Звик, що вдома готуватися ніде - олімпійська надія України про росіян і шанси на медаль

Однією з медальних надій України на зимових Олімпійських іграх в корейському Пхьончхані є фрістайл, де успішно виступає ОЛЕКСАНДР АБРАМЕНКО. На Олімпіаді в Сочі він був близький до медалі, посівши шосте місце. Пропустивши минулий сезон, наш лижний акробат відновився після травми ноги і готовий виконати свій найкращий стрибок в Пхьончхані.

"Апостроф" поговорив з Абраменком про його підготовку до Олімпіади-2018.

- Ви нещодавно повернулися з Китаю. Розкажіть, будь ласка, як ви оцінюєте свої результати, свою фізичну форму на даний момент.

- Фізична форма в мене хороша, завжди за нею стежимо. А виступ? В принципі, це був перший етап Кубка світу. Звичайно, мені не сподобався мій виступ, тому що, хоч погода була і погана, був сильний вітер, по швидкості ми не вгадали, тому мені не вдалося зробити гарне приземлення, щоб вийти у фінал. Тому першим етапом я не задоволений.

А на другому етапі хоч місце й восьме, але я своїм стрибком задоволений, тому що я його виконав досить добре. Але оскільки форматом змагань був передбачений тільки один стрибок, а фіналу не було, то за першим стрибком було сформовано вже особистий залік. У підсумку вийшло тільки восьме місце. Тому що там всі хлопці теж почали стрибати, й перші 10 місць – щільні оцінки. Тому 120 балів – це досить висока оцінка, але на той день було всього лише восьме місце (перший та другий етапи виграв китаєць Цзя Цзуньян, - "Апостроф").

- Так, прикро, звичайно.

- Але я другим днем більш-менш задоволений.

- Як ви відновилися після травми? Які вже відчуття? Наскільки нога зараз може виконувати всі ті трюки, які ви робите?

- Звичайно, відновлюватися було важко. Та й зараз уже, в принципі, нездорове коліно. У повсякденному житті воно не турбує, а для занять спортом воно в принципі турбує постійно, з цим потрібно змиритися і терпіти.

- Взагалі у вас такий вид спорту, де травми є невід'ємною частиною. Ніколи не думали про те, що потрібно зупинитися? Чи був якийсь страх після цих травм, побоювання далі виходити на трасу?

- Ясна річ, що вид спорту в нас екстремальний. Але я то знав, коли вибирав, чого очікувати. Тому я міркую так, що можна і по вулиці йти, спіткнутися та зламати собі щось.

- Це так, але ви кожного разу, коли виходите, піддаєте себе ризику. Потрібен якийсь додатковий настрій, напевно.

- Але ми ж спортсмени високого рівня, тому ми про це не думаємо.

- А як ви взагалі відкрили для себе фрістайл? Це дуже цікаво, тому що вид спорту насправді дуже видовищний, але в Україні він не настільки популярний. Це досить оригінальний вид спорту. Як ви познайомилися з ним?

- Мені пощастило, що в моєму місті, у Миколаєві, свого часу був літній трамплін для підготовки фрістайлістів.

- Так, читала.

- Тобто якби його не було, я б ніколи в житті не дізнався, що таке фрістайл. І просто одного разу в школу прийшов тренер з фрістайлу та запросив позайматися, спробувати.

- Просто Миколаїв, все-таки, південне місто.

- По телевізору не показують, а тим більше, ми живемо на півдні, який тут сніг.

- А чому саме лижна акробатика? Все-таки у фрістайлі є кілька напрямків. Ви пробували різні напрямки та зупинилися на цьому або визначилися одразу?

- А справа в тому, що тут навіть визначатися не потрібно було. Була тільки акробатика і все. На той момент взагалі нічого не було, крім акробатики.

- Тобто зірки так склалися. А пробували виступати в слоупстайлі, скі-кросі, суміжних напрямках?

- Справа в тому, що це абсолютно різні напрямки. В нас більше класичні стрибки, правильне виконання, обертання. А у хафпайпі, у слоупстайлі зовсім інші обертання. Тобто неможливо виконувати і ті стрибки, й ті.

- Без підготовки неможливо це здійснити?

- Тут зовсім різна техніка, тому я просто не зміг би. А потрібно або тим займатися, або цим.

- У фрістайлі виступ оцінюється балами. Чи бували випадки, що судді занижували вам бали під час виступу? Можливо, ви помічали таке у виступах інших фрістайлістів. Наскільки взагалі це справедливо, що присутня суддівська оцінка?

- Я вважаю, що всюди, де оцінюється, а не вимірюється за часом, є упередженість суддівства. І ти ніяк не доведеш, що стрибнув краще. Суддя сказав, що ні, і тут вже нічого не поробиш. Це, звичайно ж, іноді засмучує.

