Бахмутський напрямок продовжується залишатися одним з найгарячіших на військовій мапі України. Російські війська хоч і у важкому становищі, але продовжують кидати великі сили на цю ділянку фронту. Про поточну ситуацію під Бахмутом, мотивацію ворога та ймовірність відходу окупантів з міста - в етері Апостроф TV розповів командир підрозділу аеророзвідки "Terra" у складі третьої окремої штурмової бригади ЗСУ Микола "Абдула" Волохов.
- Яка зараз ситуація під Бахмутом для українських військових?
- Дуже по-різному, залежно від ділянки. На певних ділянках ситуація "висить". На певних ділянках було відносно спокійно, і ворог не проявляв велику ініціативу, а на інших ділянках – навпаки важкі бої. Я знаю це від своїх побратимів, що брали в боях участь, тому ситуація дуже-дуже різна.
Дивіться: Українська артилерія точними ударами знищила кілька "Градів" в тилу росіян: відео ударів
В цілому говорити про успіх поки рано. Ворог все ще не втратив здатність до супротиву і має резерви. Наша робота зараз – ці резерви витягнути і вибити, щоб ворог не мав можливості для проведення наступальних операцій, здійснення підкріплення тим позиціям, які штурмуються, таким чином забезпечивши наш майбутній успіх.
Загалом Бахмут треба сприймати все ще як найгарячішу точку. Хоча зараз уже важко сказати, але я так бачу, що це одна з найгарячіших точок російсько-української війни, а отже і світу. Така ситуація.
- Військові експерти вже виділяють таке поняття як "ефект Бахмуту". Мовляв, раніше, коли росіяни захоплювали місто, це стало м’ясорубкою для них. Вони були змушені резерви свої туди переправляти. Зараз вони роблять те ж саме, аби втримувати місто і тримати оборону. Наскільки великими є втрати загарбників під Бахмутом?
- Вкрай великі. Дуже гарний коефіцієнт по відношенню до наших втрат, але цього все ще недостатньо. Все таки росія володіє набагато більшим ресурсом – людським ресурсом в піхоті, а ще до цього докладається їхня безпринципність. Для них не є абсолютно чимось соромним пускати людей на м’ясо. Ми собі такого дозволити не можемо – не тільки тому, що цих людей в нас не так багато, а і тому що у нас трошки інша філософія і мораль.
У росіян більший людський ресурс, більша кількість техніки, тому те, що ми тут їх перебили дуже багато – це ще не перемога. Втрати у них жахливі, але не критичні. Коли вони будуть критичними, то я думаю вся Україна про це дізнається, бо одразу почнеться стрімке просування. Зараз поки що все просування, яке ми маємо, відбувається з дуже важкими боями, і має, на жаль, ціну.
Читайте: В ISW пояснили "повільний темп" українського контрнаступу та назвали головне завдання: карти боїв
- Деякі ваші побратими говорять, що росіяни активно пересідають з артилерії на танки і за допомогою цієї тактики намагаються обороняти свої позиції. Чи можете ви підтвердити або спростувати цю інформацію?
- Абсолютно не взаємовиключні речі. Артилерія як працювала, так і продовжує. Танки – це як пожежники, яких відправляють гасити пожежу в місцях, де піхота, артилерія і загалом оборона не справляються. Так, певний час танки і взагалі бронетехніка була прихована, стояла в резерві. Зараз ми спостерігаємо дуже велику їх кількість. Бувало так, що і по п'ять за день вони виводили на вогневі позиції.
Що стосується переміщень, знову ж таки, якщо раніше вони могли собі дозволити неброньовані автівки, мотоцикли, мотоблоки, то зараз це все відбувається виключно на гусеничній бронетехніці, інакше вони гинуть майже одразу. Так, танки зараз на полі бою.
- Щодо моральної складової загарбників, як ви оцінюєте їхній моральний стан? Загалом, чи мають вони ще наступальний потенціал, чи лише обороняються?
