Заяви нового президента Франції щодо Росії, продовження в червні європейських санкцій проти РФ за анексію Криму і війну на Донбасі, ймовірне швидке запровадження Вашингтоном нових і закріплення введених Бараком Обамою санкцій як законів – ці факти явно не радують Кремль. Але, незважаючи на низку чинників, які свідчать про те, що Захід може стояти на шляху до більш жорсткого курсу щодо Росії, Європа, схоже, усе ще не готова терпіти витрати заради жорстких антиросійських заходів, а США поки не мають наміру виходити на перший план у врегулюванні російсько-українського конфлікту.
Нова жорсткість
Обрання президентом Франції Еммануеля Макрона, його міцна більшість у парламенті та жорстка критика Росії разом з майбутнім посиленням санкцій з боку США породили в Україні надії на новий, більш жорсткий курс Заходу щодо РФ. Під час візиту до Москви міністр закордонних справ Франції Жан-Ів Ле Дріан попередив росіян, що невиконання Мінських домовленостей спричинить подальше погіршення відносин між Євросоюзом і РФ. Він зазначив, що Франція і Німеччина, як і раніше, хотіли би швидшого врегулювання "кризи". Раніше Макрон заявляв про бажання якомога скоріше провести зустріч лідерів "нормандської четвірки" і активізувати переговорний формат. Днями він сказав, що хотів би, щоб зустріч відбулася до саміту лідерів "Великої двадцятки" в Гамбурзі, який пройде 7-8 липня. За словами президента Франції, це допоможе йому краще зрозуміти, на якому етапі знаходиться мирне врегулювання.
На думку деяких спостерігачів, обрання Макрона, особливо разом із вірогідним переобранням у вересні канцлером Німеччини Ангели Меркель, означає більш жорсткий діалог Парижа і Берліна з Кремлем. Можливо, це навіть може дати друге дихання "нормандському формату".
Деякі аналітики знаходять певні подібності між тим, як до своєї зовнішньої політики підходять Еммануель Макрон і президент США Дональд Трамп. Незважаючи на всі відмінності у поглядах, французький президент також виглядає реалістом і прагматиком, готовим запросити Володимира Путіна до Версаля. По-перше, щоб отримати голоси частини виборців на парламентських виборах. По-друге, щоб мати можливість обговорити спільну боротьбу західних країн і Росії з тероризмом. Таку ідею, як відомо, неодноразово озвучував Дональд Трамп.
"Шизофренія" Білого дому
Те, як адміністрація президента США метається між критикою Росії і варіантами налагодити з нею співпрацю, заслуговує окремої уваги. Ця тенденція говорить про те, що від Вашингтона навряд чи варто чекати якихось стратегічно вивірених кроків щодо Кремля.
Американські журналісти дізналися про певний документ щодо відносин США з РФ, який нібито готує держсекретар Рекс Тіллерсон. Там окреслені питання, у яких Вашингтон не поступиться ні за яких обставин (постачання Росією зброї "Талібану", втручання в американські вибори), так і ті, у яких Сполучені Штати і Росія могли б співпрацювати (війна в Сирії, ракетна програма КНДР). Наскільки відомо, Україна в документі не згадується, тому і судити, до якого розряду американське керівництво віднесе проблему російської агресії на Донбасі й анексії Криму, все ще важко.
З ініціативи Білого дому 20 червня Мінфін США додав до санкційного списку ще 38 фізичних та юридичних осіб. Раніше, як відомо, американський Сенат проголосував за введення нових санкцій проти Росії, ініційованих банківським комітетом Сенату, і закріплення всіх діючих санкцій у вигляді законів: відповідна поправка має бути внесена до закону про санкції проти Ірану. Для цього потрібно дочекатися затвердження документа в Палаті представників (зараз пропозицію розглядають у профільному комітеті) та його підписання президентом. Можливо, розширенням санкційного списку президентська адміністрація намагається запобігти введенню нових санкцій Конгресом і залишити за собою право при бажанні скасувати частину обмежувальних заходів.
Із цією ж метою Білий дім може взяти на себе більш активну роль у мирному врегулюванні на Сході України. Про це говорять і чутки про відповідний план Держдепартаменту США, і заява Рекса Тіллерсона про те, що Вашингтон не хоче бути прикутим до "Мінська", якщо Україна і Росія знайдуть інший спосіб врегулювання конфлікту. Дипломат виступив за збереження за Білим домом гнучкості, яка зникне з введенням нових санкцій Конгресом і їх закріпленням як законів.
Наявність цієї поправки про санкції зв'язує Білому дому руки: якщо Вашингтон захоче укласти якісь домовленості з Москвою за рахунок українських інтересів, з великою часткою ймовірності санкції тут же будуть схвалені Палатою представників. І Конгрес за необхідності подолає президентське вето.
Але навіть незважаючи на чутки про розробку Держдепартаментом планів врегулювання російсько-українського конфлікту, усе ще достатньо скепсису щодо того, чи має намір Білий дім грати активну роль на українсько-російському напрямку.
Зміна підходів до "Мінська"
Західні партнери України очікують матеріалізації законодавчих пропозицій Києва (ймовірно, озвучених у Вашингтоні), які скоро мають стати законопроектом про реінтеграцію Донбасу. Втім, як зрозуміло з проекту концепції закону "Про державну політику відновлення суверенітету України над тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської областей", оприлюдненої у ЗМІ, Київ має намір ухвалити нові правові рішення щодо окупованих Росією територій. З політичної ж точки зору, усе багато в чому залишиться по-старому, адже головні принципи Мінських домовленостей будуть дотримуватися.
