Зеленський увійде в історію України, якщо поборе одну з головних мафій країни - Агія Загребельська

Колишня державна уповноважена Антимонопольного комітету АГІЯ ЗАГРЕБЕЛЬСЬКА в розмові з "Апострофом" назвала причини свого звільнення, розповіла, чому в Антимонопольному комітеті (АМКУ) відбулися звільнення трьох уповноважених, назвала головні проблеми у роботі АМКУ, а також розповіла, хто і чому блокує легалізацію грального бізнесу в Україні і що повинен зробити президент Володимир Зеленський, щоб держава повернула контроль над цією галуззю.

- Минулого тижня президент України Володимир Зеленський звільнив трьох державних уповноважених АМКУ, серед яких були і ви. Щодо двох рішення було доволі очікуваним, тому що вони йшли за квотою Петра Порошенка. Однак про вас так не скажеш. З чим пов’язуєте своє звільнення?

- Моє звільнення, перш за все, пов’язане з певними моїми розслідуваннями і голосуваннями, які були досить незручними для окремих впливових монополістів.

- Окрім того, ще була звільнена перший заступник голови Марія Ніжник. Це так само з цим пов’язано чи можливо є якийсь інший фактор, який на це вплинув?

- Щодо її звільнення я сказати не можу, краще запитати у неї. А з приводу мене – я кажу про це стверджувально, бо, відповідно до закону, є певні підстави для звільнення державного уповноваженого. І логічно, що перед тим, як звільняти якусь особу з посади, проводяться офіційні або неофіційні розмови, перевірки або ще щось. За весь час моєї роботи до моєї роботи жодних питань не було - ні з боку вже нової Адміністрації президента, ні з боку бізнесу. Навпаки були тільки схвальні відгуки і з боку бізнесу на тих ринках, якими я займалася, і з боку бізнесу в частині учасників процедур закупівлі, які подавали скарги. Тому жодного більш логічного або іншого пояснення такого рішення я знайти не можу.

- А ви якось передбачали такий розвиток подій вже з новою Адміністрацією? Адже, за вашими словами, за цей час вони жодного разу з вами не спілкувалися.

- Я передбачала такий розвиток подій зі старою Адміністрацією. Тоді були перевірки з боку НАЗК з приводу старенького RAV4, який я продала і 5 років поспіль його декларувала, були постійні візити голови Антимонопольного комітету в Адміністрацію президента, коли він усіляко вмовляв усіх осіб, яких тільки можна було, які впливали на процес, щоб мене звільнили.

Але коли відбулися вибори і зайшла нова команда, то, звичайно, я, як і вся країна, очікувала, що нарешті прийшов час, коли можна спокійно працювати і давати результати. Що взято курс держави на розвиток конкуренції, боротьбу зі зловживаючими монополістами. Однак такий результат був для мене неочікуваним. Про своє звільнення я дізналася від журналістів. Для прикладу, я знову іду у Національне агентство з питань запобігання корупції. Вони планують скласти ще один протокол і знову з приводу того ж RAV4.

- Грубо кажучи, тиск на вас продовжується?

- Так. І на сьогодні йдуть негативні публікації на "сміттєвих" сайтах з різними фантазіями тих, хто це пише. І я дійсно сприймаю це як тиск. Як до мого звільнення, так і сьогодні я продовжую говорити про те, що відбувалось Антимонопольному комітеті, що ми могли робити і чого ми не робили. І коли не можна апелювати до спікера щодо змісту його розмов, то залишається тільки дискредитувати спікера всякими засобами.

Те, що сьогодні відбувається – активність з боку НАЗК, з боку усілякого роду замовних публікацій – це, фактичного, продовження усього того, що відбувалося при колишньому президентові. І це насправді дуже негативний сигнал для суспільства. Я, звичайно, сподіваюсь на те, що хтось не до кінця розібрався і зараз є час для того, щоб розібратися, виправити помилки. І навіть, якщо це не буде стосуватися мене, хоча б наступні державні уповноважені, які прийдуть на ці посади, могли спокійно працювати, розуміючи, що будь-який штраф або їхні рішення щодо впливового монополіста не закінчиться для них тим самим жахом, яким закінчується для мене.

