У Мінську глава Офісу президента Андрій Єрмак підписав документи, які конкретизують виконання Мінських угод. Вони відразу ж стали об'єктом критики, оскільки фактично фіксують статус ОРДЛО та визнають за Росією статус спостерігача під час врегулювання конфлікту на Донбасі. Зараз в питанні досягнення миру на Донбасі, то тут Зеленський став заручником своїх передвиборчих обіцянок, і тепер повністю залежить від волі Кремля. Про це, а також чому Андрій Єрмак вигідний для Москви, в інтерв'ю "Апостроф TV" розповів російський політичний діяч, кандидат юридичних наук МАРК ФЕЙГІН.

- Український уряд оновили 4 березня. Як вам нові міністри?

- Я як громадянин Росії не можу висловлювати політичні уподобання, але все ж мене дивує одна річ. Принцип, який проголошувався спочатку президентом Зеленським, а у нього вся повнота влади, припускав, що ось ці "нові обличчя" виведуть за дужки всі елементи колишньої влади. Раніше через "договорняки" заповнювалися квоти олігархами. А "нові обличчя" припускають можливість як джерело формування Кабміну волю самого президента Зеленського, і він несе за це відповідальність. Я бачу, що ця модель поступово розрихлюється. Від неї поступово відходять, але не вбік коаліційного політичного Кабінету, який розділяє із Зеленським відповідальність за те, що робиться в економіці...

- Коаліції не треба. Є монобільшість...

- А з'ясувалося, що це дуже погано. По-перше, олігархічна присутність нікуди не зникла, а різного роду політичні партії в парламенті представляють окремі інтереси груп населення, і вони ніяк не представлені в цьому Кабміні. І перехід до цієї моделі - це розрихлення моделі початкової, перетворення, поступове транзитування її вже відкрито в олігархічну. Це виглядає як демпінг. Тому що буквально півроку тому я чув про те, що Гончарук не пов'язаний ні з ким, це нова надія, що люди в 35 років можуть приїхати на самокаті і здійснити абсолютно нову політику, за абсолютно новими правилами. З'ясовується, що ні, так не виходить. Це правила, які встановлює одна людина - президент. А ось вплив на нього поперемінно чиніть все ті ж сили, які були й раніше. А політичної характеристики у Кабміну немає.

Марк Фейгін: "Зараз Конституція перетворилася в якусь декорацію"Фото: Апостроф / Дмитро Олійник

Моя особиста думка, що в Україні відбуваються зміни не на користь її суверенітету, якщо говорити про глобальні речі. Я бачу розпорошення позиції Заходу щодо підтримки України. Це відбувається, тому що Захід вийшов із режиму ізоляції Росії та Путіна особисто, і тому достатньо ознак. Перше: такої безумовної підтримки Заходом України, монолітної підтримки, ми вже не бачимо. Друга ознака: сама влада в Україні вже на так сувора щодо можливостей зміни смислу цього суверенітету. "Суверенітет" передбачає вже не однозначно унітарну Україну з політичним режимом, який управляється з Києва.

- Ви піддаєте сумнівам позицію офіційного Києва щодо своєї влади над конкретною територією?

- Я вважаю, що зараз відбувається якась деформація цього всього. Тому що внесення поправок щодо того, що є особливий статус якихось особливих територій, якщо йдеться про Донбас...

- А "Мінськ" цього не передбачає?

- Моя позиція, що ці Мінські угоди втратили для України цінність та актуальність. Моя особиста думка, що Україні неминуче доведеться вийти з Мінських угод. Можливо, це відбудеться не при президенті Зеленському. У тому вигляді, як Москва намагається реалізувати ці Мінські угоди, - це однозначно шкода українському суверенітету.

Ще одна проблема полягає в наступному. Якщо ми кожен день чули від колишньої адміністрації Порошенка: Євросоюз, євроатлантична інтеграція, НАТО, то зараз це не актуально.

Марк Фейгін: "Якщо ми кожен день чули від колишньої адміністрації Порошенка: Євросоюз, євроатлантична інтеграція, НАТО, то зараз це не актуально"Фото: Апостроф / Дмитро Олійник

- Але на останньому публічному майданчику за участю представників ВРУ, ОП говорили про військову стратегію, стратегію національної безпеки, де обов'язково впишуть наше прагнення до НАТО. А ви говорите, немає таких заяв.

- Риторика зберігається. Я ніколи не говорив, що сам Зеленський не дотримується колишньої риторики безпеки, національних інтересів України. Але те, що відбувається, ці наміри сильно розмиває. Тому що деякі елементи української політики вселяють величезні побоювання. На мій погляд, Москва на 50-60% присутня в українських медіа, телеканалах. Український політикум - відкриті московські партії, які представлені в парламенті.

- Вони за мир.

- Вони за мир, але чомусь цей мир завжди обертається війною. Громадський сектор, релігійний тощо - ви з легкістю знайдете присутність Москви всюди. Мені здається, що цю присутність буде використано виключно для того, щоб не допустити євроінтеграції і північноатлантичної інтеграції України.

