У п'ятницю, 1 липня, стало відомо про рішення Євросоюзу продовжити санкції проти Росії за агресивні дії проти України до 31 січня 2017 року. Голова Верховної Ради АНДРІЙ ПАРУБІЙ вважає це свідченням переваги України в інформаційній війні проти Росії. У другій частині свого інтерв'ю "Апострофу", Парубій також повідомив, що йому невідомо про підготовку конституційних змін, пов'язаних із децентралізацією та надання Донбасу особливого статусу.
Першу частину інтерв'ю Андрія Парубія читайте тут.
- До кінця цієї сесії залишилось всього два пленарних тижні. Які шанси щодо того, що депутати ухвалять закон щодо внесення змін до регламенту і відбудеться реформа роботи парламенту?
- Сьогодні є напрацьований законопроект №4696, який півтора місяці готувався за участю експертів і представників усіх фракцій. Я особисто проводив близько десяти - п’ятнадцяти нарад. Ми вийшли на законопроект, який підписали чотири голови фракцій: Ігор Гринів, Максим Бурбак, Олег Ляшко і Олег Березюк. Він був запропонований на включення в порядок денний сесії, але не знайшов підтримки в залі, і зараз я сподіваюся, що він буде включений до порядку денного вже наступного тижня. Зараз розраховувати на те, що законопроект буде прийнятий в другому читанні до кінця сесіївже важко, бо надто мало часу залишилось. Крім того, в ньому є ряд моментів, з якими не всі депутати погоджуються.
- Які норми законопроекту викликають найбільшу дискусію?
- Законопроектом пропонується, щоб депутати працювали три пленарні тижні протягом місяця, а депутати хочуть їхати працювати з виборцями і працювати в комітетах. Це найбільш дискусійний момент, проти якого виступають депутати з усіх фракцій, переважно мажоритарники.
- Які законопроекти до кінця цієї сесії точно будуть прийняті?
- Ніхто не може знати, що буде точно, бо це Верховна Рада України і тут щось, як і у кожному парламенті, передбачити важко. Серед завдань, які ми маємо: звільнення суддів, як ми це вже робили по Криму, звільнення суддів Конституційного суду України і ряд інших судових питань. Я думаю, що у перший же пленарний день цим питанням буде відведена значна частина часу, адже для звільнення кожного судді має бути окреме голосування.
Крім того, в нас залишилось близько п’яти законів щодо МВФ, які необхідно прийняти. Деякі з них вже прийняті у першому читанні. Ми на цей пленарний тиждень також плануємо розгляд закону про регламент, про який я згадував. Нам треба також завершити процес декомунізації.
- До речі, чи буде парламент розглядати питання щодо зміни назви міста Горішні Плавні? Проти нової назви мешканці міста виступили категорично проти.
- Я знаю, що такий законопроект готується. В мене є проста і зрозуміла думка: Горішні Плавні – це добре. Я в принципі вважаю, що жителі міста отримали рекламу на весь світ, бо ця назва стала улюбленою для всієї України. По-перше, сьогодні мало перспектив для зміни цієї назви парламентом. По-друге, я вважаю, що ті, хто ініціюють зміну цієї назви роблять стратегічну помилку, бо вони ще не оцінили і не відчули весь потенціал цієї назви. Але звісно таке питання може з’явитися у порядку денному сесії і депутати визначаться шляхом голосування.
- Повернімося до того, які ще законопроекти можуть бути прийняті до кінця цієї сесії.
- В нас накопичилось дуже багато питань. На минулому пленарному тижні мав бути так званий "аграрний день" і мало бути розглянуто близько восьми - дев’яти законопроектів, але ми зупинилися бо "Народний фронт" вимагав прийняття закону про спецконфіскацію. Коли я дивлюсь скільки залишилось днів чи годин і яку кількість питань треба розглянути протягом цих годин, то я розумію, що буде як завжди, мало часу.
- Ви нещодавно сказали про те, що зміни до Конституції в частині децентралізації не мають шансів бути прийняті у парламенті найближчим часом.
- Я сказав, що я не бачу в залі 300 голосів для внесення змін до Конституції.
- Але Ви не можете гарантувати, що це питання до кінця сесії не буде розглянуто?
- Я не знаю яким чином можна поставити питання на розгляд, якщо немає голосів.
- За зміни до Конституції в частині правосуддя проголосували 335 депутатів. Чи не може ця об’єднана конституційна більшість проголосувати і за зміни в частині децентралізації?