- Наскільки я розумію, ви будете оскаржувати рішення президента. Які у вас є для цього аргументи? І цікавить, звичайно, яка роль голови АМКУ Юрія Терентьєва у цьому? Відомо, що у вас були деякі розбіжності з ним. Чи міг він якось пролобіювати дане рішення?

- По-перше, хочу сказати, що я його буду оскаржувати не для того, щоб повернутися на посаду - щоб не було маніпуляцій. Це оскарження виключно з двома цілями. Перша – моя репутація. Я хочу отримати висновок, що все-таки мене звільнили незаконно і жодних порушень у моїй діяльності не було. Друга – це певна мотивація для майбутніх державних уповноважених і для тих, хто залишився в Антимонопольному комітеті. Тобто за свою незалежність потрібно боротися.

Які у мене підстави для цього? Перш за все, відповідно до Закону про АМК, є виключний перелік підстав, за якими можна звільнити державного уповноваженого. Це було прописано з однією метою – мінімізувати тиск впливових монополістів та олігархів на державного уповноваженого. Адже якщо олігарх, володіючи політичним впливом на вищих посадових осіб держави, зможе легко звільнити члена Комітету за голосування проти такого олігарха, то Комітет буде завжди приймати рішення не на користь пересічних українців, а на користь багатих та впливових людей. Державний уповноважений повинен бути впевнений, що він може проголосувати проти прибуткових для монополістів рішень і за це не буде звільнений з посади, а відносно нього не почнеться переслідування тощо.

Таких підстав чотири – це стан здоров’я, за власним бажанням, вирок суду і грубе порушення вимог чинного законодавства. Жодної з цих підстав, за моїм глибоким переконанням, немає. Заяв про звільнення я не писала. Відповідно, інших підстав немає, тому що претензій до моєї роботи, як державного уповноваженого, з точку зору закону, ніколи не було. Відповідно, приклад мого безпідставного звільнення, без жодних причин, на жаль, свідчить, що державного уповноваженого навіть легше звільнити, ніж звичайного провідного спеціаліста. Не треба двох тижнів, перевірок, якихось підстав. Просто тому що "я так хочу". І це дуже небезпечно. Тому що АМК у нас, в принципі, так і не зміг стати незалежним. А це ще більше впливає на неможливість АМК бути незалежним, тому що люди, яких можна звільнити, будуть завжди залежати від позиції Адміністрації президента, а не від норми закону.

- Яка роль Юрія Терентьєва в Антимонопольному комітеті і чому у вас виникали конфлікти?

- Конфліктами це складно назвати, тому що у нас не було жодних особистих конфліктів. Юрій Терентьєв почав абсолютно цілеспрямовано всі процеси в АМК ставити в залежність від себе. Жодна справа не могла потрапити на засідання комітету без його дозволу. Він міг забрати будь-яку справу у будь-якого державного уповноваженого без жодних причин і віддати іншому. Він міг не давати державному уповноваженому відкривати справу тривалий час – півроку, рік.

- Але ж це все має регулюватись на законодавчому рівні?

- Знаєте, не можна на законодавчому рівні врегулювати процес того, коли Голова комітету повинен поставити свій підпис на якомусь типовому документі діловодства, після якого потрібно цю справу передати державному уповноваженому. В будь-якому разі, будуть залишатися прогалини. Якщо детально виписувати цю процедуру, то цей закон буде дуже великим і складним. Всі випадки передбачити важко.

