Блогер і військовий експерт ОЛЕКСІЙ АРЕСТОВИЧ у другій частині інтерв'ю "Апострофу" розповів про стратегію Росії та плани Володимира Путіна щодо України і Заходу, а також про реальну загрозу на Закарпатті, що буде пов'язана не лише з РФ, і найгірший сценарій розвитку подій.
Першу частину інтерв'ю читайте тут: Росія може піти з Донбасу, але є умова - Олексій Арестович
- Є інформація, що Росія все-таки залишила війська в Білорусі після навчань "Захід-2017". Чи є це частиною тієї м'якої окупації Білорусі, про яку ви говорили?
- Звичайно, там частина сил залишилася, але не така велика. Потрібно розуміти, що таке "м'яка окупація". Це не так, що танк стоїть на перехресті. Білорусь і так дуже лояльна до Росії. А враховуючи, що весь вищий командний склад всіх силових структур Білорусі без винятку закінчував російські військові академії, там вже подвійна або навіть потрійна лояльність. Росія, швидше за все, спробує за кримським варіантом окупувати Білорусь. Вона розкладає силовиків, перетягує ключових осіб на свій бік, людей з державного управління. І в потрібний момент – бац! – і виявиться, що є свята союзна держава Росії і Білорусі. А [білоруський президент Олександр] Лукашенко, який не хотів цього, прокинувся в наручниках на руках, а навколо всі ці силовики, які закінчили російські академії, стоять і кажуть: "Здрастуйте, Олександре Григоровичу! Ви, виявляється, зрадник".
- Такий варіант більш ефективний, виходить.
- Звичайно. Навіщо всі ці героїчні залишання військ і так далі? Пішовши туди, вони просто відпрацювали швидке перекидання російських військ на територію Білорусі в разі необхідності й застосування їх спільно з білоруськими збройними силами. Оскільки це дуже складна дія, там вилазить маса нюансів (від стану доріг до стану нормативно-правової бази, на яку можна спиратися за такого перекидання), то ці нюанси потрібно було відрепетирувати. Ось вони і відрепетирували. Наступне перекидання може бути до 2019-2020 років. І ось тоді вже вони будуть більш підготовленими.
- Реакцію міжнародної спільноти теж перевіряли?
- Так, зокрема. Можливо, вони би вже й Білорусь оголосили частиною союзної держави, усунули б Лукашенка, якби не своєчасна реакція міжнародної спільноти, яка була на цей раз оперативною, на відміну від кримської або сирійської криз. На цей раз вже всі відреагували.
- Якщо цей план все-таки реалізується, чи посилиться тиск на Україну ще й з боку Білорусі?
- Останній шанс [президента Росії Володимира] Путіна щодо України на осяжний термін – це вибори 2019 року. Поміняти президента на більш зговірливого і ввести до Верховної Ради тих, хто дуже хоче Митного союзу, а не НАТО і ЄС. Як ви думаєте, чи вкладуться росіяни в цей останній шанс по повній? Уже вкладаються щосили.
Враховуючи те, що в українське суспільство дуже чітко вбито меседж, що [президент України Петро] Порошенко – це війна, росіяни можуть зробити такий фінт вухами – припинити війну і сказати: "Оскільки війни вже немає, навіщо вам цей Порошенко? Йому ж вигідно, він заробляє на контрабанді і всяке інше. Усе, вибирайте іншого президента, президента миру, який буде здійснювати мирне будівництво". А хто у нас найбільш мирний кандидат в президенти? Юлія Володимирівна [Тимошенко], звичайно, яка накрутила на 400 мільйонів доларів, потрапила в міжнародний розшук за позовом Міністерства оборони Росії і з якої чомусь зняли це звинувачення після візиту до Москви і переговорів з Путіним.
У росіян є кілька завдань: частково відновити колишній СРСР, обламати Захід, бажано сильно послабити наднаціональні структури Заходу (ЄС і НАТО), у межах яких вони можуть виробляти загальну стратегію, і працювати з кожною країною окремо. Адже Росія нескінченно сильніша за кожну окрему країну в Європі, вона слабша тільки за блоки. І вони хочуть переукласти договір із Заходом, укласти нову Потсдамську або Ялтинську угоду. Вони щосили працюють на це, пік їх наступної боєготовності – 2020 рік. Навіть ті дивізії, які розгортаються на нашому кордоні, мають бути готові та розгорнуті в 2020 році. Так, вони зробили роботу над помилками, провели фінальні навчання, подивилися, що донбаських помилок і кримських помилок в Білорусі повторювати не потрібно, потрібно трохи тонше працювати.
