В Україні ще не сформувалося правильне стійке уявлення про те, чим є насправді соціальний бізнес та як влаштовані його процеси. Координаторка з розвитку соціального підприємництва у Future Development Agency Аліна Бочарнікова розповідає про те, які типи соціального бізнесу існують, і що є головними атрибутами соціального бізнесу.
Часто людям складно правильно зрозуміти істинну суть та важливість нового для України явища - соціального підприємництва і соціальних підприємців, які створюють соціальну економіку, як у Європі. У цій статті спробуємо зруйнувати хибні уявлення та розібратися, що ж таке соціальний бізнес і які його види існують.
Професор, експерт з соціального підприємництва Мохаммад Юнус говорить, що соціальне підприємництво - це бізнес із соціальною метою, створений для покращення життя інших людей. Мету такого бізнесу не зведено до отримання фінансової вигоди засновником, вона полягає у створенні соціальної цінності для громади чи суспільства загалом і подолання суспільно значущої проблеми.
Пройдемо умовний шлях від звичайного бізнесу до соціального.
Звичайне підприємство працює для того, щоб розвиватися та приносити прибуток своєму власнику чи засновникам. Наприкінці кожного місяця таке підприємство рахує, скільки воно заробило. Частина коштів іде на покриття витрат. Решта, чистий прибуток, є власністю ініціатора бізнесу. Він забирає ці кошти собі, або ж,за власним бажанням вкладає в розвиток бізнесу.
Тепер зробимо один крок у бік соціальності. Існує бізнес, який займається благодійністю, тобто інколи передає якусь частину коштів, або своєї продукції на розв'язання певної проблеми. Але такі дії не мають жодної стратегії, і це більше схоже на разові акції за покликом серця.
Ще крок у бік соціального бізнесу - це бізнес з корпоративною соціальною відповідальністю. Такий бізнес починає продумувати, яким чином зменшувати свій негативний вплив на навколишнє середовище: встановлювати системи фільтрації, зменшувати споживання електроенергії, переходити на зелену енергетику, закупляти більш екологічні матеріали чи перероблені повторно тощо. Також соціально-відповідальний бізнес пробує за рахунок різних соціальних проєктів інтегрувати соціальне у свою бізнес-діяльність.
Наприклад, ми маємо компанію з виробництва кросівок. І хочемо реалізувати якийсь соціальний проєкт. Скоріш за все, нам буде більш цікаво підтримати чи організувати спортивний захід, наприклад, дитячий напівмарафон. І навряд чи ми будемо вкладатися грошима у догляд за людьми похилого віку, навіть якщо дуже поважаємо і цінуємо їх - це не наша сфера інтересів.
Тобто соціально-відповідальний бізнес завжди вибудовує свою соціальну корисність навколо свого продукту, виробництва або навколо свого покупця для збільшення лояльності й продажів. Часто соціальність є частиною стратегічного піару та маркетингу брендів, способом економії у виробництві, рідше - непохитною позицією власника і цінністю компанії.
Якщо ми зробимо ще крок у бік соціального, то перейдемо вже до соціального бізнесу.
Не всі життєво необхідні потреби людей може задовольнити держава. Так,виникають підприємці, які є активними учасниками соціальних змін, що створюють послуги та сервіси, яких на ринку ще немає, а держава їх фінансово або фахово забезпечити не може. Соціальні підприємства створюються у відповідь на гостру соціальну чи екологічну проблему і бізнес-складова забезпечує самофінансування та довгострокове існування такого рішення.
Соціальне підприємництво можна описати формулою:
заплановані соціальні зміни + бізнес = соціальне підприємництво.
Звичайне підприємство від соціального відрізняється відповіддю на запитання, що робити з прибутками. Якщо звичайний бізнес власник створює для того, щоб заробляти і витрачати отримані кошти (всі прибутки) на власні потреби і бажання, то соціальне підприємство створюється, як машина для генерування коштів, аби розв'язувати соціальну проблему. Прибутки соціального підприємства у повному обсязі скеровуються на соціальну мету діяльності і зміни у громаді. Власник/керівник підприємства та співробітники отримують щомісячну ринкову заробітну плату і свідомо не претендують на гроші з прибутку.
Коротко розберемося зі словом прибуток. Економічна природа терміну прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Чистий прибуток - це прибуток після сплати податків. Соціальне підприємство може і має бути прибутковим. Керівник/власник соціального підприємства може і має отримувати заробітню плату, що є витратами підприємства. Але кошти у результаті математичної дії віднімання (доходи мінус витрати), тобто прибуток, йому не належать і скеровуються на системне вирішення обраної соціальної проблеми.