- Це просто непорівнювальні речі. Депутати проголосували тому, що закон був узгоджений і якісний. Коли ми поставимо два законопроекти: один узгоджений, а другий неузгоджений, то це не означає, що депутат на хвилі проголосує за неузгоджений.
- В кулуарах парламенту ходять розмови про те, що до кінця сесії через парламент спробують «протягнути» закон про вибори на окупованому Донбасі.
- Немає такого законопроекту у Верховній Раді України.
- Депутати часто у приватних розмовах говорять про те, що такий закон готується поза стінами парламенту, парламент від його підготовки усунутий.
- Я не знаю, де він готується. Я знаю одне, що є наступні суб’єкти законодавчої ініціативи: депутат, уряд, президент. Наразі жоден з суб’єктів законодавчої ініціативи такого законопроекту не зареєстрував.
- Вам невідомо про існування такого законопроекту?
- Ні, невідомо. І я не бачу перспективи того, щоб до кінця цієї сесії такий закон міг бути прийнятий у Верховній Раді.
- Які Ви бачите перспективи щодо виконання Мінських домовленостей? Вже відомо, що санкції проти РФ будуть продовжені на півроку (розмова відбувалася до того, як Євросоюз 1 липня ухвалив рішення про продовження санкцій до 31 січня 2017 року), а потім, як пишуть західні медіа, санкції можуть бути пом’якшені.
- Це дуже важливих півроку. А що стосується Мінських угод, то тут одна перспектива – змусити Росію припинити вогонь і виконати перший пункт Мінських угод. Для цього нам -треба об’єднатись з усім цивілізованим світом. Якщо припинення вогню не буде, то санкції проти Росії мають бути більш жорсткими.
Я на всіх останніх міжнародних зустрічах говорив про те, що наше завдання зупинити агресора, що Путін розуміє тільки силу і він буде йти доти, доки його не зупинять. Це наше завдання №1 для Мінського процесу.
- До речі, якою в цьому процесі є роль українського парламенту?
- Парламент визначає ключові засади зовнішньої і внутрішньої політики. Я хочу наголосити, що саме український парламент кардинально змінив наші зовнішньополітичні орієнтири за останній період. Я маю на увазі зміни до закону "Про засади зовнішньої і внутрішньої політики".
Парламент відмінив пункт про те, що Україна є нейтральною державою. Ця Верховна Рада визначила, що нашою ціллю і нашим завданням є євроатлантична інтеграція. Наш парламент напрацював всі необхідні законопроекти для угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Тобто парламент займається стратегічним напрямком розвитку держави.
- Це Ви говорите про законодавчу діяльність. А якщо говорити про комунікаційний аспект?
- Парламент займається розробкою стратегії зовнішньої політики. Парламент має цілий ряд комунікаційних майданчиків для спілкування з іншими парламентами і іншими державами. Це і постійні засідання в ПАРЄ і парламентська група співпраці з НАТО, це цілий ряд інших міжнародних депутатських груп. Я вважаю, що депутати теперішнього парламенту ведуть чи не найактивнішу зовнішньополітичну діяльність за весь період існування українського парламенту.
- Як українські депутати виглядають на таких міжнародних зустрічах порівняно зі своїми іноземними колегами?
- Я би сказав, що дуже добре. В українському парламенті величезна кількість депутатів, які мають досвід комунікації, володіють іноземними мовами і дуже активні. Кількість комунікації українських депутатів з депутатами і керівниками парламентів інших країн, я думаю, є рекордною за весь час українського парламентаризму. Кількість депутатів з різних фракцій, які їдуть закордон і беруть участь в міжнародних комунікаціях є також надзвичайно великою.
Єдиний недолік, який я сьогодні бачу, це те що часто нема єдиного меседжу від українського парламенту. В політичній культурі будь-якої країни, і ми це бачимо по тих делегаціях, які до нас приїжджають, назовні депутати, незалежно від того, до якої політичної сили вони належать, перш за все представляють інтереси держави, а вже потім свої власні партійні інтереси. В нас бувають перегини, коли в зовнішніх комунікаціях партійний інтерес може відігравати першочергову роль, а не загальний порядок денний зовнішньої політики української держави.
- Що з цим можна зробити?