- Новим "куратором" українського напряму в Кремлі став заступник голови адміністрації президента РФ Дмитро Козак. У нас - новий глава ОП Андрій Єрмак. До чого це веде?

- Я вважаю, що Єрмак - комфортний партнер для Москви в цілому, не тільки для Козака. Думаю, що на нього простіше впливати. Ці важелі впливу пов'язані з його минулим, бізнесом, зв'язками з Ахметовим. Для російської політики дуже важливо, що з людиною є особистий контакт, завжди важливо разом випити горілку. Якщо вони змогли "розкочегарити" людину на таке, то вважається, що це людина, з якою можна вирішувати питання. Єрмак належить до такої категорії. І тому Москва його саме так і сприймає.

Москва в підсумку бачить своєю метою не інтеграцію Донбасу в Росію як певну лімітрофну зону. Для неї був би ідеальний варіант, щоб Донбас, окупований зараз Росією, увійшов до складу України, але продовжував залишатися, по суті, в своєму нинішньому становищі, коли кордон контролюється Москвою, влада на цій території контролюється спецслужбами, адміністрацією президента Росії, й економічна сфера також перебуває під контролем довірених осіб Москви. Ось це їх влаштовує набагато більше, ніж нести відповідальність: навидавали паспортів - утримуйте їх. Вони ж не хочуть утримувати. Вони хочуть, щоб український бюджет утримував громадян, які проживають в ОРДЛО.

І друге - це визнання Криму територією Росії. Ось головна мета: щоб Україна, нарешті, погодилася з тим, що Крим перестав бути частиною суверенної території України.

- Думаєте, цей варіант пропонували на переговорах?

- Москва ставить цю мету, причому це публічна мета, вони про це говорять. Це не те, що я якийсь інсайд виливаю, - це й так відомо.

- Для них питання Криму закрито?

- Так. Вони так і кажуть - ми це не обговорюємо. Інша справа, для Москви є тільки одна слабкість - санкції. Це головна проблема, яку Москва змушена вирішувати у зв'язку з українським питанням. Тобто Кремлю потрібно хоч поетапно, але пом'якшення цих санкцій. Американські санкції пом'якшити неможливо, тому що це знаходиться в зоні відповідальності не президента Трампа, а Конгресу.

Марк Фейгін: "Для Москви є тільки одна слабкість - санкції"Фото: Апостроф / Дмитро Олійник

А в Європі ситуація дуже і дуже маніпулятивна. Вони схиляються до того, щоб пом'якшити санкції. Їм потрібен тільки формальний привід, їм треба змусити Україну і президента Зеленського, щоб він дав їм цей привід. Формальним приводом буде проведення виборів, визнання особливого статусу і - ну, ось же, дивіться, процес йде, потрібно цей процес простимулювати. Так само відбувалося з поверненням делегації Росії в ПАРЄ. Вони домовилися про це заздалегідь, мовляв, ви нам віддаєте моряків на виконання рішення Гамбурзького морського трибуналу, а за це ви отримаєте місце в ПАРЄ назад.

- Але до чого йде сам Зеленський?

- Зеленський потрапив у дуже важку ситуацію, тому що він залежить від Москви. Він хоче припинити війну і це абсолютно щире бажання. Але він сам себе загнав у ситуацію, коли його передвиборчі обіцянки залежать від позиції Кремля, від позиції Путіна. А Путін - далеко не дурень і він розуміє, що це гачок, на який підсаджений Зеленський. І тому потрібно не перетиснути, але, з іншого боку, Москві невигідний сильний Зеленський, із 73% електоральної підтримки. Але для того, щоб відновити цей електоральний рівень підтримки, Зеленський буде робити багато чого, що потрібно Москві - від транзиту газу і до проведення виборів.

У Зеленського залишилося 4 роки президентства. Щоб здійснити якісь реформи, потрібні роки - не місяці. Щоб припинити війну... а ми бачили попередні 5 років війни, - пішло дуже багато часу, щоб хоча б цей конфлікт перевести в позиційне протистояння. Зеленському дуже важливо показати результат виборцям і, на мою думку, у нього не вийде. Тому що він зіткнеться з вибором: або пожертвувати суверенітетом України, або ж виконати свої обіцянки щодо припинення війни. І він, швидше за все, від цієї відповідальності просто піде.

- Що думаєте про наближення місцевих виборів в Україні? Є бажання, одночасно по всій території їх провести.

- Думаю, такий план є. Він повністю буде залежати від того, як і коли пройде в Берліні черговий саміт "нормандської четвірки". Я чув, що Москва ставить умовою проведення цього саміту, що глави 5-ти основних держав - членів Ради безпеки ООН, перші особи країн - переможниць у Другій світовій війні приїдуть 9 травня в Росію, де буде підписано низку угод, зокрема, стосовно України. Тому і почалися чутки, що Зеленський поїде 9 травня до Москви. І не тому, що він хоче брати участь в параді, а тому що, можливо, там всі зберуться, і буде вирішено питання щодо Донбасу. І його знову ставлять в позу: не поїдеш - не вирішиш.