Будь-яке соціальне підприємство має бути врівноваженим. Якщо організація починає більше часу приділяти соціальній діяльності, то вона перестає бути підприємством, бо просто не встигає заробляти кошти, продавати продукцію.
Не можна допускати перекосу і в інший бік, коли підприємство більше акцентується на розв'язання бізнесових питань, забуваючи про соціальну складову. Тоді воно не встигаєреалізовувати свою соціальну мету і перетворюється у звичайний бізнес.
У кожного соціально підприємства має бути:
●соціальна мета діяльності (зазвичай вона вказується у статуті, на сайті, етикетці, у місії чи окремо у соціальній меті підприємства і прослідковується у всій комунікації бренду);
●бізнес-модель, що сама на себе заробляє (бізнес більшу частину коштів отримує з продажу власних товарів та послуг, частину коштів може залучати з грантів, краудфандингу, соціального інвестування тощо);
●системність вирішення обраної соціальної чи екологічної проблеми (діяльність сфокусована на одній соціальній проблемі чи допомозі обраній вразливій групіі не змінюється протягом існування організації);
●чіткий вимірюваний вплив діяльності соціального підприємства (наприклад на якість та рівень життя цільової групи або навколишнє середовище).
В Україні можна спостерігати розвиток чотирьох основних типів соціальних підприємств. Зупинимось на кожному детальніше.
Читайте також: Соціальне підприємництво: відповідаємо на питання та руйнуємо міфи
Перший тип - соціальні сервіси та товари
Такий бізнес працює за інноваційною моделлю. Соціальні підприємства створюють нові послуги: соціальні, освітні, медичні, екологічні, або виготовляють соціально значущі товари, які розв'язують соціальну проблему і приносять прибуток.
Наприклад:
●сортувальні станції з переробки вторсировини;
●хоспіси для важкохворих осіб;
●будинки для проживання самотніх людей літнього віку;
●готелі для постраждалих від домашнього насилля;
●кризові центри;
●центри медіації, де можна отримати фахову допомогу для вирішення конфліктних ситуаціях у родинах, стосунках батьків та дітей;
●інклюзивні заклади дошкільної чи спеціалізованої освіти;
●приватні медичні сервіси, що надають вчасне лікування соціально небезпечних хвороб;
●виробники слухових апаратів, протезів та інших соціально-значимих товарів тощо.
Зазвичай таке соціальне підприємство працює на базі благодійної чи громадської організації, і бізнес вбудований в роботу цієї організації, він є продовженням роботи для досягнення соціальної мети.
Наприклад, у Києві працює ГО "Україна без сміття", яка заснувала першу в Україні освітню сортувальну станцію. Спочатку Євгенія Аратовська та її команда намагалися здійснювати просвітницьку діяльність і вчити людей сортувати побутове сміття. Проте стикнулися з тим, що люди, навіть знаючи, як правильно сортувати, не мають можливості це робити, бо немає куди відносити відсортовану вторсировину. Таким чином ця організація стала сервісною: наразі сортувальна станція забезпечує сортування понад 30 видів матеріалів, обслуговує вивіз вторсировини з житлових приміщень та офісів.
Цього року вони запустили краудфандингову кампанію: збирають кошти, аби переїхати у більше приміщення на ВДНГ у Києві і збільшити об'єм сортування, бо все більше і більше людей з усіх районів міста долучається до їх ініціативи. Важливо відмітити, що послуга досортування є платною (коли клієнт привозить вторсировину, а працівник станції розкладає за типом), послуга безпечного високотемпературного спалювання теж коштує грошей- 50 грн за один пакет до 35 л та 100 грн за пакет до 120 л. І те що раніше здавалося нереальним і піддавалося сумніву мовляв, ну хто буде сам привозити з іншого району своє сміття і платити за його утилізацію, перетворилося у свідому звичку киян.
У Європі сортування вже давно є нормою повсякденного життя. Слово "сміття" майже не вживається, бо його не існує. 90% матеріалів, з яких складаються всі речі, при правильній утилізації можна повторно використати для виробництва нових речей. Стала економіка ЄС відмовляється від пластиків, які не піддаються переробці, і змушує всіх виробників бути відповідальними за продукт та упаковку навіть після припинення користування клієнтами. Своєю чергою клієнти теж почали зважати на маркування на упаковках, бо це і їх гроші, які вони сплачують за утилізацію неліквіду.
Приклад ГО "Україна без сміття" став важливим для всієї країни, бо за цією моделлю почали створюватися інші подібні недержавні станції глибокого сортуванняу регіонах. Організація формує в українців європейські звички сучасного, розумного і дбайливого поводження з ресурсами.