Вперше вплив голови комітету проявився на процес прийняття рішень під час голосування по тютюновому монополісту "Тедісу". Тоді внаслідок саме такого впливу голови комітету і внаслідок певних маніпуляцій "Тедіс" отримав штраф на понад 1 млрд гривень менше, ніж повинен був би отримати. Після цього були обшуки в АМК, на складах "Тедісу" по всій Україні. Міністр внутрішніх справ з генеральним прокурором вийшли на брифінг і повідомили, що вони вважають, що розмір штрафу було суттєво зменшено саме внаслідок дій голови АМКУ, який за таке зменшення отримав неправомірну грошову винагороду від "Тедісу".

Я як свідок давала свідчення в рамках кримінального провадження, в яких дуже детально пояснила, чому це відбулося. У мене були докази, я направляла електронні листи тоді і голові комітету, пояснюючи, що неможливо такі маніпуляції робити. Все надала. Але, на жаль, як ви знаєте, кримінальне провадження нічим не закінчилося.

З цим я пов’язую, зокрема і конфлікт з головою АМК. Хоча це не конфлікт, це певне його бажання зробити так, щоб я не працювала в АМК. Зокрема тому, що він розуміє, що я потенційний свідок і вже давала правдиві свідчення того, як все відбувалося. І, у разі, якщо будуть розглядатися якісь інші транзакції, я знову буду правоохоронним органам говорити правду, і мої свідчення будуть доказом у кримінальному провадженні.

Також моє звільнення буде прикладом для всіх співробітників Антимонопольного комітету, що не варто йти на допити, розповідати, як все відбувалося. Що краще сказати, що забув, або скористатися статтею 63 Конституції України. Адже якщо ти даєш правдиві показання у кримінальному провадженні проти голови АМКУ або впливових монополістів, то вони "відкупляться", а тебе – звільнять. А потім ми задаємо питання – чому нам так важно розслідувати злочини, чому правоохоронні органи не можуть знайти докази вчинення злочину, та чому посадові особи, особливо пересічні працівники, не хочуть давати показання в якості свідків про злочинні дії свого керівництва, очевидцями яких вони були.

- Грубо кажучи, він міг бути одним з тих, хто пролобіював президенту ваше звільнення?

- Скажімо так, він був дуже не проти. Він, звичайно, дуже сильно просив мене звільнити і колишню Адміністрацію, і цю Адміністрацію. Але не думаю, що він має такий вплив, щоб пролобіювати. Думаю, що це було пролобійовано більш впливовими особами. А йому могли сказати – так, ми послухаємо твоє прохання в обмін на те, що ти будеш робити певні дії.

- Так як ви знаєте систему зсередини, як можна обмежити вплив зацікавлених осіб на інших уповноважених? Тому що, наприклад, про такий же тиск говорила в інтерв’ю Світлана Панаіотіді, яка стверджує, що всі розслідування залежать від позиції голови АМКУ. Чи є якісь механізми, щоб зменшити його тиск?

- Це залежить від того, яка буде позиція, перш за все, у президента і уряду. Якщо будуть відбуватися такі речі, як зі мною, коли після моїх намагань боротися проти цього тиску голови АМК мене звільняють, то, звичайно, в подальшому та ж Світлана Панаіотіді, яка залишилася на посаді, буде далі думати, а чи робити їй далі так, як робила Загребельська, бо й вона також може втратити посаду. І всі інші нові державні уповноважені, які прийдуть на цю посаду, будуть розуміти, що не варто з цим боротися, а варто робити так, як каже Терентьєв. Я так розумію, що він отримує вказівки в якихось інших місцях. Тому про незалежність говорити не можна.

Які б закони не вигадали, як би це все не прописали, але закони завжди можна обійти. Приклад "Тедісу" зі штрафом – не дивлячись на те, що в АМК прийняті рекомендаційні роз’яснення щодо порядку розрахунку штрафу, все одно штраф був 430 млн гривень, а не 2 млрд, як повинен був бути. Тому завжди можна знайти якісь прогалини, через які можна пройти.

