Україноцентрична та побудована на загальнонаціональному діалозі – такою має бути українська зовнішня політика. Про це говорили відомі українські дипломати під час онлайн-конференції учасників "Ініціативи 16 липня", присвяченій обговоренню теми "Зовнішня політика України сьогодні: виклики та перспективи". "Апостроф" побував на заході, де були присутні КОСТЯНТИН ГРИЩЕНКО, Надзвичайний і Повноважний Посол України, Міністр закордонних справ України (2003-2005, 2010-2012), віце-прем’єр-міністр України (2012-2014); ОЛЕКСАНДР ЧАЛИЙ, Надзвичайний і Повноважний Посол України, 1-й заступник Міністра закордонних справ України та Державний секретар МЗС України з питань європейської інтеграції (1998-2004), Радник Президента України з питань зовнішньої політики (2006-2008); український дипломат, головний радник Міжнародного центру перспективних досліджень ВАСИЛЬ ФІЛІПЧУК, а також ВІКТОР МАШТАБЕЙ, український науковець, дипломат, Надзвичайний і Повноважний Посол України, доцент Дипломатичної Академії України при МЗС, голова Наглядової Ради МЦПД.
Одна з головних проблем нашої зовнішньої політики полягає в тому, що вона немає чіткої концепції та стратегії, каже Костянтин Грищенко. За його словами, влада має сформувати розуміння того, що головне завдання української дипломатії – це відновлення цілісності, суверенітету, миру, але за відсутності можливості вирішувати це самостійно. І хоча Україна, на думку Грищенка, не знаходиться під "зовнішнім управлінням", але її керівництво іноді аж надто "прогинається" перед іноземними партнерами.
"До влади прийшли люди, які вважають, що найскладніші проблеми вирішуються просто. В результаті відносини з Америкою підірвали сумнівні емісари Трампа, а позиція Росії виявилася надто жорсткою", - каже дипломат.
У нас є серйозні можливості, щоб у наступному році змінити ритм зовнішньої політики, вважає він. Треба скористатися шансом на переформатування відносин після пандемії. Серед головних проблем – встановлення миру, залучення широкої коаліції для підтримки позиції України.
Зовнішня політика має початися з внутрішнього діалогу
Важливою є здатність влади йти на дуже складні компроміси. А для цього потрібна політична воля і мобілізація суспільства – широкого діалогу з ним зараз не вистачає, вважає Грищенко.
"Це має бути інклюзивний національний діалог українців, які живуть в різних куточках країни. Лише в дискусіях ми можемо забезпечити внутрішню стійкість, яка дозволить кожному почувати себе комфортно", - вважає Василь Філіпчук.
"Україна – унікальна. Вона не може визначати геополітичну гру, але може змінювати політичний розклад", - вважає Олександр Чалий.
"Історичний маятник нас хитає від крайності в крайність - США, ЄС, Китай", - говорить Віктор Маштабей. Аби розробити збалансовану політику, до дискусії варто залучати не лише дипломатів, а й до тих, хто приймає рішення. Але поруч з дипломатією не варто забувати і про військових, керуючись в обох випадках приказкою "що занадто, то не здраво", вважає дипломат.
"Нас всіх об’єднують не ефемерні ідеї й гасла. Нам потрібно визначити дві ключові цілі, спільні для всіх – безпека і добробут. Всі рішення зовнішньополітичні мають оцінюватися саме з цієї точки зору", - каже Філіпчук.
Президент має бути в центрі формулювання зовнішньої політики. Для цього має слухати не "одноканально", а дослухатися до думок, які лунають з різних боків, каже Грищенко.
Роль Володимира Зеленського у зовнішній політиці зараз дійсно є недостатньою, погоджується Філіпчук. "Без його постійної чіткої позиції, стратегічного погляду ми не можемо очікувати на якісну зовнішню політику", - додає він.
Ключове у зовнішній політиці - україноцентризм
Олександр Чалий акцентував увагу на ключових стратегічних цілях української зовнішньої політики.
