З родин українських полонених, що сидять у тюрмах на непідконтрольній Україні території Донбасу, вимагають гроші так звані адвокати, які працюю в судах ОРДЛО. Вони мають дійсні адвокатські ліцензії на підконтрольній Києву території, хоча фактично є посібниками терористів. Це дозволяє їм маніпулювати людьми і здирати гроші в обмін на фальшиві обіцянки. Про те, як боротися з такими "правозахисниками", "Апострофу" розповіла адвокат, директор "Східної правозахисної групи" ВІРА ЯСТРЕБОВА.
- Нещодавно в Україні з'явилася інформація, що тут діє група осіб, які пропонують рідним людей, яких утримують у підвалах Донбасу, за гроші включити їх до списку обміну (журналіст-розслідувач Володимир Бойко заявив, що генерал-майор СБУ Геннадій Кузнецов організував корупційну схему, яка має відношення до обміну полоненими. Мовляв, він вимагає з рідних людей, які перебувають в ув'язненні на непідконтрольній Україні території, від 30 до 80 тисяч доларів за включення до списку на обмін, - "Апостроф"). Чи знаєте ви про ці факти?
- Ні, про такі факти я не знаю, інакше я їх уже б піддала розголосу. Але маю сказати, що в процедурі обміну утримуваними особами можна визначити два нюанси.
Перший – спочатку списки на обмін формуються з боку України, а потім затверджуються з боку бойовиків. Бойовики, виходячи зі своїх меркантильних поглядів, не пояснюють алгоритм, за яким вони вносять людей до списку, викреслюють чи ігнорують. Вони насамперед прощаються з такими, як Марина Чуйкова – з людьми, щодо яких були масштабні адвокаційні кампанії. З метою того, щоб припинити тиск на країну-агресора - Російську Федерацію. Аби постійно не актуалізувалося це питання в інформаційному просторі, їм вигідно позбутися таких заручників.
Тож лише після того, як сторона агресора підтвердить наявність людей у заручниках, списки погоджуються. Всією процедурою на окупованій території керують куратори від Кремля. Весь цей процес носить політичний характер, тому жодної чіткої конкретно прописаної процедури, яку можна було б відслідкувати й проаналізувати, немає. Жодних термінів, жодних уповноважених.
Другий нюанс полягає у тому, що обмін є бізнесом для бойовиків, тому вони постійно нарощують свій обмінний фонд. Днями так званий Верховний суд ЛНР за нібито вчинення "державної зради", як вони це називають, засудив людину. За те що цей чоловік нібито шкодив інтересам так званої ЛНР, а саме поширював інформацію щодо програми СБУ про повернення додому. Його схопили за те, що він півроку перебував на території України. Сфабрикували справу. Тому що це вигідно так званій правоохоронній системі ЛНР на всіх гілках – починаючи зі співробітників так званої служби МДБ (так званого Міністерства держбезпеки, - "Апостроф"), до адвокатів, які діють із санкції бойовиків на непідконтрольній території. МДБ хапає людину, фальсифікує справу, за це отримує преміальні кошти в еквіваленті 500 доларів США за кожного звинуваченого. Тому у них дуже рідко проходять групові процеси – людей судять по одному.
Таким чином бойовики набирають обмінний фонд, заробляють собі гроші і підтримують монополію серед захисників на окупованій території. Ми спілкувалися зі звільненими українцями – і ті підтвердили, що жодної можливості на справедливий суд, на захист інтересів і на отримання правової допомоги у заручників немає.
Я проаналізувала нормативні документи, якими керуються так звані адвокати ЛНР, і можу стверджувати, що жодного відношення до адвокатської діяльності їхня організація не має. Ця структура повністю підпорядкована ватажкам МДБ і керується ними. Жодного захисника, який на свій страх і ризик виявить бажання здійснювати незалежну правову допомогу на непідконтрольній території, до справи не допустять. В так званій ЛНР окрім тих, хто отримував адвокатське свідоцтво в Україні, є ще громадянин Росії з міста Ростов. Тобто є коло "потрібних" людей, які створюють фікцію, імітуючи правосуддя.
Я не виключаю, що в Україні може бути якийсь ділок, не чистий на руку, який ходить до рідних, які втратили надію, і заявляє, що він здатен щось лобіювати – і таким чином спотворює ідею обміну. Але враховуючи дуже складний алгоритм, задіяність декількох ланок й умови політичного тиску Кремля на Україну, обмін робиться непрогнозованим. Тільки діяльність правозахисників, журналістів, уповноважених осіб може досягти того, щоб людину внесли у ці списки, підтвердили й обміняли.
Я хочу звернути увагу, що омбудсмен України Людмила Денисова робить все, щоб якомога більше українських політв'язнів були обмінені і повернуті на території України. Дуже великий внесок робить Міністерство реінтеграції. Але рішення щодо обміну є консенсуальним, списки узгоджуються на основі компромісів. У нас немає свавілля щодо нарощування обмінного фонду. Цивільних осіб не хапають за руки із надуманими звинуваченнями у співпраці з незаконними збройними формуванням. Тому у нас менша кількість людей, яких можна обміняти. Натомість куратори Кремля прослідковують кожну людину, яка потрапляє у цей список на обмін. Імітуючи процес обміну, вони намагаються включити до нього осіб, які несуть для них найменшу загрозу. Але це єдиний процес, здатний забезпечити повернення людей, які потрапили за ґрати на непідконтрольній території.
