В окупованих районах Херсонської області російське командування розпочало розгортання новосформованої 104-ї армійської десантно-штурмової дивізії. Рівень підготовки, згідно з аналізом британської військової розвідки, окупаційного формування перебуває на невисокому рівні, але командування угруповання "Дніпро" вимушене поспішати. З кожним днем росіянам дедалі важче стримувати розширення плацдармів Сил оборони України на лівому березі, незважаючи на масовані артобстріли та удари з повітря. Які ще розрахунки можуть ховатися за діями окупаційного командування, читайте у колонці військового експерта, полковника запасу Романа Світана спеціально для "Апострофа".
Міністр оборони Росії Сергій Шойгу ще у серпні поточного року оголосив про намір відновити цей підрозділ, який було скорочено до бригадного рівня з 1998 року. Згідно з повідомленням британської розвідки, підрозділи 104 дивізії, ймовірно, включають 337 полк і 52 артилерійську бригаду. Західні аналітики припускають, що рівень підготовки бійців відновленої 104 дивізії не відповідає стандартам для десантників, яких зазвичай вважають "елітою".
Тому командувач окупаційного угруповання "Дніпро" генерал-полковник Михайло Теплинський, ймовірно, ретельно контролюватиме процес розгортання цієї дивізії.
Буквально за кілька діб до цього кремлівський гауляйтер Володимир Сальдо раптово повідомив, що він, поговоривши з бункерним диктатором Володимиром Путіним, "рішуче налаштований" на повторне захоплення Херсона, а також наступ у бік Миколаєва, Одеси та Ізмаїла. З його слів випливало, що Путін і генерали, які брали участь у розмові, налаштовані наступати.
Читайте: Окупанти на Херсонщині заметушились
Чи слід сприймати інформацію про розгортання на території Херсонської області 104-ю армійську десантно-штурмову дивізії РФ саме як елемент загальної підготовки окупантів до повторного руху не Херсон? Можливо, Путін і Сальдо можуть мріяти про це, але якщо малахольні генерали в Генштабі РФ ще не розучилися рахувати два плюс два, то логіка таких дій зовсім інша.
Ситуація на лівому березі для росіян складається найгіршим чином. Навіть самі російські "військори" скаржаться, що незважаючи на постійні контратаки, артилерійські удари та перевагу в повітрі, вони не можуть заблокувати дії нашої морської піхоти щодо розширення плацдармів. Особливо в районі Кринок, де, згідно з повідомленнями зазначених "воєнкорів", Сили оборони України змогли дещо просунутися на південний захід від населеного пункту. Тобто йдеться про розширення наших плацдармів між Кринками та Козачими Таборами.
Зрозуміло, що російські джерела слід сприймати вкрай критично, але інформацію про те, що в окупантів на лівому березі все вкрай невесело, підтверджують і західні аналітики. У звіті американського Інституту вивчення війни (ISW) від 29 листопада йдеться про те, що керівництво окупаційного угруповання "Дніпро" і вищий російський генералітет виявилися нездатними створити згуртовану командну структуру серед сил, якими вони намагаються утримати свої позиції на лівому березі. На вказаному напрямку моральний дух та бойові можливості погіршуються з кожним днем.
Аж до того, що окупанти з 810-ї окремої морської піхотної бригади просто відмовилися йти на штурм, оскільки не мали БК, артилерійської підтримки, даних розвідки, а також карт мінних полів. "Бунт" почався з того, що окупанти просто втомилися підриватися на власних мінах, а карти мінних полів їхнє "мудре" командування засекретило. У результаті через бардак і тотальну неузгодженість окупанти поблизу Кринок побігли власними мінними загородженнями. При цьому особливого підкріплення вони не отримують, хоча формально діють у структурі 18 загальновійськової армії РФ, від "імені" якої вони намагаються відбити Кринки. Російське командування змушене розосереджувати частини у своєму ближньому тилу на лівому березі, побоюючись нових проривів Сил оборони України.