"Нова зовнішня політика повинна бути україноцентричною. У неї три ключові стратегічні цілі: забезпечення соборності та незалежності. Вона має надавати перевагу національним інтересам, а не цінностям, особливо принесеним ззовні", - каже він.
"В Україні зараз відбувається дуже містечкова дискусія. Все зводиться до російської агресії. Військовими інструментами подолати її ми не можемо, а отже можемо покладатися лише на нашу дипломатію", - каже Чалий.
У МЗС справи покращуються
Експерти зазначили, що загалом задоволені нинішнім розвитком справ в українському МЗС, хоча зараз Офіс президента дещо перетягує на себе ковдру зовнішньої політики. Але якщо за Петра Порошенка всі сиділи у "глибокій канаві", оточені "червоними лініями", і найменша спроба перетнути їх розцінювалася, як зрадництво, то зараз дипломати починають думати і шукати стратегічні кроки. Це починає нагадувати якісно стару систему дипломатії. Кадрова ротація дозволить подолати дефіцит послів у 20 посольствах, який був при Порошенку.
Василь Філіпчук відзначив важливість перемир'я, завдяки якому "уже понад місяць по обидва боки лінії зіткнення не гинуть українці".
"Після того, що ми пережили з паном Порошенком, криклива агресивна політика якого привела до відсторонення України від важливих міжнародних проектів, нинішня ситуація в МЗС - це не просто "непогано", а навіть "дуже добре". Можна критикувати Андрія Єрмака чи Дмитра Кулебу, але головне, що ми маємо за цей рік - понад місяць перемир'я – це величезне досягнення", - сказав Філіпчук
Міфи української зовнішньої політики
Василь Філіпчук пройшовся по найбільших міфах, які зараз існують в українському медіа-середовищі стосовно зовнішньої політики. Наприклад, що єдина мета Росії – знищити Україну. Насправді, існує три різні Росії. Є імперці, такі як Олександр Дугін чи Владислав Сурков, які марять великою Росією. Але більшість, на думку дипломата, в нинішньому російському істеблішменті – це реалісти, які діють як опортуністи. Вони користаються зі слабкостей України, але з ними можна вести діалог, бо "протискають" вони свої інтереси лише, якщо бачать для цього можливості. Третя група росіян – це ліберали. Але наївно очікувати, що вони кардинально змінять політику Росії стосовно України.
"Ми втратили шанс вибудувати в Росії нашу "п'яту колону", із тих хто спроможний поширювати там здорові зерна. Саме це має бути наше завдання. Нам треба посилювати тих, хто спроможний сприйняти Україну як незалежну державу, розуміють відповідальність за анексію Криму і події на Донбасі і з ким можна знаходити консенсус", - каже Філіпчук.
Інший медіа-міф – що США є нашими беззастережними партнерами.
"Для США російська агресія стала можливістю посилити свої позиції. Але те, що ми отримали від американських партнерів, дуже далеке від того, що могла б дати наддержава", - пояснює дипломат.
"Треба не заглядати у вічі, а чітко і чесно говорити – ви несете відповідальність за ядерне роззброєння України. Має бути зовсім інший рівень американського залучення. Як тільки у Білому домі осяде пилюка після президентських виборів, треба максимально залучити їх до вирішення наших питань", - говорить Філіпчук.
Водночас Костянтин Грищенко вважає, що спробувати налагодити контакти з Байденом можна уже навіть зараз. "Україні треба намагатися знайти розуміння у команді Байдена. Просто пояснити, чому Україна важлива і чому важливо з нами, як державою, мати дуже тісні і практично орієнтовані відносини", - говорить він.
Водночас Філіпчук окремо оцінив шанси України вибудувати діалог з Брюселем.
