Тут і так зрозуміло, що ті, у кого найвищі рейтинги. Ясно, що Тимошенко і Гриценко розікрали армію, зараз ще Зеленського допишуть туди ж, бо і у нього хороший рейтинг.

- Вони ж це розслідування розпочали не з 1991 року, а з 2002 року. Чому саме такий взяли період?

- Вони взяли той час, коли хоч якось можна було б зачепити прізвища Тимошенко і Гриценка. Зрозуміло, що Тимошенко тут взагалі не при справах, це чисто президентський напрям політики. Беруть просто рейтингових конкурентів, і на них пишуть що завгодно, тому що до виборів це можна розплескати. Суди, звичайно, це спростують, це все розвалиться. Наша влада демонструє, що головні вороги - це ті люди, у яких найвищий рейтинг, порівняно з чинним президентом. Перша – це Тимошенко, далі зачепили Гриценка, якщо з’являться якісь шанси на вихід у другий тур Зеленського, то говоритимуть, що він також щось вкрав або в пісочниці поламав бронетранспортер. От такі маніпуляції, які всім добре зрозумілі. До речі, вони дуже опускають владу в очах громадян.

От закінчиться воєнний стан, і люди подивляться, що змінилося. Українські судна можуть заходити в Азовське море, відкинули ворога, припинилися антиукраїнські провокації в прикордонних районах - що змінилося? Люди все побачать і скажуть: може, нас даремно перетурбували? Може, це просто була імітація воєнного стану?! Тому це все може спрацювати і бумерангом, якщо не буде реальних результатів. Холодильник переможе телевізор.

Борис Беспалий в студії Апостроф TV Фото: Дарія Давиденко / Апостроф

- Ви вірите в те, що в найближчий час ми почуємо офіційні заяви Вакарчука і Зеленського про те, що вони йдуть в президенти?

- Для мене, як для експерта, такого не має - вірю чи не вірю. Я аналізую факти, вони зараз, дійсно, проводять такий маркетинг. У Зеленського він виходить наче б то успішно. Правда, я більше прихильник творчості Вакарчука, але він поет, митець - більш заглиблений в себе, мінорний інтроверт. А Зеленський - мажорний екстраверт, і в цій іпостасі він виглядає переконливіше. Тому, я думаю, що в нього більше шансів на те, що його можуть зареєструвати, а з Вакарчуком - сумніваюсь, він може отримати удар по своєму самолюбству, хоча людина він достойна. Я б на його місці політичну кар’єру не відновлював би, бо він уже був у парламенті.

І друга річ - електоральні ніші. Вакарчук - це така національно-патріотична ніша, тут більш свідомий виборець, який розуміє, що починати кар’єру одразу з найвищої посади - це неправильно. А прихильники Зеленського - це значною мірою ті люди, які раніше голосували за Януковича і більше тяжіють до російської культури. Коли дійде до голосування, то думаю, що буде відкат, бо всі розуміють, що і йому не можна починати політичну кар’єру. Починати відразу з поста президента - це теж саме, що в школі починати з поста директора, на заводі також починати з поста директора. Треба пройти усі сходинки і проявити себе в якийсь спосіб у політиці.

- Припустимо, що все-таки Зеленський іде в президенти і перемагає на виборах. У вас є розуміння, як він може керувати країною, не маючи ніякого досвіду роботи в держструктурах?

- Як говорять, ніколи не кажи ніколи. Вірогідність, що він переможе, приблизно така сама, як зустріти на вулиці динозавра. Теоретична вірогідність є, а от практичної немає. Усі розуміють, що він може спробувати перейти і в політичну сферу. Але там також треба пройти шлях такий, як він проходив, будучи актором. Це абсолютно нормальна практика. Я думаю, що він може отримати удар по самолюбству, якщо от такі рейтинги високі, а потім низький результат.

Я дуже погано ставлюсь до складання рейтингів поза виборчою кампанією. Є такі кандидати в президенти, досить розкручені, які три роки до виборів існували тільки в рейтингах. От ніде їх немає, тільки в рейтингах. Це свідчить про слабкість президента, який на це дивиться. Я вже не кажу про те, що є чиста маніпуляція. Чому одних включають у рейтинг, а інших ні? Чому в рейтинги почали включати Вакарчука, Зеленського, Гриценка, які не представлені в парламенті. Саме включення до рейтингу - це чиста маніпуляція, ніби показують, що дивіться, от ми його включили - тепер він належить до української політичної еліти, така собі підказка виборцям. Я впевнений, що це є маніпулятивна технологія.

- На вашу думку, кого ми побачимо в другому турі виборів президента?

- Сьогодні в Україні взагалі за перемогу, а не просто за участь, борються лише два суб’єкти. Перший - це лідер глядацьких симпатій - Юлія Тимошенко, другий - це адміністративний ресурс, який у бюлетені буде виступати під псевдонімом Петро Порошенко. І кожен, хто думає, що я в першому турі проголосую, як захочу, а от у другому… Це є велика ілюзія. Визначатися тут треба в межах реалій, ми ж не говоримо про те, кого ми сильно любимо на світі, це не є конкурс красунь, це є конкретне змагання, за одну конкретну посаду, на яку є два конкретних претенденти. Ці вибори в такій площині дуже схожі на вибори 2014 року, коли конкурентами були тільки Ющенко і Янукович, а інших кандидатів навіть не пам’ятають.

Борис Беспалий в студії Апостроф TV Фото: Дарія Давиденко / Апостроф

- На сьогодні - це Тимошенко і Порошенко?

- Адміністративний ресурс, тому що сила Порошенка не в його харизмі, а в тому ресурсі, який він накидає. Це кандидат влади, і весь ресурс влади на нього працює.

Насправді, все залежить від того, наскільки ми відповідально ставимось до прийняття цього рішення. Потрібно усвідомлювати, що це не чужа справа, а наша, тобто - всі на вибори. Друге, ніяких голосувань "по приколу", це відповідальна справа, бо ми обираємо національного лідера. Третє, ми маємо збалансувати наш внутрішній потяг, з нашим спокійним, холодним розмірковуванням, зваживши всі за і проти. Це насправді наша відповідальність, а не якийсь сліпий вибір.