Президент Володимир Зеленський ініціював збільшення чисельності Збройних сил за рахунок створення військ територіальної оборони. Разом з тим за кадром залишилася низка питань, що має критичне значення для обороноздатності держави. Серед них - перегляд системи оборонного замовлення і пов'язаний з ним фінальний етап реформування ВПК. Оборонне замовлення затверджується досі - через півроку після початку календарного року. На додачу вічний брак грошей змушує Міноборони відмовлятися від замовлень, що призводить до того, що стратегічні підприємства припиняють роботу. Як саме економічні та адміністративні негаразди позначаються на вітчизняній оборонці, читайте в матеріалі "Апострофа".
Нові війська
Комітет Верховної Ради з питань нацбезпеки і оборони рекомендував парламенту прийняти за основу два "оборонних" законопроекти, які запропоновані президентом Володимиром Зеленським. Один з документів передбачає збільшення чисельності української армії.
"За результатами розгляду комітетом проекту Закону про основи національного опору (№5557) та проекту Закону про внесення зміни до статті 1 Закону України "Про чисельність Збройних Сил України" щодо збільшення чисельності Збройних Сил України у зв'язку з ухваленням Закону України "Про основи національного спротиву" (№5558) Комітет ухвалив рішення рекомендувати Верховній Раді прийняти обидва законопроекти за основу", - повідомили в прес-службі парламенту.
Глава держави наприкінці травня подав до Верховної Ради ці два проекти, зазначивши їх як невідкладні. Законопроект №5558 передбачає збільшення чисельності ЗСУ до 261 тис. осіб. З них 215 тис. складають військовослужбовці. Наразі, відповідно до закону, чисельність армії не може перевищувати 250 тис. осіб.
"Законопроектом пропонується на законодавчому рівні збільшити чисельність Збройних сил України на 11 тис. військовослужбовців для забезпечення функціонування окремого роду сил Збройних сил України - Сил територіальної оборони, а також подальшого розвитку системи спротиву", - сказано в пояснювальній записці до проекту.
Разом з тим, як відзначають вітчизняні експерти, болюче "фінансове питання" може нівелювати ефект від прийняття вищезгаданих президентських законопроектів.
"Ідея в цілому правильна, але багато що залежить від фінансування і реалізації. Зазначених 11 тис. військових потрібно десь розміщувати, забезпечувати харчуванням, амуніцією, озброєнням (нехай навіть легким), вести бойову підготовку. На все це потрібні гроші. Чи вистачить тих грошей, які на це виділять? Міноборони зобов'яжуть переглянути витрати, знайти кошти. Хоча саме міністерство у нас сидить на "сухому пайку", отримуючи близько 50-60% від необхідних коштів. Судячи з усього, ніхто такі нюанси не прораховував", - зазначив в коментарі "Апострофу" військово-політичний експерт Микола Белесков.
"Оборонний провал"
Відсутність грошей на війська територіальної оборони - лише один з епізодів в низці фінансово-економічних негараздів, з якими стикаються ЗСУ і оборонний комплекс в цілому. Проблем багато, але всі вони зводяться до двох факторів: вічний брак грошей на тлі загального економічного спаду; адміністративний бардак, коли чиновники не можуть послідовно спланувати витрати на армію та озброєння під час розробки державних програм.
"У нас склалася дурна, якщо не сказати грубіше, система стратегічного планування. Державне оборонне замовлення в кращому випадку затверджується через 5-6 місяців після початку року, хоча має бути навпаки. У 2020 році, коли розробляли новий Бюджетний кодекс, туди закладали нормальні речі: спочатку розробляються необхідні заходи і програми, потім прораховується, скільки на це потрібно грошей і тільки після затверджується бюджет. Але залишилася стара формула: спочатку бюджет, а потім на його основі розробляють або перекроюють програми, вирізаючи з них цілі шматки. В підсумку оборонні програми втрачають системність і не координуються між собою", - розповів в коментарі "Апострофу" директор військових програм "Центру Разумкова" Микола Сунгуровський.
Підприємства ОПК змушені йти на різні адміністративні хитрощі, щоб отримати замовлення від Міноборони.
"Оборонним підприємствам доводиться викручуватися, підписуючи так звані "перехідні контракти". Деякі роблять це досить успішно. НПК "Іскра" отримує чималі замовлення. КБ "Луч" підписало контракт на створення першого дивізіону ракетних комплексів "Нептун". Але ми також бачимо затримки в конструкторських роботах і державних випробуваннях. Наприклад, "Вільху-М" (ракетний комплекс, докладніше про нього піде мова нижче - "Апостроф") мали прийняти на озброєння в першому кварталі цього року, але не склалося. Очікується, що до кінця поточного року її все ж таки приймуть", - сказав в бесіді з "Апострофом" глава Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Валентин Бадрак.
