Із початком збройного конфлікту на території Донбасу та після захоплення Криму у 2014 році Україні довелося переглянути пріоритети своєї зовнішньої політики. Безпекові питання тепер вийшли на перший план, а європейська й північноатлантична інтеграція стали стратегічно найважливішим вектором зовнішньої політики України.
Без стабільності в Україні не буде стабільності і в Європі, а тому нині європейська система безпеки зазнає серйозної шкоди. Російський ревізіонізм посилює зростання дилеми безпеки в регіоні та породжує безпекові проблеми у всіх двосторонніх відносинах РФ, включаючи ЄС та Китай. Такі ревізіоністські настрої підривають порядок у регіоні та поглиблюють кризу безпеки більше, ніж будь-які інші фактори з часів Холодної війни.
По-перше, зафіксовані численні порушення міжнародного правопорядку. Окупація Криму та підрив суверенітету незалежної держави порушує Статут ООН, Гельсінський заключний акт, а також Російсько-український договір 1997 року. Факт відкритої збройної агресії, порушення кордонів та втручання у внутрішні справи суверенної держави суперечить принципу незастосування сили та ставить під сумнів усі засади міжнародного правопорядку.
По-друге, російський ревізіонізм підриває довіру до міжнародних норм, режимів та організацій. Стабільні правила та принципи, що формують засади ефективності таких організацій як ООН чи ОБСЄ, уже похитнулися.
По-третє, своїми діями РФ просуває власну альтернативу сучасному балансу сил. Здається, передбачається повернення до realpolitik, принципу самодопомоги та імперських порядків 19 століття. На жаль, Україна зараз знаходиться в епіцентрі цієї безпекової кризи, а тому потребує надійної підтримки від міжнародних і регіональних партнерів. Одним із таких партнерів є Угорщина.
Успішна інтеграція з НАТО є однією зі стратегічних цілей зовнішньої політики України. У 2019 році це навіть було закріплено в Конституції. Та попри це, з огляду на сучасну безпекову ситуацію (збройний конфлікт, послаблення демократії, зростання націоналізму), членство України в НАТО стає лише віддаленою перспективою, а найбільш реальним і вигідним варіантом є тісніша співпраця та посилення координації НАТО. Для імплементації такого сценарію Україна потребує більшої кількості союзників серед країн-членів НАТО. І саме тут двосторонні відносини з Угорщиною відіграли чималу роль, адже після вступу в силу неприйнятних для угорців Законів про освіту та мову угорська влада похитнула плани України, блокуючи Комісію НАТО-Україна.
Читайте також: Вирішення мовного конфлікту між Україною та Угорщиною можливе дипломатичним шляхом
Навіть із погіршенням двосторонніх політичних відносин після прийняття Україною Закону про освіту, Угорщина все ще вважається сильним союзником України у сфері безпеки та військових аспектів. Більше того, країни навіть домовились про подальшу кооперацію задля зміцнення регіональної колективної безпеки. Ще у 1990-их роках була підписана низка угод та заяв щодо транскордонного співробітництва та співпраці між міністерствами оборони держав щодо військових навчань та інших видів військової освіти, військової топографії, військово-технічного та авіаційного співробітництва тощо. Із початком збройного конфлікту в Україні Угорщина забезпечила свою підтримку, долучилась до введення санкцій Європейським Союзом проти Російської Федерації та навіть запропонувала допомогу щодо розслідування катастрофи рейсу МН-17.
Угорщина, як і весь європейський регіон, зацікавлена в тому, щоби межувати зі стабільною та інституційно сильною Україною. Саме тому угорський уряд сприяв міжнародним політичним та економічним крокам до відновлення стабільності в Україні шляхом надання фінансової та медичної допомоги, впровадження гуманітарних проєктів та підтримки міжнародних санкцій, адже без безпеки в Україні, не існуватиме безпеки й у регіоні.