- Ви вже сказали, що Антимонопольний комітет так і не став незалежним. Власне, чому? Чи можете ви перелічити якісь об’єктивні фактори, які дійсно сприяли тому, що комітет залишився залежним від волі президента і його голів при прийнятті своїх рішень?

- Це, перш за все, залежить від керівника. Робота будь-якого колективу залежить від свого лідера. В даному випадку, проблема АМК була в тому, що сьогоднішній, колишній і, традиційно, всі інші керівники комітету намагалися зберегти свої посади. І для цього вони намагалися бути максимально зручними і комфортними. Чому? Тому що Адміністрації президентів України і Уряди традиційно хотіли впливати на АМК - хотіли щоб АМК приймав певні рішення. Можливо дійсно були певні ризики звільнення, якщо б не дослухалися до їх позицій. І відповідно ми приходимо до такого результату.

На жаль, суспільство не зрозуміло, що таке Антимонопольний комітет. Антимонопольна політика не є популярною. Ми звикли говорити про тарифи, ціни на продовольчі продукти і бензин, але суспільство глибоко не знає, що таке АМК. І тому, коли зараз йде мова про моє звільнення, коли я кажу, що борюся не за себе, а за незалежність комітету, тому що від цього залежить рівень конкуренції в Україні - немає такої високої суспільної підтримки. Тому що не розуміють, не знають чому це важливо. І на тому етапі, коли суспільство зрозуміє, наскільки важлива діяльність АМК, коли воно буде готове захищати незалежних державних уповноважених, які готові оголосити війну монополістам і робити максимально, скільки від них залежить, щоб цю війну виграти - саме тоді ми зможемо отримати незалежний АМК.

- На вашу думку, коли це може статися?

- Я щиро сподівалася, що це буде після президентських виборів. Якщо ті помилки, які були зроблені за останній тиждень, будуть проаналізовані командою нового президента і будуть зроблені висновки, цілком ймовірно, що будуть зроблені якісні кадрові призначення і АМК отримає шанс. Якщо це будуть досвідчені фахівці, то протягом найближчих шести місяців комітет може показати просто шалені результати.

У разі, якщо нова команда цього не усвідомить і не зробить висновків зі своїх помилок, то нам доведеться чекати до наступних президентських виборів, на жаль.

- Ви працювали в АМКУ з 2015 року. За цей час, які ринки чи сфери діяльності можете назвати найбільш проблемними? Де у нас найбільш загрозлива ситуація в плані монопольних компаній?

- Система роботи АМК побудована таким чином, що кожний державний уповноважений відповідає за свої ринки, якими йому доручив займатися голова комітету. Мої ринки – це ринки загальних та адміністративних послуг, тобто це ринки з високим рівнем конкуренції. Найбільші проблеми саме на моїх ринках – це розслідування щодо лотерейного ринку, щодо гральної мафії, щодо майданчиків-прокладок у сфері оцінки фонду Державного майна України і цих компаній, розслідування на ринках ритуальних послуг, розслідування щодо арештованого майна, яке продавалося через єдине державне підприємство СЕТАМ Міністерства юстиції України.

Але не дивлячись на те, що ці проблеми дуже важливі для бізнесу, вони точкові. Найбільш монополізовані ринки, якими займалися інші державні уповноважені - це енергетика, з якою ми маємо постійні проблеми, окремі ринки транспорту, окремі промислові ринки, де ми досі спостерігаємо не просто монополістів, а монополістів з політичним впливом, для яких не стільки важливий прибуток, скільки збереження саме цієї влади. Я цими ринками не займалася, але бачила, що на них відбувається, перш за все, завдяки четвертій гілці влади (інформації зі ЗМІ) і тим поодиноким рішенням, які виносилися на засідання комітету і за якими можна було хоч трішечки зрозуміти, яка ж офіційно ситуація на цих ринках.

- Ви вже торкнулися теми лотерейної мафії. Через це на вас так само було багато інформаційних атак. Яка ситуація зараз? На якому етапі ви залишили справи по цій темі?