- Ви спортсмен високого рівня і виступаєте на серйозних міжнародних змаганнях. Там теж є така необ'єктивність чи про це можна говорити тільки на місцевих рівнях?

- Частенько буває таке, що, звичайно ж, якщо ти чисто виконав свій стрибок і там нема на чому знімати, тоді ставлять високі оцінки. Але якщо ти десь припустився помилки, то одному спортсмену, припустімо, можуть не сильно зняти, а другому можуть "зарізати" оцінку досить сильно, і цього вистачить, щоб не потрапити у фінал і не поборотися далі. Такі моменти бувають досить часто.

- А чи існує взагалі практика оскарження таких рішень? У вас були такі випадки, щоб ви думали, що оцінка несправедлива і потрібно добитися іншого результату?

- Раніше було таке, можна було оскаржити оцінку судді. Зараз це зняли, тому зараз ніхто ні з ким не сперечається. Як суддя сказав, так і є...

Справа в тому, що за певну помилку є діапазон, який суддя повинен зняти. Припустімо, від 0,5 до 1 бала. І це залишається на совісті судді, скільки він вирішить зняти – 0,5 або 1 бал. Через це виходять такі розбіжності, а ці 0,5 бала можуть бути вирішальними.

- Ваша програма на Олімпіаду – це три різних стрибки з чотирма гвинтами. Щось може змінитися через погодні умови або особливості місцевості в Пхенчхані? Якось знайомитеся з нею вже зараз?

- Помінятися може все що завгодно. Якщо буде дуже погана погода, яка просто не дозволить виконувати складні стрибки, то просто перейдемо на більш легкі.

- А як взагалі місцевість? У цьому році ви вже виступали на змаганнях в Кореї? Є якісь особливості через ті ж погодні умови або, в принципі, по схилах?

- Я в Кореї не виступав, був там проїздом і стежив за змаганнями. Там дійсно погані погодні умови для нашого виду спорту, тому що там дме досить сильний вітер, і він неоднорідний. Тобто, він дме в різні боки і під нього дуже важко підлаштуватися.

- А ще, напевно, варто врахувати те, що змагання будуть проходити увечері через різницю в часі – буде холоднішати під вечір, більш слизька поверхня.

- Так, під це теж потрібно вміти підлаштуватися. Тому що ковзання буде змінюватися і на цьому теж можна підловити себе.

- А де у вас проходитиме підготовка до Олімпіади, де у вас збори? Я знаю, що ви зараз у США.

- Так, зараз ми поїдемо готуватися до США, там пройде наступний етап Кубка світу (12 січня у Дір-Веллі, - "Апостроф"). Всього їх залишилося чотири, але в Москву ми, швидше за все, не поїдемо (етап у Москві відбувся 6 січня, а інтерв'ю було записане в останніх числах грудня, - "Апостроф").

- Це пов'язано тільки з тим, що незручно переривати збори або є ще якісь фактори?

- Так, справа в тому, що незручно поставили етап. Виходить, що потрібно або до нього сидіти вдома і нічого не робити і потім їхати стрибати. Або їхати зараз тренуватися і пропускати його. Ось ми вибрали – пропускати, щоб краще підготуватися. Тому що влітку ми багато провели зборів у Європі, і до Нового року ми від’їздили всі дні по Європі, тому ми планували поїхати до Фінляндії зараз, перед Москвою, щоб не пропускати Москву. Але, на жаль, ми не можемо туди зараз поїхати тренуватися, є варіант поїхати в Америку та повертатися в Москву нам просто незручно.

- З Америки ви вже відправитеся в Корею?

- Так, ми перед Кореєю ще заїжджаємо тренуватися до Фінляндії, тому що в нас вже знову буде достатньо днів, щоб їздити по Європі.

- А в Україну ви не плануєте заїжджати?

- Я думаю, що вже ні. Повернемося тільки після Олімпіади.

- Ми просто з біатлоністами спілкувалися. Ось вони точно так само через те, що немає бази в Україні, ніде тут тренуватися, перед Олімпіадою навіть не встигають додому до рідних заїхати. Чи тисне на вас психологічно, що ви не встигаєте теж зі своєю сім'єю свята провести, підготуватися в домашніх умовах до таких заходів?

- В принципі, не дуже, ми вже звикли до того, що вдома ніде тренуватися. Тому постійно проводимо час за кордоном. Ми вже звикли до цього.

- Це вже ваша четверта Олімпіада. На попередній Олімпіаді ви були близькі до п'єдесталу, посівши шосте місце. Зараз готові до першої олімпійської медалі? Як взагалі оцінюєте свої шанси в порівнянні з іншими спортсменами у вашому виді спорту?

- В принципі, я готовий. Але у нас такий вид спорту, що всі толкові спортсмени, і вони всі претендують на медалі. Багато залежить від, можна сказати, й везіння. Нам би впоратися з погодою, потрапити в свою швидкість, тому якщо все складеться добре і я виконаю всі свої стрибки досить добре, то цілком можливо претендувати на медаль.