- Чи відомі вам випадки, коли з так званої ЛНР зверталися до наших родин якісь "ділки" і робили їм певну пропозицію?
- Я знаю такі випадки. Це як правило нечисті на руку адвокати, які працюють на непідконтрольній території. До речі, інформація про них досі міститься у реєстрі України. Вони перебували на території Луганської і Донецької областей і виявили бажання залишитися там при режимі незаконних збройних формувань. Вони є монополістами, мають контакти з рідними і таким чином намагаються заробити гроші.
До правозахисників люди звертаються уже після того, як усі спроби і намагання на повернення близьких уже вичерпані або майже на межі. У таких людей на першому місці життя і здоров'я їх близьких, тож про тих, хто хотів заробити, розповідають уже в останню чергу.
Складність полягає у тому, що людям пропонують не лише внесення у списки, а й правову допомогу, адвокатські послуги, які будуть сприяти поліпшенню долі ув'язненого. Людям розповідають – зараз він визнає вину, його засудять, а потім буду вносити клопотання, щоб цю людину обміняли.
Я вважаю, що треба робити розголос у інформаційному просторі. Чому люди, які порушили адвокатську присягу, передбачену Законом України про адвокатуру й адвокатську діяльність, продовжують працювати, а дисциплінарні колегії не реагують. Хоча вони мають прямий механізм за скаргою позбавляти права займатися адвокатською діяльністю. Тоді ці ділки не матимуть можливості спекулювати на тому, що вони є в реєстрі і в Україні, і в так званій ЛНР. Саме цим вони аргументують перед родинами, що вони мають якийсь вплив і якісь домовленості – "дивися, я є там, і там, все буде зроблено". Але людину все одно засудять, навіть якщо близькі заплатять.
Тому я зараз ініціюю складання скарг на адвокатів, які є в так званій адвокатській колегії ЛНР – я подам її уже цього тижня до Луганської обласної адвокатури. Фактично вона знаходиться у Сєвєродонецьку, а адреса у неї київська, і я підозрюю, що голова більшість часу перебуває у Києві. Мені важливо, аби був прецедент, і подивимося, яким чином адвокатська спільнота ставиться до таких перебіжчиків, зрадників, що пристосовуються до умов, які пропонують бойовики, і намагаються шахрайськими діями виманювати кошти з людей.
- Тобто зазвичай люди звертаються до вас уже після того, як віддали цим "адвокатам" свої гроші?
- Людину затримують, кидають у так звані "підвали" або до інших установ так званої пенітенціарної системи незаконних збройних формувань. Родина ж сподівається, що може бути виправдувальний вирок, вдасться вирішити питання. А ви дивіться, які тривалі терміни вигадали бойовики для того, щоб люди були залякані. Коли обіцянки тих, хто витяг кошти, не справдилися, і людина поїхала відбувати покарання – люди намагаються визволити рідних не через 12 років, як передбачено у вироку псевдо-судів, із втраченим здоров'ям, тому звертаються до правозахисників. Тож важливо, щоб люди скептично ставилися до "посередників", які заявляють про свої можливості формувати списки на обмін. Ці адвокати фактично є посібниками терористів.
- Які суми вимагають ці "адвокати" з рідних?
- Суми варіюються. Насамперед вони залежать від матеріального стану особи, яку вони, як самі кажуть, притягають до відповідальності. Зазвичай все обраховується десятками тисяч доларів – сотні ніхто не вимагає. Але все залежить від конкретної людини і матеріальної змоги її сім'ї. Дивляться на те, що можна взяти, і беруть по повній.
- Чому ж так відбувається, що фактичні посібники терористів продовжують бути адвокатами для українського законодавства, а голова української організації, до якої вони належать, часто перебуває у Києві?
- По-перше, думаю, це через недостатність уваги. А по-друге, у законі про адвокатуру та адвокатську діяльність у нас чітко зазначено, що до дисциплінарної відповідальності притягаються адвокати за скаргою особи, яка не є анонімною. Тож зараз я виступаю в якості заявника, щоб прослідкувати, наскільки вдасться мені – адвокату Одеської колегії адвокатів – подивитися, чи цей алгоритм працює.
Відбуваються неприпустимі дії. І якщо адвокатська спільнота не позбавить тих, хто попирає норми України, права на адвокатську діяльність, ми станемо їх посібниками. Першим моїм кроком буде отримання висновку дисциплінарної комісії адвокатури. Тоді будемо порушувати кримінальне провадження і робити цих людей відомими. Звісно тоді вони зможуть діяти певний час на окупованій території, але працювати на підконтрольній території України для них вже буде неможливо.