- Від морального стану є така похідна як параметр стійкості. У нас була нещодавно наступальна операція. Я сам за пультом не був, а "Таксист" може сказати, що там в пульті було – бігли чоловік 30. Вони ще не вступили в бій із нашою піхотою, яка була у наступі – до речі, піхота 3-ї окремої штурмової бригади – а просто спакували манатки і такою колоною в 30 чоловік відступали. Навіть не відступали, а скоріше тікали. Навряд чи на це була команда, скоріш за все їх вночі потім знову пинками чи чим заганяли назад, тому що на ранок знову на цій позиції знаходилася піхота. Ми ще до цієї позиції не дійшли, бій не відбувся, а вони відступили.
Читайте: Росіяни вже мали б тікати: як Бахмут став для окупантів кісткою в горлі
Зрозуміти, що в них там в голові, який у них стан - неможливо. Але можливо за певними індикативними моментами. Наскільки ми бачимо, вони виконують свої військові обов'язки не якісно, вони не стійкі і безініціативні. Тому їхній морально-психологічний стан зараз у вкрай поганому стані.
- Біля Бахмуту помічали різні так звані "газпромівські" ПВК – це "Факел", "Потік". Хто зараз воює на боці окупантів після того, як позиції Бахмута покинули "вагнерівці" Пригожина?
- По-перше, нашій 26-й артилерійській бригаді великий респект. Завжди, коли з ними співпрацюємо, вони дуже гарно стріляють, дуже влучно, і офіцери в них класні і дуже інтелегентні. Зроблю за нагоди комплімент для них.
А якщо говорити про те, з ким воюємо, тут солянка, тут є регулярні війська. До речі, коли я почув про ПВК "Факел", мені було так смішно. Там, мабуть, уже скоро у кожного маленького підприємства – або великого – буде своя якась приватна армія. Але результатів якихось від них ми не бачимо, і жодної загрози в цій ПВК "Факел" немає.
Усі цікавляться, чи пішли "вагнери". Як організації ПВК "Вагнер" тут немає, але окремі бійці, які можливо перепідписали контракт з російською армією або лишилися там на власній ініціативі, або якось там ще з кимось домовилися, залишаються. Регулярні війська, десантники, танкові батальйони – все в перемішку. Якщо виділяти, то зараз більше регулярних військ.
- Як ви вважаєте, чи могли б росіяни під загрозою шалених втрат і подальшого наступу Збройних сил України покинути позиції у Бахмуті? Чи у них немає вибору?
- У них немає вибору. Країна, в якій вони живуть і за яку вони за власним бажанням, не за власним, за примусом, але воюють – це абсолютно контргуманна країна. Навіть ті, хто бажали би не воювати, просто змушені, бо інакше їх посадять до в'язниці або щось станеться з їхніми родичами. Тобто це дійсно жахлива ситуація.
Не думаю, що у нас вдасться отримати перемогу легким шляхом, що вони просто там втечуть. Я вірю в цю перемогу, я більше скажу – я впевнений, що вона станеться. Але досягнута вона скоріше буде у складних боях, ніж просто росіяни там щось усвідомлять і втечуть. Взагалі при плануванні будь-яких дій не треба робити ставку, що ворог втече.
Був я колись на одному цікавому плануванні – організовували авіасупровід операції, і вона не пішла. Я питаю командира, який у нас план "Б". Він каже: "Плану "Б" немає, ми думали, що вони втечуть". Давайте не думати, що вони втечуть, давайте робити так, щоб вони не мали вибору. Давайте докладати до цього зусилля. Ми тут на фронті, в тилу всі люди, всі, хто за Україну. І тоді або вони втечуть, або загинуть – щось одне з двох. Мене влаштовують обидва варіанти.
Читайте: Окупанти почали застосовувати проти ЗСУ "росу смерті": які симптоми ураження
