17-річний Ян Галко і його зведений брат 16-річний Гліб Гунько 10 серпня були затримані білоруським ОМОНом. Незважаючи на те, що юнаки не були навіть поруч із протестувальниками, їх побили, чинили психологічний тиск і не давали спати. Однак це не зломило дух молодих людей, і тепер вони збираються ходити на мітинги.
Про події "кривавої" ночі "Апостроф" поспілкувався з ЯНОМ ГАЛКО, сином опозиційного білоруського журналіста Дмитра Галко, який зараз перебуває в Україні.
- Як ви почуваєтеся?
- Ну таке... Не дуже...
- Розкажіть, чим ви займалися до того, як вас затримали, і як відбувалося затримання?
- Ми з другом приїхали до Мінська. Спочатку просто гуляли, стежили за ситуацією. Ми йшли біля дороги, показували жест victory проїжджаючим машинам, махали їм стрічками, вони нам сигналили - ну так всі робили. У центр ми не їхали, хоча планували. Сіли в парку біля вокзалу, пили воду. Тут же підходять два ОМОНівці в чорних балаклавах і затримують - руки за спину і ведуть в автозак. Ми навіть не були в натовпі.
- Мені сказали, що вас били, тримали всю ніч на колінах. Чи це так?
- Так. В автозаку нас було людей із 18. Нас кудись привезли, викинули з машини і одразу почали змушувати бігти, підганяти палицями - там ніби доріжка прокладена. Навколо гавкали собаки. Підігнали до стіни, поставили палицею на коліна. Потім знову кудись погнали - там теж поставили на коліна.
Потім почали питати, хто неповнолітній - їх завели в кімнату, де побили - і я туди потрапив. Побили досить сильно.
Повнолітніх завели в кімнату, де змусили роздягтися, поставили на коліна і лупили кийками, кричали, лякали. Я побачив це краєм ока і трохи злякався, бо подумав, що теж роздягнуть. Мені ця думка була, капець, як неприємна.
Але ні - завели в маленьку кімнатку. Вона була брудна: підлога земляна, каміння валяється, всюди вода - більше схожа на кімнатку тортур. Я заходжу і перше, що бачу - сидить на колінах підліток, і його голова повністю закривавлена.
Нас теж поставили на коліна головою до стіни, почали ззаду ходити і говорити: "Що, на мітинги ходите? Ще будете ходити?". Потримали нас там, потім повели на четвертий поверх. Там уже були більш "цивільні умови": нормальний, звичайний коридор, в якому було багато підлітків. Ми там годин п’ять сиділи, вислуховували численні приниження, нам не давали взагалі спати. Я вже почав сам "вирубатися", почали очі закриватися, мене прикладом ззаду штовхнули, щоб не засинав. Коли вже самі "менти" втомилися, сказали - добре, спіть, не дратуйте.
Телефони у нас забрали, як вони сказали, на 3-4 дні. Мабуть, намагаються зламати.
- Які у вас зараз травми?
- Їх не видно, тому що били так, щоб не залишати слідів. Били по спині, в живіт, у груди.
- Палицями?
- Ні, кулаками. Але інші хлопці розповідали, що їх під час затримання палицями лупили.
- Як себе почуває Гліб?
- Зараз відсипається.
- Сильно його побили?
- Начебто ні. Там фізичного насильства було не так багато, як морального. І те, що постійно лякали фізичним насильством.
- Чи плануєте ще ходити на акції?
- Так, 100%.
- Як вважаєте, чи можлива радикалізація білорусів? Що народ озброїться "коктейлями Молотова" і дасть відсіч міліції?
- Я думаю, що можлива. Але міліція сподівається саме на протилежне. Я думаю, її представникам, які з нами "працювали", дали методичку, щоб вони заучували: "Ну що? Доходилися? Більше ходити не будете? І друзям своїм скажіть, щоб більше не ходили! Бачите? Доходилися? Чим вам погано жилося?" - і все в такому роді.
Я розмовляв з тими, хто ще був із підлітків, сказали - більше не підемо. Тільки ми вдвох із Глібом сказали, що все одно підемо ще.
Зі сторони дорослих ми отримали багато підтримки в той день. Люди чули, як ми розмовляли в маршрутці. Один чоловік при виході потиснув нам руку, сказав, що ми молодці. Дорослі в цьому плані сильніші, ніж молодь, як мені здається.
- Чи збираєтеся йти в лікарню?
- Напевно, ні. Це безглуздо, тому що у мене травм немає. Вони били так, щоб слідів не лишати. Не через душевну доброту, а конкретно в ті місця, де можна найменше завдати шкоди. Щоб було боляче, але слідів не залишалося.
Навіть якби пішов, зараз у Білорусі немає незалежних лікарень. Минулого разу, коли таке було, я прийшов у лікарню з переломом пальця, і лікарі сказали - просто забій, це нормально, що таке трапляється. Так що у мене дуже неприємний досвід. І зараз у Білорусі правовими методами практично неможливо нічого добитися. Нам "малюють" тут 80% у Лукашенка. Це навіть не вкидання пачок бюлетенів, це просто намальовані цифри.
- Світлана Тихановська вже виїхала за кордон. Тобто люди тепер опиняться кинутими напризволяще.
- Я вважаю, що так зване громадянське суспільство буде формуватися трохи довше, ніж всі розраховували. Опозиційні політики всім пообіцяли, що буде швидко і легко. Місяці 2-3, можливо, навіть довше, буде формуватися громадянське суспільство. Кожен повинен буде відчути, що він і є лідером. Він не буде сподіватися на когось, а буде здатний вести за собою когось далі і формувати інших лідерів.
Зараз етап, що кожен готовий іти за лідером. Наступний буде, що кожен відчує себе незалежним лідером. Коли це станеться, тоді ми переможемо. Ми не будемо розрізнені, як зараз - якщо інтернет відключать, нам буде складніше об'єднатися. Але потім ми будемо більш активними.