І ось тепер у них завдання: переобрати Володимира Володимировича (навесні 2018 року, - "Апостроф"), переобрати когось правильного тут, в Україні. І якщо переобрати, то Україна стає нейтральною, не воює з Росією або навіть, навпаки, починає з нею дружити. Отже, всі зусилля можна кинути вже на інші фронти холодної війни, в першу чергу в Європі, вже маючи нейтральну або дружню Україну. Уявляєте? Україна + Росія – це який аргумент на шальках терезів! Усі ці Чехія, Польща і навіть сама Німеччина просядуть перед цим спільним українсько-російським ведмедем, що встав на диби. "Здрастуй, СРСР, знову правимо всім світом". Принаймні Європа у нас точно під лапою буде. Вона й так під лапою [у Росії], а тут буде така подвійна російсько-українська лапа.
Олексій Арестович
Росія робить все, щоб забрати нас під свій вплив. І на Заході це чудово розуміють. Перед американцями два варіанти: Україна з Росією чи Україна проти Росії. Як ви думаєте, чого вони хочуть? І чи сильно ці дві американські танкові бригади в Польщі з усіма польськими збройними силами зіграють роль, якщо до 500 000 російських силовиків додати 400 000 українських? Ось вони, силовики, що воювали, на піку форми, мобілізовані, готові воювати. Упс!
Американці реально бояться цієї ситуації, тому працюють на те, щоб цього не сталося. Тому вони дають нам зброю, дають нам військовий бюджет, всіляко підтримують нас, проводять абсолютно визначену політику щодо Донбасу і Криму. Але при цьому вони повинні вирішити завдання, щоб не занадто допомогти Україні. Якщо вони дуже допоможуть, а потім російська інтрига вдасться і буде обраний проросійський президент або парламент, то вся ця американська допомога куди піде? На прокорм Росії. Тому США повинні по лезу бритви пройти у своїй українській політиці. У результаті ми маємо документ у вигляді цього закону [щодо Донбасу], який, якщо цієї логіки не розуміти, стає абсолютно незрозумілим. Чому така дивна назва, чому такий дивний зміст, чому такі дивні перспективи, чому воно суперечить всьому, чому тільки можна? А ось чому: є складна і неоднозначна політика Штатів щодо Росії через Україну, щодо України, всієї Східної Європи та взагалі Європи. Йде стара битва: Росія і США змагаються за вплив на Європу.
- На території України?
- Чому? Скрізь. У Прибалтиці, на Балканах, у Білорусі, Грузії, Молдові. Зокрема, на території України.
- Президент Чехії нещодавно виступив зі скандальною пропозицією – щоб Росія заплатила Україні за Крим. Чому підняли цю тему?
- Він старий маразматик, комуніст, до того ж головний у Чехії – прем'єр, а не президент. Але сказати, що він не висловлює думку певних кіл Східної Європи, буде неправильно. Навіть поляки, у яких росіяни убили президента і всю військово-політичну еліту, і ті в особі депутатів, нацькованих Росією, примудряються робити антиукраїнські заяви, проводити антиукраїнську політику.
І подивіться, що угорці роблять. Це теж не випадково. Усі ці країни 60 років були під радянською владою. І як ви думаєте, скільки поколінь політиків зросли тотально залежними - і ментально, і фінансово, і агентурно - від Росії? Практично всі.
Я вже не кажу про те, що почалося в Європі, коли Радянський Союз погнав туди нафту і газ трубопроводом "Уренгой – Помари – Ужгород", коли десятки мільярдів доларів стали обертатися на ринку Європи і партія поставила завдання спецслужбам Радянського Союзу: "Корумпуємо західних політиків, шредеризуємо Європу". З середини 70-х років ця історія триває. І зараз в Європі, за найскромнішими оцінками, обертається 1,5 трильйона доларів, пов'язаних з Росією. Це бюджет об'єднаної Європи за рік. Це дуже великі гроші. І, відповідно, з грошима виникають залежності, коли політики навіть не розуміють, що вони обслуговують інтереси російського капіталу або російські геополітичні інтереси.
Справжня стратегія – це стратегія, коли великі процеси, які вам потрібні, виглядають як природний бізнес-процес або політичний процес. Бац, бац – і раптом ультраправа партія отримує 13% в парламенті [в Німеччині]. Бац, бац – і 13 мільйонів українців лояльні до російського програмного продукту, а значить – і до Росії.
Гібридна війна – це війна за самоідентифікацію. Самоідентифікація – це насамперед стале розуміння власних інтересів. Де мої справжні інтереси в цьому складному світі? У тому, щоб російські співаки, які підтримали анексію Криму або виступали в Криму, приїхали сюди і заспівали пісню в палаці "Україна"? Який мій інтерес – щоб я їх не чув ніколи більше або все-таки пустити? Мовляв, вони ж артисти, вони ж про Крим не співають і про Путіна не співають, а про любов співають. Де мій щирий інтерес? Дуже складно відповісти на це питання, правда? Коли улюблений з дитинства артист, улюблений артист сім'ї не може приїхати. Чи має приїхати?