- На сьогодні ситуація жодним чином не змінилася. З одного боку, ми змогли добитися того, щоб Міністерство фінансів не втілило у життя свій план щодо монополізації лотерейного ринку. Адже під виглядом лотерейного, насправді, намагалися монополізувати ринок гральних автоматів без жодного контролю з боку держави. Але жодних інших змін на ринку не відбулося. Верховна Рада досі не ухвалила з цього приводу жодних законів. А це залежить від Верховної Ради, яка повинна ухвалити закон, який належним чином врегулює цей ринок.

Міністерство фінансів так і не розробило нових ліцензійних умов. Можливо після мого звільнення якісь нові ліцензійні умови з’являться, можливо АМК їх погодить, можливо ні. Але ви повинні розуміти, що мова йде про ринок, який здатен генерувати близько 1 млрд доларів на рік готівкою. Це все кошти, які годують не просто тих людей - я це називаю організованим злочинним угрупуванням, тому що інакше це назвати не можна, яке заробляє на цьому ринку і працює на ньому. Це певна владна вертикаль, починаючи від дільничних інспекторів, закінчуючи вищими державними особами, народними депутатами, від яких залежить прийняття чи неприйняття тих чи інших законів, та іншими лобістами у високих кабінетах.

- До 2018 року на ринку був фактично один оператор УНЛ, бо два інших були під санкціями. Цю компанію пов’язують з нардепом Олександром Третьяковим. Чи є у вас якісь факти доказу, що це дійсно він якимось чином має там свої активи, вплив і чи можливо його все-таки притягнути до відповідальності через ту ситуацію, як у нас зараз є на ринку?

- На жаль, жодних документальних підтверджень, що Олександр Третьяков є власником, кінцевим бенефіціаром, вигодонабувачем оператора УНЛ - ми не змогли знайти. Цілком ймовірно, що їх немає і це можуть бути навіть усні домовленості. Але при цьому єдиний більш-менш доказ його відношення до цього оператора - це, звичайно, коментар, який він дав журналістам з приводу того, що він має опціон. Але після цього вже сама компанія УНЛ спростувала цю інформацію. Тому у ЗМІ ця інформація лунає, однак доказів ми не отримали. Тут питання діяльності правоохоронних органів, тому що АМК не має права проводити оперативно-розшукові заходи. І ось такі зв’язки встановлюються саме за рахунок оперативно-розшукових заходів.

- Чому так довго тягне Мінфін з рішенням щодо ліцензійних умов? Ця ситуація тягнеться вже не один рік і якихось конкретних причин, чому досі не було прийняте рішення – немає.

- На той момент, коли я працювала а АМКУ, від нас ішов дуже зрозумілий сигнал до Міністерства фінансів, що ми не погодимо ліцензійні умови, в яких гральний автомат буде називатися лотереєю. Тобто за рахунок цих умов хотіли під виглядом лотереї проводити незаконні азартні ігри, як це відбувається сьогодні, але вже легально.

Міністерство фінансів весь цей час стояло перед вибором – або вони чітко називають лотерею лотереєю і це означає, що у борців з нелегальним азартним бізнесом з’явиться ще один юридичним документ, чому все те, що ми з вами бачимо на вулицях – незаконно, або вони будуть все ж таки намагатися протягнути такі ліцензійні умови, під які можна назвати гральний автомат лотереєю. Звичайно, це їм не вдалося.

Тому, на сьогодні питання прийняття ліцензійних умов в якісній законній правомірній справедливій редакції – це питання, чи буде існувати нелегальний азартний бізнес на вулицях чи не буде. А ми з вами говорили, що це питання коштує 1 млрд доларів на рік. Відповідно, ви розумієте висновки.

- Від Володимира Зеленського вже звучали заяви, що він має намір легалізувати гральний бізнес. Як ви оцінюєте цю ідею президента і як йому це зробити, щоб не довести ситуацію на ринку до ще більш критичної?