- Цікаво, що букмекери зараз, оцінюючи шанси України на Олімпіаді, називають біатлоністів і вас головними українськими надіями на медалі. Як вважаєте, хтось ще з українських фрістайлістів здатен вразити в Пхенчхані?

- Почнемо з того, що у нас всього два спортсмени поїдуть на Олімпіаду: я і ще одна спортсменка (Ольга Полюк). Я думаю, що там теж все залежатиме від удачі, як все складеться в той момент. Тому що в зв'язку з погодними умовами, з мінливою погодою знову потрібно покладатися на удачу. Що в потрібний момент все складеться правильно, добре і вийде виконати хороший стрибок.

- На міжнародних змаганнях у різних дисциплінах фрістайлу успішно виступають Канада, США, Китай, Франція, Швейцарія, Норвегія. Як вважаєте, з чим це пов'язано? Я ж не думаю, що там спортсмени інші. Чи залежить це від того, як держава підтримує цей вид спорту, і які взагалі умови є для розвитку фрістайлу? Чому там більш успішний цей вид спорту?

- Я не знаю, як в інших видах фрістайлу, але у нас в акробатиці сильні – це Китай, Білорусь, США і Канада. Це тільки через те, що у них є свої бази. Тобто вони тренуються у себе вдома, їм не потрібно нікуди їздити.

- А планується взагалі відкриття якогось центру для фрістайлу в Україні? Чи йдуть якісь переговори, роботи щодо цього?

- Ні, ніяких робіт не ведеться зі спорудження таких комплексів. Якщо тільки на рівні розмов, то якісь теми піднімаються, що це потрібно. Але поки це все на рівні розмов.

- А допомога держави спортсменам при підготовці до Олімпіади. Чи є ця допомога взагалі, чи суттєва вона?

- Звичайно ж суттєва. Ми нічого не потребуємо. І їздимо на ті збори, які заплановані. Фінансування з боку міністерства йде у повному обсязі.

- Як взагалі можна було би привернути увагу до фрістайлу, як до виду спорту в Україні? Я думаю, що не тільки спорудженням таких спеціальних баз. Або, все-таки, це є основним, а тільки потім можна говорити про якісь додаткові стимули, що привернуть увагу до цього виду спорту? Або як ще можна популяризувати?

- Однозначно, який сенс залучати когось, якщо спортсменам ніде навіть тренуватися? Тобто немає сенсу кликати молодих хлопців займатися спортом, тому що у нас фінансування йде з боку держави тільки тоді, коли ти вже претендуєш на якийсь результат.

- А в плані виховування цих нових спортсменів – немає ж молодих.

- Спортсменам-початківцям просто ніде тренуватися, а виїжджати за кордон – це великі гроші, які далеко не всі можуть собі дозволити. Якби у нас були бази в країні, на яких можна було б тренуватися, то тоді можна було б говорити про розвиток і залучення. Про популяризацію спорту. А так про це нічого й говорити.

- Це, я думаю, стосується й інших зимових видів спорту. Тому що взяти той же біатлон та всі інші види спорту, в яких зараз ми не претендуємо на медалі на Олімпіаді. Скрізь одна й та ж проблема – ніде тренуватися.

- Звичайно, так у всіх видах спорту. Якщо ніде тренуватися, то ні про які результати не може бути й мови.

- Олександре, у мене останнє запитання – щодо російської збірної. Ось зараз дуже серйозно мусується допінговий скандал. Наскільки, на вашу думку, дійсно мали місце ті факти, про які говорять? І чи вплине це якось на результати інших збірних, що Росія не буде повноцінно представлена на цій Олімпіаді?

- Я не знаю, як в інших видах спорту, але в акробатиці вживати допінг – це просто безглуздо. Тому що він ні на що не впливає і ніяк тобі не допоможе.

- А фізична витривалість...

- Ні. Нам не потрібна ніяка витривалість, хіба що психологічна. Але я не думаю, що для цього придумали якийсь допінг і якось можна допомогти акробату. А те, що вони поїдуть на Олімпіаду під нейтральним прапором – це теж нічого не означає, тому що приїдуть ті ж спортсмени і будуть виступати ті ж люди. Нічого не зміниться, вони так само будуть боротися за медалі.

- Олександре, наостанок, у вас є якісь забобони або спеціальний ритуал перед виходом на змагання? Як ви налаштовуєтеся на змагання?

- В принципі нічого такого надприродного перед стартом я не роблю, я налаштовуюся на виступ по ходу самої розминки перед змаганнями.

- Ми вам бажаємо величезної удачі, тому ви наша олімпійська надія, гарних вам свят (розмова відбулася напередодні Нового року). Ми будемо стежити за вашими результатами на змаганнях.

- Дякую, я постараюся вас не підвести.

- Ми у вас не сумніваємося.