- Нічого. Це депутати і це їхнє право і їхнє громадянське сумління. Можна лише сподіватися на те, що їхнє відчуття відповідальності буде вищим, що вони під час своїх поїздок будуть більш тісно співпрацювати з нашими посольствами, бо посольства надають величезну підтримку і щодо організації зустрічей, допомагають аналітичними матеріалами. Не кожен депутат, який їде закордон знає детальну статистику, скільки загинуло людей на Донбасі, скільки сьогодні в Україні є переселенців, скільки прийнято законів, які стосуються переселенців. Парламент має говорити одним голосом в питанні загальнодержавних інтересів. Особливо назовні. І я до цього закликаю депутатів.
Звичайно, коли мова йде про якісь реформи, то в депутатів можуть бути різні думки, але є певні меседжі, які держава Україна повинна сьогодні ефективно доносити, бо Росія свої меседжі доносить дуже потужно через всі свої канали. Ключовий посил Росії щодо України: Україна не здатна на будь-які реформи, Україна це не держава, Україна не може вирішити проблеми. Підсумок всіх тих меседжів виглядає приблизно так: поверніть нам вплив на Україну і там буде стабільність. Відповідно, український голос про те, що Росія є агресором, що російські війська знаходяться на території України, що Росія руйнує міжнародний порядок і безпеку, має потужно звучати. Ми повинні показувати фактаж зібраний нашими спецслужбами, що російські війська стоять на території України, розказувати скільки людей загинуло, що нами зроблено для звільнених територій, що ми робимо для біженців.
- Хто сьогодні перемагає в цій інформаційній боротьбі Росія чи Україна?
- Чи два роки тому хтось міг би сказати, що ЄС одноголосно запровадить санкції проти Росії? Тоді скептики казали, що це неможливо. Кілька місяців тому була величезна дискусія чи санкції будуть продовжені. Тепер, за декілька тижнів до рішення ми вже розуміємо, що вони будуть продовжені. І медіа також розуміти повинні, що якщо санкції будуть продовжені, то це буде велика перемога української дипломатії, яка супроти набагато більшого ресурсу російської дипломатії, демонструє здатність переконувати європейських партнерів з різних держав. Вважаю, що Україна перемагає.
- Нещодавно до українського парламенту приїжджали депутати з Литви і Польщі. Я так розумію, саме з цими країнами в нас найтісніші міжпарламентські зв’язки.
- Це країни з якими є найтісніші контакти і які найбільше розуміють ситуацію в Україні. У великій мірі це зумовлено тим, що вони розуміють – загроза путінської Росії є глобальною загрозою, що Україна є важливою ціллю в експансії Путіна, але не остаточною. Вони розуміють, що якщо сьогодні не встоїть Україна, то наступними будуть вони. Тому ті наші сусіди, які на собі відчули російську окупацію і поневолення, намагаються нам допомогти насамперед.
- Польський президент Анджей Дуда неодноразово закликав до створення союзу держав від Чорного до Балтійського моря, який би міг протистояти Росії. Сама ж РФ оточила себе так званою сірою зоною, поясом із держав, в яких через неї виникли конфлікти.
- Це одна з тих тем, яку я піднімав на міжпарламентській асамблеї Україна-Польща- Литва. Балто-Чорноморський геополітичний простір в різні періоди мав державні утворення, які демонстрували успіх. Київська Русь, Велике Князівство Литовське, в якому українці відігравали значну роль. Цей простір дуже сильний геополітично, і як наслідок, сильний в економічному, безпековому і транзитному аспектах. Я бачу велику перспективу у тому, щоб утворити союз, подібний до ГУАМ.
- Хто мав би до цього союзу долучитися?
- Це країни Балтії, Польща, Україна. Я хотів би наголосити, що ми тільки розпочали цю дискусію. Маршал парламенту Польщі говорив, що є також сильна ідея "Міжмор'я". Це ще більш широкий союз. Він навіть вживав такий жарт, що є BC – Балтійсько-Чорноморський союз, а потрібно долучити ще країни Адріатичного моря, літеру А, щоб було ABC. Він зазначив, що під час зустрічей Вишеградської Четвірки, в якій Польща бере активну участь, вони побачили велике зацікавлення в такому союзі Хорватії і інших балканських країн. На його думку, розширення такого союзу до Міжмор'я може мати велику перспективу. І я вважаю, що це справді сильна концепція.
- А яка Ваша думка з цього приводу?
- Найгірше, якщо це питання буде відкладене в довгий ящик. Я думаю, що краще, щоб ми змогли знайти ті ключові орієнтири, по яких ми зможемо швидше почати діяти.