- Я оцінюю це дуже позитивно. Якщо у Володимира Олександровича є консультанти, які йому про це сказали, які правильно подали цю ідею, то це дуже фахові консультанти і люди, які розбираються в ринку. Тому що, якщо ми візьмемо світовий досвід, то жодна країна, крім тих, де поширений іслам або іудаїзм, не мала успіху з забороною азартних ігор. Це адиктивний товар, який все одно люди будуть споживати і на нього буде попит - а це означає, що буде пропозиція.

Питання лише в тому, хто контролює цей товар. А це небезпечний адиктивний товар, який здатен викликати залежність, який не приносить жодної цінності, який має навіть мінусову цінність і попит на який засуджується суспільством.

Або цей небезпечний товар буде в руках у держави і вона буде повністю контролювати, хто займається цим бізнесом, хто збирає ці гроші, куди ці гроші ідуть, кого допускають до гри, кому можна грати, кому не можна, скільки можна програвати, де можуть знаходитися ці заклади так, щоб їх не бачили діти, щоб до них не мали доступу лудомани.

Або це контролює кримінал. А у криміналу є одна мета – заробляти якомога більше грошей. І кожного разу, коли держава вводить заборону, вона передає контроль над цим ринком в руки криміналу, якому абсолютно все одно, чи буде ваша дитина або грати чи не буде.

Наслідки цього ми бачимо на вулицях. У жодній розвиненій чи нерозвиненій країні, навіть якщо ми поїдемо в Російську Федерацію - ми не побачимо, щоб поруч з гральним закладом стіна в стіну стояв ломбард. Мені складно знайти країну на земній кулі, де таке можливо. Поряд з гральними закладами забороняється ставити навіть банкомати, а у нас стоять ломбарди. І на ломбардах висять вивіски, що приймають праски, пилосмоки. Це те, до чого ми дійшли.

Якщо Володимир Олександрович займе принципову позицію, якщо буде політична воля, якщо він себе оточить фаховими консультантами і зможе взяти цей ринок повністю під контроль держави - а це дуже просто. Кілька тижнів тому я написала блог "10 порад новому президенту", як побороти азартну хворобу, якою Україна хворіє вже кілька років поспіль і з кількома президентами поспіль.

Якщо він це зробить, то ввійде в історію України, тому що поборе одну з найнахабніших, найнебезпечніших, найнаповненіших, з точку зору нелегального оберту, корупційних коштів, сферу в Україні. І це буде приносити користь, тому що ми бачимо, що в європейських країнах на кошти від цього ринку будуються стадіони, навчаються обдаровані талановиті діти.

В Україні навіть у 2014 році - мало хто про це знає - онкохворі діти були повністю забезпечені ліками саме з коштів від лотереї. Навіть в ті періоди, коли ці кошти збиралися за часів Януковича. Ці кошти були зібрані у 2013 році, а у 2014 році були витрачені. А дитяча онкологія – це дуже коштовне лікування. Жодна країна у всьому світі не може знайти на це достатньої кількості коштів - вони залучаються з різних джерел. Тому ми можемо цими коштами розпоряджатися і вирішити дуже багато нагальних проблем, які ми маємо сьогодні, замість того, щоб ходити по світу з протягнутою рукою і просити ці кошти у іноземних партнерів та інших країн.

- Те про що ви говорите звучить доволі фантастично в українських реаліях.

- Хоча це насправді дуже просто. Потрібна тільки політична воля президента, який у змозі це подолати. Достатньо написати якісний законопроект і дуже багато законопроектів вже лежить у Верховній Раді, дуже багато законопроектів вже розроблені різними фахівцями. Можна швидко зібрати всі найкращі ідеї в один законопроект, подати його до Верховної Ради, і, я впевнена, що дуже багато людей підтримають президента в цьому. І спільними зусиллями змусять парламент проголосувати.

- Що ви могли зробити за час вашої роботи у комітеті, щоб ситуація на тих ринках, за які ви відповідаєте, змінилась?