Ось ці процеси на рівні улюблених артистів. А тепер давайте уявимо все це на рівні 1,5 трильйонів доларів і 60 років безперервного впливу на Східну Європу. Із цим ми і маємо справу.
У нас зараз пішло конкретне загострення на заході у зв'язку з цим законом про освіту. І ми вже маємо справу не з "дикими орками", а з державами-членами НАТО і ЄС, які зайняли консолідовану позицію щодо закону про освіту. Це Румунія, Греція, Угорщина.
- Чому цей закон викликав таку реакцію?
- Тому що всі звикли бачити Україну маленьким тупорилим телям, якого можна доїти направо і наліво, з яким можна робити що хочеш, яке не рипається і не смикається. Це реакція наших сусідів на те, що ми почали рости над собою, набувати геополітичної суб'єктності. Це реакція на наше зростання. Вони відчули загрозу становлення України. Україна, яка усвідомила себе, стала на ноги і пішла самостійно, при всіх наших проблемах, криє Румунію, Угорщину, Грецію, Болгарію і всіх, хто там обурився, як бик вівцю. Ми – найбільша країна Європи, 40 мільйонів населення, промисловий потенціал і так далі. А всього, чого вони варті в геополітичному сенсі, вони варті тільки тому, що вони разом як члени ЄС і НАТО. Вони це відчули.
Коли Ізраїль оголосив незалежність у 1948 році, то що сталося? П'ять сусідів на нього напали одразу. Це була реакція на його становлення. І Ізраїль почав дворічну війну за незалежність, яка триває досі. Планували дворічну, а вийшла 70-річна. І це була реакція сусідів на становлення Ізраїлю, на загрозу, яку він являв собою. Ось так реагують і на нас.
- По суті, країни, які ви назвали, в орбіті Росії.
- Не зовсім в орбіті Росії, вони – члени ЄС і НАТО, а не Митного союзу. Але російський вплив там дуже сильний. Але що ми тепер маємо? Що у нас скоро будуть "кіборги" ужгородського аеропорту? Чи як?
Будь-яку стратегію видає системність. Один раз – це така справа, два – це дуже цікаво, а три – це вже система. Угорщина обурюється, збирає коаліцію проти закону про освіту. Угорці починають роботу проти нас у ПАРЄ і в інших інститутах. Угорці заявляють, що пригальмують нашу асоціацію [з Євросоюзом]. Угорський міністр закордонних справ, не спитавши, приїжджає в Закарпаття і відмовляється зустрічатися з нашим міністром закордонних справ. І угорці оголошують на 13 число акцію про "самовизначення Закарпаття". І це на тлі того, як у нас опозиція розпочинає протести в центрі Києва. Що це таке? Це погоджена дія. Вуха Москви стирчать з усіх боків. Але не все до вух Москви зводиться. Вони цілком самостійно проводять цю політику. В Угорщині при владі націоналісти, типу нашої "Свободи", тільки ще більш дурні. Я взагалі схильний це кваліфікувати – бо військове планування здійснюється завжди за найстрашнішим варіантом – як початок спеціальної операції угорського уряду з розпалювання сепаратистського бунту на Закарпатті.
- А в чому інтерес у цьому регіоні?
- А в чому взагалі інтерес країн, чому вони весь час одна в одної хочуть щось забрати? Навіщо взагалі люди воюють? Найбільш цивілізована, найбільш демократична Америка – і та безперервно воює. Чого раптом? Території нафіг нікому не потрібні. А ось громадяни потрібні, вплив потрібний. За скромними даними, 100 000 жителів Закарпаття мають угорські паспорти.
Держави – як люди, їм не до вподоби статика, їх душать кордони, вони рухаються, вони хочуть розростатися. Це живий організм, який має власну логіку розростання. Вестфальська система міжнародних відносин передбачає, що чим більше тебе, тим краща ти держава.
Тут солодке Закарпаття. Це ж майже ексклав, як Крим. Нас із Закарпаттям з'єднує два перевали. А з боку Словаччини, Румунії та Угорщини у нього – красива рівнина. Приходь і забирай.
Олексій Арестович
Питання: Порошенко та компанія готові стріляти у громадян ЄС і громадян країн-членів НАТО так, як вони стріляють у росіян на Донбасі? Між іншим, угорські націоналісти із Закарпаття люблять брати участь у спільних навчаннях з угорською армією і з угорськими спецслужбами. І це давно триває, не перший рік. Ось захоплять адмінбудівлі і повісять прапори вже "Ужгородської народної республіки" або "Угорської народної республіки". Ми готові?