Росіяни намагаються розгорнути на лівому 104 армійську десантно-штурмову дивізію не стільки для того, щоб "брати" Херсон, як мріє Сальдо, а більше для того, щоб утримати ситуацію "як є", не допустивши прориву ЗСУ у бік Чаплинки, Каланчака або Скадовська, що своєю чергою відкриває нам дорогу на Крим.
Наступною причиною розгортання нових з'єднань, що стосується не лише ситуації в Херсонській області, може бути прагнення росіян зробити лінію фронту більш протяжною, змусивши нас перекидати резерви. Власне, це мав на увазі командувач Об'єднаних сил ЗСУ Сергій Наєв, кажучи, що бойові дії можуть вийти за межі південних та східних регіонів. Справа не в тому, що він намагався навіяти тугу. Генерал Наєв, будучи грамотним військовим, озвучив варіанти, зокрема, найнеприємніші для нас, позначивши, що слід зробити, щоб такого не сталося.
Разом з тим, росіяни в нинішніх умовах не мають можливості різко і раптово вийти за нинішні рамки, і тим більше наступати на нових напрямках. Для цього Кремлю доведеться йти на чергову хвилю мобілізації і тут уже не обійдешся набором 20 тис. "добровольців" на місяць, яких виходить збирати російськими околицями, пропонуючи 2300-2500 доларів (близько 200 тис. російських рублів) на місяць за службу зоні СВО".
Зрозуміло, що неблагополучний зброд, який у житті таких грошей у руках не тримав, охоче погоджується. Плюс "мобілізація" на окупованих територіях України, яку також слід враховувати. Сумнівно, що Путін, який на весну запланував собі чергові "президентські вибори", зважиться на початок мобілізаційної кампанії, подібно до тієї, яку вони проводили восени минулого року.
Після путінських "виборів", залежно від ситуації на фронті, Москва може зважитися на ширші мобілізаційні заходи, але поки що гарматне м'ясо приваблюють на війну грошима, "помилуванням" для карних злочинців, а також пропагандою. Саме як пропаганду та показуху слід сприймати нещодавні повідомлення про те, що у воєнізованому бандформуванні ПВК "Редут" сформували жіночий батальйон "Еспаньола", до якого штурмовиками беруть засуджених жінок. Люди, знайомі з військовою специфікою, розуміють, наскільки все це нереалістично, але як пропагандистська картинка для невибагливої російської публіки підійде. Мовляв, навіть жінки йдуть у штурмові загони, хай вони й з криміналу, а чого чоловікам "слабко"?
На що в сухому залишку розраховують Путін та його маріонетки на кшталт Сальдо? Тут є два не дуже приємні аспекти, про які можна вже говорити. Перше, західні партнери нам для наступу дали приблизно 30% того, що нам було потрібно, виключивши наступальну номенклатуру: винищувачі та ракети далекого радіусу дії. Ми, звичайно, вдячні за ту допомогу, що є, в тому числі і за ATACMS з касетними бойовими частинами, але це вся зброя, яка добре себе показує в обороні, а нам треба рухатися вперед. У Кремлі розраховують, що наступного року із західною допомогою Україні стане складніше.
Другий момент полягає в тому, що Москва уважно стежить за тим, що зараз відбувається у Газі, де ізраїльтяни та ХАМАС домовилися про тимчасове припинення вогню. Вашингтон привітав початок переговорів щодо звільнення заручників, які утримуються обома сторонами. Відразу під цей "шумок" Путін у властивій йому єзуїтській манері згадав про "переговори", назвавши власну агресію проти нашої країни "трагедією", яку можна припинити. Явний натяк на "переговори" з Україною для того, що на Заході можуть цю ідею підхопити. У нас ситуація залишається непростою, але Київ відкрито на переговори не штовхають. При цьому ми маємо простір для маневру і, що важливо, наше командування чудово бачить, що саме задумали росіян і які у них реальні, а не декларативні можливості.
Читайте: Війна переходить у нову фазу: за якими напрямками Україна вдарить узимку