- В більшості випадків це були не мої розслідування, а просто мої голосування проти, які не завадили прийняти рішення, з одного боку, а з іншого - зробили його неодноголосним. Останнім найрезонанснішим було моє голосування проти надання дозволу групі ДТЕК на придбання двох Обленерго, яке було викликано, з одного боку, тим, що, відповідно до матеріалів нашої справи, власниками цих обленерго було кілька громадян Європейського Союзу. Насправді у всіх ЗМІ була інформація, що одним з власників цих обленерго є депутат Держдуми Російської федерації, який голосував за анексію Криму, проти якого введені санкції у ЄС, в США і в Україні. В Україні цій особі заборонено користуватися і якимось чином продавати свої активи.

Якщо кожне ЗМІ гучно кричить, що цим майном володіє підсанкційна особа, яка голосувала за анексію Криму і проти якої введені такі санкції, то чому ми даємо такій людині дозвіл?

Друге питання, чому я голосувала проти – пов’язане з тим, що ці придбання ще більше зміцнюють та закріплюють ту владу, яку має група компаній ДТЕК на всьому енергетичному лланцюжку, починаючи від добування вугілля, закінчуючи постачанням до споживача. І це звичайно дуже небезпечною для енергетичного ринку і взагалі для національної безпеки України є така залежність від однієї групи і від однієї особи, яка, фактично, є власником цієї групи.

Також це може бути пов’язане з певними моїми голосуваннями щодо дизельного трубопроводу, який за документами належить громадянину Швейцарії, а насправді, в кожному ЗМІ ми побачимо, що саме цей дизельний трубопровід пов’язують з лобістом інтересів Російської федерації, з кумом Путіна. Відповідно компанія, яка ним володіє, продавала його, але АМК настільки поспішав це зробити у неймовірно оперативні строки, що навіть не було направлено жодних запитів до правоохоронних органів або ще кудись, щоб хоча б перевірити, хто його продає і кому він продається. Хоча у матеріалах справи є службові записки від департаменту, який чітко зазначає, що потрібно направити запити до Служби безпеки України, до Служби зовнішньої розвідки, до РНБО, щоб перевірити, чи не перебувають ті особи, які продають або купують, під санкціями або іншими заборонами. Але жодних цих дій не робиться і нам пропонується за це проголосувати. Звичайно, я знову голосую проти.

Або ще ситуація, пов’язана з групою "Метінвест" з приводу придбання Дніпровського Коксохіму, коли також у матеріалах справи лежить службова записка від департаменту, де написано, що фактична концентрація можливо вже відбулася, що потрібно відкрити справу за ознаками порушення щодо концентрації без дозволу. А якщо вона відбулася, треба накласти штрафи на сотні мільйонів. Але на це ніхто не звертає увагу і знову виноситься питання на комітет і знову нам пропонується проголосувати. Давайте проголосуємо, а потім перевіримо чи було порушення, і дамо дозвіл. І зрозуміло, я знову голосую проти. І таких питань було дуже багато.

І прикладами можуть бути не лише останні голосування, а ситуація, коли, наприклад, комітет у 2017 році надавав дозвіл на придбання в Чернівцях Обленерго тією ж самою групою, яку пов’язують з тим же самим депутатом Держдуми РФ, який під санкціями, вони знов його не бачили в матеріалах. Усі ці голосування проти хоч і не завадили ухвалити певне рішення, але вони налаштували проти мене велику кількість впливових людей, тому, звичайно, я була певним дратівливим фактором в АМКУ.

Всі розуміли, що я є потенційним свідком інформації для суспільства з приводу того, як все відбувається. Для голови комітету це було перешкодою, щоб спокійно робити якісь свої справи, які він собі запланував і тому використали недосвідченість команди нового президента, вони не розібралися в тому, що відбувається і певні особи, використавши свій вплив, протягнули і пролобіювали рішення щодо мого звільнення.