"Євросоюз має дуже прагматичні інтереси. Це неймовірно цивілізований і конструктивний партнер. Але ми не бачимо від ЄС зворотнього рівня реакції, відповідного нашим європейським прагненням. Ми маємо чітко визначити свої пріоритети. Угода про асоціацію не приведе нас в ЄС. Лише дуже жорстка україноцентрична зовнішня політика може дати нам якусь додану вартість", - пояснює дипломат. .
Позиціонування України
Якщо Україна не визначить своє позиціонування, за нас це зроблять інші, говорять експерти.
"Щоб проводити будь-яку політику, треба мати жорстку вертикаль влади. Ти не можеш грати в шахи, якщо рух твоєї фігури вирішує 10 чоловік", - каже Грищенко.
"Вертикалі мало. Потрібно мати стратегічне планування на принаймні 5 років. РНБО повинна планувати хоча б на 10-20 років вперед", - додає Чалий.
Співіснування з Росією
"Мінськ" – неприйнятний варіант, навіть з огляду на ті умови, в яких вони підписувалися, каже Грищенко. Він від самого початку був сурогатним.
"Стратегічна позиція колективного заходу об'єктивно вимагає знайти modus vivendi співіснування з РФ на принципах, близьких до Гельсінського акту", - каже він.
Аби відійти від "Мінська" і від переговірників рівня Єрмака, відносини з Росією потрібно формалізувати, вважають дипломати.
Китайське питання
Чи не найбільше дискусій точилося навколо Китаю. Наприклад, Василь Філіпчук вважає, що українці переоцінюють роль Піднебесної для себе. Один із доказів цього – "новий шовковий шлях" пройшов не по Україні, а по Білорусі.
"Ми маємо пропонувати Китаю максимально широкі можливості економічної співпраці. Наша співпраця має величезні можливості з точки зору продовольчої безпеки – не лише нашої, а й світової. Китай може бути драйвером нашого розвитку", - вважає натомість Грищенко.
У свою чергу, Чалий згадав, що США стурбувала купівля Пекіном українського підприємства "Мотор Січ". Саме вона привернула велику увагу до Києва Джона Болтона. Але якщо США бояться, аби Китай не отримав технології, які належать державній компанії "Конструкторське бюро", то можна створити наглядову раду за тим, що саме експортує Україна із цього підприємства. Долучити до неї можна, наприклад, екс-спецпосла Курта Волкера. Вся проблема – у переговорах, вважає Чалий.
"Ми дуже часто говоримо про залучення Китаю і його значення у світі. Мені здається, ми виходимо за рамки реального. Китай зацікавлений в утвердженні домінуючої ролі в регіоні. Немає жодних ознак, що він зацікавлений у вирішенні найбільших проблем України. Що Китай допоможе у вирішенні війни – це ілюзія", - підсумував Грищенко.
Лукашенко як фактор геополітики
Позиція України щодо конфлікту у Білорусі повинна бути чітко україноцентричною, вважає Олександр Чалий. Білорусь – наш найближчий сусід, отже є стратегічним партнером. Разом з тим, ми маємо можливість впливати на нього, враховуючи давні зв'язки.
"Нам не слід поспішати впадати в будь-яку крайність, які пропонують інші регіональні гравці. Треба уміти тримати паузу. Чим довша пауза, тим сильніша дипломатія. Чим довше тримали б паузу, тим більше могли б розраховувати на роль посередника. Потрібно демонструвати стратегічну витримку і не дати себе втягнути в гру ключових гравців довкола Білорусі", - говорить Чалий.
Україні варто визначитися, чи ми долучаємося до заяв Євросоюзу, чи граємо у власну гру, каже Грищенко. В будь-якому разі політика має бути однозначною. Бо коли Зеленський обіцяє приїхати до Мінська після виборів, знаючи, що ситуація буде складною, а потім відкликає посла – то це виглядає дуже дивно.
"Слід розуміти, що Лукашенко – людина, яка не може бути партнером. Бо він завжди змінює свою думку, виходячи з власних інтересів. Це хитрий лис. Його можна поважати і працювати з ним, але для цього треба бути чемпіоном із покеру", - резюмував Грищенко.