Чи матиме якийсь вплив на потенціал "Мінська" більш жорстка стосовно Кремля риторика Берліна і Парижа? Навряд чи. Щоб прокласти шлях до поступок Москви на Донбасі, одних слів буде мало. Якщо хоча б не поставити ультиматум Кремлю в тій формі, яка буде йому зрозуміла.
На думку експерта Інституту суспільно-економічних досліджень Миколи Капітоненка, підходи Заходу щодо Росії цілком можуть змінитися, хоча оцінка політики Кремля в Україні "стійка і навряд чи підлягає перегляду". РФ на Заході сприймають як довгостроковий виклик, і, відповідно, заходи у відповідь на російську агресію також були націлені на довгострокове ослаблення. І це мало результат.
"Сьогодні Росія вилетіла з топ-десятки світових економік, а за рівнем військових витрат зрівнялася з Саудівською Аравією. Завдання багато в чому виконано. Звичайно ж, це не виключає нових кроків, ініціатив, санкцій і вимог. Кремль змушений буде ставати поступливішим, і цим будуть користуватися як традиційні суперники, так і друзі Росії. Їх поточна задача зведеться головним чином до того, щоб підстрахуватися на випадок різких рухів Москви. "Нормандський формат" для цього добре підходить, тому буде збережений. А далі можна буде більш повно використовувати наростаючу слабкість Кремля у власних інтересах – від Сирії до Північної Кореї", – сказав "Апострофу" Капітоненко.
Зміни в підходах можуть відбутися, але поки що недостатньо фактів, щоб робити висновок про те, що Захід готовий до більш жорсткого курсу стосовно РФ, вважає політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач.
"США прямим текстом починають говорити про неадекватність Мінських домовленостей як таких, неможливість їх виконати, констатується певна безнадійність цього формату, - сказав він. – Європейські нові сили, той же Макрон, будуть, звичайно ж, принаймні, перший час, наполягати на "нормандському форматі", бо це їхній формат. І до того ж відносини між європейськими лідерами і американським лідером далекі від серйозного взаєморозуміння, тому поки що єдності західного світу самого по собі немає. Не може бути і єдності в підходах до вирішення російської проблеми. Певний час ще буде ця невизначеність. Думаю, як мінімум до німецьких виборів восени".
За словами політолога, американці шукають якісь варіанти в питанні мирного врегулювання на Донбасі, але "поки до цього не готові самі США, сам Держдепартамент не готовий запропонувати щось або сприйняти від когось іншого готову пропозицію". Вашингтон поки на стадії роздумів, і українська тема все ще віддана європейським партнерам США.
Згоден з цим і Микола Капітоненко: "Найбільш вірогідним сценарієм для конфлікту в Україні залишається збереження нинішнього стану. Нам навряд чи вдасться втягнути США у процес врегулювання або істотно посилити їх тиск на Росію. Якщо це і відбудеться, то за мотивами, пов'язаними з політикою Вашингтона, а не з інтересами Києва. А "нормандський формат", швидше за все, продовжить виконувати функції запобіжника".
Кілька днів тому Євросоюз на рік продовжив санкції проти Росії за анексію Криму. У ЄС також погодили продовження на півроку санкцій за агресію на Донбасі – про таке рішення 22 червня, після першого дня саміту ЄС, повідомив президент Європейської Ради Дональд Туск. Відповідно, немає жодних підстав очікувати хоча б часткового скасування санкцій проти Росії. Але в осяжній перспективі вони також навряд чи будуть розширені, за винятком уже згаданої американської поправки. Закріплення чинних санкцій США проти РФ у вигляді законів і помітне їх розширення, ймовірно, на певний час заспокоять законодавців. ЄС же, який легко продовжив санкції проти Росії в червні, навряд чи ініціює нові. А таких заходів, які незабаром могли б дійсно вплинути на зовнішню політику Росії, на кшталт заборони на імпорт російського газу, точно не буде.
"Перша реакція, звичайно, емоційна: є бажання бачити якісь кардинальні зміни в політиці Заходу, – зазначив у коментарі "Апострофу" експерт-міжнародник Ігор Тодоров. – Хоча б те, що каже новий президент Франції, дає оптимізм. Але, з іншого боку, досі, на мій погляд, жорсткої консолідованої реакції Заходу на всі події з весни 2014 року немає. Санкції поки точкові: персональні, стосовно окремих галузей. Можуть бути більш вагомі засоби тиску на Росію, але вони не включаються з ряду причин: небажання конфліктувати [з Росією], бізнес-інтереси..."
Показовий факт – критика європейськими політиками ймовірних нових санкцій США через те, що вони зачіпають європейські компанії, причетні до проекту газопроводу "Північний потік-2". "Я впевнений, що у Заходу є невійськові механізми, які вони могли б використовувати. Але чекати якихось реальних кроків, а не тільки "глибокого занепокоєння", поки не варто. Заяви нашої влади, експертів, що ми в Україні ведемо боротьбу за наші спільні європейські, західні цінності, так і не сприймаються, тому що безпосередньо західних країн російська агресія не торкнулася", – вважає Тодоров.