Ще один приклад соціального підприємництва - центр реабілітації для дітей та молоді з функціональними обмеженнями "Гармонія". Він працює у Вінниці на базі ГО "Гармонія". Центр надає реабілітаційні послуги людям з інвалідністю. Але ці послуги продають не безпосередньо людям, а муніципалітету та області. А люди з
інвалідністю отримують якісні професійні послуги безкоштовно.
Другий тип - створення робочих місць для людей з вразливих груп
Соціальні підприємства допомагають людям, яким важко конкурувати на ринку праці. Такі люди з об’єктивних причин не можуть знайти собі роботу. Наприклад, людям передпенсійного віку важко конкурувати з молоддю, людям з інвалідністю через порушення здоров’я може знадобитися додаткове облаштування робочого місця, людям що повернулися з місць позбавлення волі потрібно ще подолати стигматизацію і відмови через страх і недовіру роботодавця, ветерану з війни, складно інтегруватися у мирне життя з іншим ритмом і правилами.
Соціальні підприємства не просто створюють робочі місця, а здійснюють соціальну інтеграцію таких осіб. Для цього у штаті може працювати додатковий спеціаліст- психолог чи супроводжуючий. Наприклад, є інклюзивна пекарня "Good Bread from Good People", де працюють люди з ментальною інвалідністю.
Ментальна інвалідність - це психічний розлад, викликаний порушенням роботи мозку. Наприклад дискалькулія - дисфункція роботи мозку, виражається у тому, що людина не може виконувати математичні операції, має погіршену пам’ять і складнощі у плануванні своїх дій тощо.
Такий працівник обмежений у виборі професії і не кожен роботодавець буде готовий допомогти йому реалізувати себе. Але неможливість рахувати на кухні можна компенсувати, залучаючи до роботи супроводжуючого-тьютора для таких осіб. У результаті людина з ментальною інвалідністю може бути кухарем, випікати смачну випічку, займатися улюбленою справою, мати привід виходити з дому, мати друзів, святкувати дні народження, мріяти, досягати результатів, бути залученою до типових для всіх інших людей життєвих процесів.
Необхідність здійснювати додаткові витрати на обладнання офісу, навчання і перекваліфікацію, найм додаткових співробітників для супроводу працівників з вразливих груп ставить питання економічної доцільності та ефективності праці такого співробітника. Ці фактори відштовхують традиційний бізнес від працевлаштування таких осіб. Для соціального підприємства, що має на меті здійснити соціальну інтеграцію соціально незахищених груп населення - люди є вищою цінністю, а додаткові витрати стають завданням до вирішення через отримання державних компенсацій, залучення додаткового фінансування від грантів, благодійних внесків від громади тощо.
За критеріями міжнародної організації WNISEF,видає кредити на масштабування соціального підприємництва, такі підприємства будуть вважатися соціальними, якщо там буде працевлаштовано понад 50% людей із соціально незахищених груп. Тобто, якщо на соціальному підприємстві працює 10 людей, то 5 працевлаштованих працівників може бути із цільових груп.
Наразі немає спеціалізованого законодавства, яке регулювало б соціальне підприємництво і відсоткову частку працевлаштованих осіб. Тому підприємці самостійно визначають співвідношення працівників у команді виходячи від виробничих процесів та економічної ефективності роботи бізнесу. Часто у регіонах встановлюють власні критерії.Вінницька територіальна громада, наприклад, у своїй програмі прописала загальні критерії, а потім їх уточнила, вказавши, що підприємство, де працює 30% персоналу із вразливих груп, вважається соціальним підприємством на час карантинних обмежень у зв’язку з пандемією Covid-19.
Яку юридичну форму може обрати соціальне підприємство і як це працює?
1.На базі громадської /благодійної організації може бути засновано підприємство і працевлаштовано людей із вразливих категорій.
2.Або ж організація може стати засновником іншої комерційної організації, наприклад товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ), і всю свою бізнесову та соціальну складову реалізувати на базі новоствореної організації.
3.Громадські чи благодійні організації можуть заключати партнерство з діючим бізнес-організаціям, розподіляючи між собою відповідальність за забезпечення соціальних змін і бізнес-діяльність відповідно.
Соціальне підприємництво може бути ефективним продовженням діяльності громадських чи благодійних організацій для забезпечення досягнення їх статутної мети діяльності. Також, запуск власного підприємництва надає більше сталості організації, може зробити її менш залежною від донорського фінансування та очікування грантів.
З 2014 року в Україні працює соціальне підприємство "Навчально виробничий центр" на базі благодійної організації "Світло Надії". Організація почала свою діяльність для допомогибезпритульним особам у пошуку житла та підтримки для повернення до повноцінного життя. Зазвичай безпритульними у місті стають люди, що повернулися з місць позбавлення волі і не знайшли підтримки у родини і друзів, нарко- чи алкозалежні особи та інші.