- Ви вважаєте, може дійти до такого?
- Звичайно. Не зараз, а за рік, за два, за три, за п'ять. Подивимося, які плани в угорців. Для людини п'ять років – це ніби: "Ой, не за мого життя". А для держави – це одна мить. Я передбачив вторгнення в Крим в 2008 році, а в 2014 році вторглися. Для людей це було мало, а в державі не встигли підготуватися, тільки армію встигли розвалити злегка і все.
Питання: Україна готова вже стріляти у громадян країн ЄС і НАТО? Ти затримуєш людину як українського сепаратиста, що схиляється до Угорщини, починаєш обшукувати – а у нього угорський паспорт. Паспорт громадянина ЄС і країни-члена НАТО.
І ось з'ясовується, що міжнародна політика – це зовсім не те, що м'яке теля, Україна, звикло думати про це. Правильно? Всередині НАТО більше 20 міждержавних конфліктів: Іспанія – Великобританія, Греція – Туреччина, Великобританія – Ісландія і так далі. Виявляється, що навіть всередині блокових структур всі готові один одному горлянку перегризти. Найкращий відділ англійської розвідки займається Сполученими Штатами, своїм найближчим союзником.
У нас дуже наївне суспільство і дуже недалекоглядні державні мужі. І раптом ці державні мужі, зокрема на догоду внутрішнім електоральним потребам, починають проводити політику, яка сприймається вкрай націоналістичною: квоти на телебаченні, тиск щодо української мови і так далі. І сусіди починають реагувати.
Виникає питання: якщо ви ведете себе майже як наддержава або держава-регіональний лідер, робите такі заявки, чи готові ви працювати з протестом ваших сусідів, які побачили, що ви починаєте раптово зростати, ви – велике цабе тепер, і починають це активно заперечувати? Мати під боком м'яке теля, яке вічно ниє і якось б'ється на сході, – це одне. А мати такого бика, який готовий боротися, який ногами землю риє, поводить кривавим поглядом навколо й ставить всіх на місце, – це зовсім інше. Вони хочуть нас у зародку придушити.
Ось ви жили мирно, тихо в своїй квартирі, і раптом в сусідню квартиру, де жила доярка, заїжджає чемпіон світу з вільної боротьби з поганим характером. Якби ви хоч якось могли вплинути на цю ситуацію, то ви б впливали? Хотіли б залишити доярку замість чемпіона? Ось і вони впливають доступними засобами.
- Як може розвиватися ця ситуація на Закарпатті?
- У ці авантюри з "народними республіками" завжди всі влізають поступово. Пам'ятаєте, як Майдан починався? Логіка ескалації конфлікту – своя, не завжди керована людьми. Це стихія. Ніхто не хоче революції, ніхто ніколи не хоче війни. Але бувають речі, у які ти починаєш мимоволі затягуватися.
От дурень якийсь візьме гранату і кине її в угорський мітинг на Закарпатті. Його потрібно буде затримувати зі стріляниною, його не будуть віддавати, доведеться силою взяти – і пішло-поїхало. Війна між Сербією та Хорватією почалася з конфлікту фанатів на одному футбольному матчі. Була навіть така в історії людства Футбольна війна між Гондурасом і Сальвадором, яка почалася просто через футбольний матч. Ніякої логіки в Аргентини при захопленні Фолклендських островів не було взагалі. Я вам більше скажу: якщо уважно подивитися, світ наполовину складається з воєн, які не мали початися, з воєн, які були розв'язані проти всякої логіки і які нікому не були вигідні. Усі національні кордони складені у результаті таких ось нікому не потрібних воєн, які не повинні були розпочатися.
- А друга половина – ті, до яких готувалися заздалегідь?
- А друга – які готувалися заздалегідь, так. Питання: ми готуємося? Чи румуни разом з росіянами готуються спільно? А ми, як і раніше, ляскаємо вухами, як теля? Українці – телята, не можуть усвідомити свої інтереси і не можуть їх відстоювати. Тільки спробували рикнути – відразу отримали неприємності й уже не знають, що з ними робити.
Ось коли були козаки, тоді всі навколо були бідні. Тоді телятами були селяни, а козаки були скорпіонами. Де б зараз нам взяти скорпіонів у товарних кількостях?
Спіймав [міністр закордонних справ Павло] Клімкін облизня від угорського міністра. У нормальній державі всі посли всіх країн, які влаштували демарші, уже були б на просушці, уже б так їх натягнули. А Національна гвардія б раптово почала масштабні антитерористичні навчання в Закарпатті, випадково.