- Тобто залучення більшої кількості країн може затягнути процес утворення цього союзу?
- Так. Хоча мене вже запросили приїхати на зустріч Вишеградської Четвірки і взяти участь в переговорах. Я вважаю, що було б добре поглибити і розширити контакти з балто-чорноморськими країнами. Це добре, що така дискусія розпочалася. На який результат ми вийдемо передбачити важко, але дуже добре, що така дискусія є. Впродовж всієї моєї діяльності, я неодноразово наголошував на тому, що є прихильником Балто-Чорноморського Союзу. Цю ідею я вважаю дуже сильною і перспективною.
- Як утворення такого союзу може бути сприйняте Росією?
- Зрозуміло, що Росія реагує на це дуже негативно. Росія завжди намагалася розколювати і сварити своїх сусідів. Це давній імперський принцип: розділяй і володарюй. Росія має однаково негативні відносини з усіма сусідами. Я хочу підкреслити: усіма. Просто з одними країнами ці негативні відносини більше виражені, як наприклад з країнами Балтії, Україною чи Грузією. А з іншими сусідами Росія має латентний прихований конфлікт, який ще відкрито не проявився. Хто глибше зорієнтований в білоруській політиці чи політиці Казахстану, той знає, які непрості процеси сьогодні відбуваються в їхніх взаємовідносинах з Росією. Мало хто знає скільки було прийнято в Білорусії законів після подій в Україні щодо захисту Конституційного ладу, територіальної цілісності, відродження білоруської мови. Всі тепер зрозуміли, що те, що сьогодні сталося з Україною завтра може статися з будь-ким. Тому через свою імперську агресивну політику Росія з усіма своїми сусідами має погані відносини і ця політика відлякує сусідів.
Для Росії важливо протиставляти нас між собою, щоб між нами був конфлікт. Прикладом цього є намагання активізувати українсько-польські історичні дискусії. Росія боїться, коли держави-сусіди створюють союзи і можуть виступати єдиним фронтом. Росія вважає це великою загрозою і буде робити все можливе, щоб не допустити такого союзу.
- Чи спілкуєтесь Ви зі своїм російським колегою?
- Ні.
- Вам було б напевне непросто з ним спілкуватися, враховуючи те, що Ви вийшли з патріотичного середовища.
- Росія - це держава-агресор, яка становить загрозу для нашої держави. Зараз ця загроза перейшла в дуже активну фазу. Один мій дід воював в Українській Народній Республіці, а другий – в Українській Галицькій Армії за українську державу і проти Росії. Мої родичі воювали в УПА і головним агресором на той час теж була Росія. Тоді – сталінська. І звичайно, про російську загрозу для держави я знаю не з теорії політології. Моя бабця з Харківщини була свідком, як вимерло півсела, коли був Голодомор. Уся моя родина була вивезена в Сибір. Я знаю, що путінська Росія становить найбільшу загрозу для існування української держави і тому я вважаю, поки ведеться ця агресивна політика, українська держава повинна робити все можливе, щоб об’єднати міжнародну спільноту і мобілізувати усі свої сили, щоб не дати реалізуватися цій небезпеці.
- Повертаючись до двосторонніх стосунків з Польщею. Досить довгий час там правлячою партією була Громадянська Платформа і саме з цією політичною силою, українська влада вибудовувала стосунки. Зараз в Польщі партія влади змінилася, але наскільки мені відомо, українська влада, ще не встигла налагодити стосунки з цією партією.
- Тільки за останній період було кілька делегацій з польського парламенту, з якими ми протягом багатьох годин обговорювали в тому числі наші найбільш болючі теми. Більш того, цієї неділі я зустрічався із спікером польського парламенту і ми продовжили цю дискусію. Було б неправильно говорити що немає діалогу, бо діалог є дуже інтенсивний. В цьому діалозі вкрай важливо збагнути одну ключову річ, що нам з історії треба насамперед пам’ятати дні наших спільних перемог, коли ми демонстрували успіх у спільному протистоянні зовнішній агресії.
До речі, наша остання спільна ініціатива від Польщі, України і Литви на міжпарламентській асамблеї, це присвоїти україно-польсько-литовській бригаді ім’я князя Острозького, як символа об’єднання і порозуміння між нашими народами. Я нагадаю, що саме князь Острозький під Оршею розбив відбірне московське військо. Суть нашого діалогу полягає в тому, щоб ті моменти, які нас розділяють відставляти вбік, а зосереджуватись на тому, що наc об’єднує.