Організація надає безкоштовні соціальні сервіси на базі центру адаптації. Але щоб допомагати безпритульним, потрібно забезпечити їх самостійність і фінансову стабільність. Як це можна зробити?
У фонді зрозуміли -цим людям потрібно допомогти відновити їх робочі навички та створити для них робочі місця. Так утворився "Навчально-виробничий центр". Це велике підприємство з пошиву одягу, в якому працюють жінки з цільових груп. Ательє працює, як і звичайне, відшиває якісну продукцію на замовлення.Замовниками послуг швейного підприємства є іноземні дизайнери, для них відшиваються колекції у Францію, Італію, та інші європейські країни.
Зміни, що створює організація можна чітко зафіксувати. Соціальний вплив підприємства - це повернення понад 20 жінок до повноцінного життя, відновлення їх трудових прав, матеріальна незалежність та самореалізація.
Читайте також: Fashion і сталий розвиток: як модний бренд Burberry зробив ESG своїм пріоритетом
Третій тип - генерування прибутку
Такий бізнес створюється, щоб заробляти гроші і скеровувати прибутки на вирішення соціальної або екологічної проблеми.
Як зазначалося вище, різниця між соціальним підприємством і традиційним бізнесом лише в тому, що прибуток зі звичайного бізнесу йде в кишеню свого власника і витрачається так, як хоче він. А прибуток соціально бізнесу фінансує зміни у громаді.
У експертній спільноті виникають дебати, скільки відсотків від прибутку соціальне підприємство маєвіддавати на соціальну мету діяльності аби залишатися соціальним. Чи потрібно скеровувати весь прибуток, чи 10% і вистачить?
Соціальне підприємство створюється для того, щоб вирішувати соціальну проблему, всі кошти, які компанія заробила, мають за логікою йти на досягнення соціальних змін. При цьому, всі, хто працюють на підприємстві, мають мати відповідні умови праці та конкурентну на ринку заробітну плату.
Найвідомішим прикладом соціального підприємства, що генерує прибуток для соціальних змін є - громадський ресторан Urban Space 100, який відкрили в Івано-Франківську. Ідея належить ГО "Тепле місто". Вони об'єднали 100 жителів, соціальних інвесторів, Івано-Франківська, які безповоротно інвестували по 1 тисячі доларів у вигляді благодійної допомоги на рахунок ГО. Ці стартові гроші були використані, аби заснувати цей ресторан - орендувати приміщення, зробити там ремонт, закупити техніку, навчити персонал.
Організація "Тепле місто" стала керівником проєкту та організувала управління усіма процесами запуску ресторану у партнерстві з бізнес-компанією "23 ресторани", яка після запуску прийняла на себе керування ресторанним бізнесом. 100 засновників ресторану не претендують на його прибуток, не впливають на роботу ресторану. Вони складають Наглядову раду, отримують фінансову та нефінансову звітність про успіхи ресторану. Засновники щоквартально збираються і вирішують, куди буде скеровано прибуток ресторану. 80% від прибутків ресторану йдуть на фінансування соціальних, культурних, екологічних та урбаністичних проєктів у Івано-Франківську. 20% скеровуються на розвиток бізнесу та оплату праці співробітників ресторану.
За час роботи, а це вже понад 5 років, ресторан підтримав 110 соціальних проєктів у місті. Об’єм цієї підтримки склав 2,8 млн грн. Ресторан є досить потужним донором всередині міста, який генерує прибуток і вкладає його у розвиток благополуччя громади.
Івано-Франківський досвід надихнув й інші міста, і у 2019 році у Києві з’явився ресторан Urban Space 500. Його відкрили за першою в Україні соціальною франшизою - всі правила ведення бізнес-процесів і соціальної складової були прописані у франшизі та продані іншій громадській організації.
ГО "Тепле місто" було супроводжуючою організацією, яка допомагала ГО "Інша освіта" повторити їх досвід у Києві. Цього разу об'єднали вже 500 людей, соціальних інвесторів. Для цього створили окрему ГО "Простір 500", співзасновниками якої якраз і стали 500 інвесторів, що безповоротно інвестували по 1000 доларів у відкриття Urban Space 500. На ці гроші відкрили ресторан, а інвестори за франківською схемою стали членами Загальних зборів і приймають спільні рішення щодо соціальної складової. Управління ресторану забезпечує найнята ресторанна кампанія з досвідом роботи у цій галузі.
Четвертий тип - змішаний
Це соціальний бізнес, що поєднує в собі другий та третій тип. У таких підприємствах працюють люди із вразливих категорій (менше половини від штатних співробітників), а весь прибуток іде на фінансування соціальної мети діяльності.
Читайте інші тексти спецпроєкту "Сталий розвиток" ТУТ.