Заморожена "Вільха"
Ракетний комплекс з коректованим боєприпасом "Вільха" - типовий приклад того, як вкрай потрібний для захисту країни проект відкладається в довгу шухляду через брак грошей, непродуманих управлінських рішень і відсутність у держави стратегічного бачення. "Вільху" розробили на базі радянської реактивної системи залпового вогню 9К58 "Смерч", прийнявши на озброєння в 2018 році. "Вільха-М" - більш далекобійна модифікація, здатна вражати супротивника на відстані до 120 кілометрів.
"Вільху" можна назвати вкрай вдалим проектом вітчизняної оборонки. Ракетний комплекс був розроблений і успішно випробуваний протягом двох з половиною років. На жаль, поки військові не скористалися цими напрацюваннями. Наприкінці минулого року головком ЗСУ генерал Руслан Хомчак повідомив, що на складах лежать 98 коректованих ракет "Вільха" для РСЗО БМ-30 "Смерч", але виділених на оборону грошей вистачає в першу чергу для того, що необхідно для ведення бойових дій на Донбасі. Ракетна система калібру 300-мм до переліку необхідного не входить. В результаті бюджетні обмеження впливають на державне оборонне замовлення, залишаючи за бортом "Вільху" та інші перспективні проекти. Підприємства, що випускають таку продукцію, приречені на зупинку виробничих потужностей. Виходить, що проекти, в які вже вклали бюджетні мільйони, фактично заморожуються, а люди, які займаються цим виробництвом, опиняються на вулиці.
Яскравий приклад - Павлоградський хімзавод, який є одним з суміжних підприємств у виробництві компонентів для ракет "Вільхи". Як повідомляли ЗМІ, це унікальне підприємство практично зупинило роботу. Цей хімзавод, займаючись виробництвом ракетного палива нових типів, грає також важливу роль в програмах з модернізації ПЗРК "Стріла-2М" і ПЗРК "Ігла", ракет класу "повітря-повітря" Р-27, а також ракет "Тайфун" для РСЗВ. Хімзавод бере участь в розгортанні виробництва вельми потрібних для армії 152-мм артилерійських снарядів.
Нині підприємство ОПК, що має стратегічне значення, через відсутність замовлень опинилося в боргах і фактично зупинило роботу.
Що робити?
Приблизно такі ж проблеми виникли на запорізькому держпідприємство "Радіоприлад" і львівському державному заводі "ЛОРТА", які так і не отримали замовлення від Міноборони. "Радіоприлад" залишився без замовлень, оскільки його продукція (радіостанції радянського зразка) виявилася не потрібною через американський імпорт.
Подальші плани уряду також не додають оптимізму. Якщо виходити з бюджетної декларації на 2022-2024 роки, схваленої Кабміном, то оборонному комплексу доведеться готуватися до подальших скорочень.
Згідно документуу, витрати на оборону в наступному році складуть 270,7 млрд гривень, на 2023 рік - 299,7 млрд, а в 2024 - 332,5 млрд. Зазначена сума істотно менша від тієї, яка передбачалася президентським указом від 25 квітня 2019 року. Виходить, що Україна, будучи воюючим державою, скорочує витрати на оборону. В таких умовах ефективно переозброювати і забезпечувати війська буде вкрай складно.
Вихід тільки один - розвивати економіку. Для порівняння, Німеччина і Японія витрачають на оборону близько 1% ВВП, маючи при цьому боєздатну армію і військовий флот. Україна витрачає на ці потреби в межах 2,8-3% від валового внутрішнього продукту, але з огляду на розміри нашої економіки, ми все одно відстаємо не тільки від провідних держав, а й найближчих сусідів.
"Польща, маючи армію в межах 123 тис., витрачає на оборонні потреби і переозброєння близько 3-4 млрд євро. У нас при чисельності ЗСУ в межах 250 тис. максимальний показник витрат не перевищує 1 млрд доларів", - говорить Валентин Бадрак.
Основна проблема полягає в тому, що на економіка зростає повільно, а воювати потрібно вже зараз. Єдиний вихід в такій ситуації, як відзначають фахівці, полягає в перегляді системи оборонного замовлення і у встановленні технічних пріоритетів для посилення її боєздатності. Війська територіальної оборони державі необхідні, але ударні ракетні комплекси і роботизовані (безпілотні) ударні системи все ж потрібніше. До того ж, можна, створюючи терроборону, скоротити інші підрозділи Збройних сил, вивільнивши ресурси на переозброєння нашої армії. В тому числі, вкласти кошти в високоточну та потужну зброю. Але, схоже, влада оцінює ефективність нашої армії виключно за кількісним показником.
