Україна в глухому куті: є загроза втратити нашу самостійність

Україна перетворюється в країну без майбутнього, бо люди масово тікають за кордон. І навіть якщо створюються нові робочі місця, то знайти фахівців на них майже неможливо. Держбюджет-2019 також не вселяє віру в зростання економічних показників, оскільки направлений зовсім на інше. Як подолати головні виклики, які стоять сьогодні перед Україною, в інтерв’ю "Апострофу" розповів голова політичної партії "Основа" АНДРІЙ НІКОЛАЄНКО.

- Цього року за бюджет на 2019 рік проголосували о шостій ранку. Як ви оцінюєте процес його прийняття?

- Як і всі бюджети останніх років, це, хоча не дуже гарне слово, - "договорняк", тобто узгодження певних "хотєлок" різних політиків чи ділків від політики про розподіл маленького українського бюджету. Вважаю, що Україна програла, маючи такий бюджет. Він дуже схожий на минулорічний, позаминулорічний, а значить, він не є правильним, бо кожен із попередніх бюджетів поступово, привів Україну до стану, в якому ми сьогодні перебуваємо. Ми бачимо, що далі погіршуються економічні показники, можливо, це знову призведе до такої ситуації, яка була влітку - був касовий розрив, і тому не виплачувались пенсії. Чому ж зараз бюджет прийняли так поспішно? Та тому що без наступного траншу МВФ бюджет не буде збалансовано. Всі розуміють, що вибори, і треба виплачувати пенсії і соціальну допомогу, а грошей немає, бюджет недовиконаний. Тільки населення заборгувало понад 13 мільярдів гривень за житлово-комунальні послуги, тобто можна казати, що економічна система України - непрацююча.

- Значна частина видатків бюджету - це або обслуговування боргів, або погашення тих, які вже є. Як, на вашу думку, економіка країни впорається з цим?

- Вона може ситуативно впоратися, якщо запозичити більш дорогих грошей і віддасти частину боргів - більш дешевих, але ж ця історія не може вічно продовжуватись. Однозначно, це тупикова модель розвитку, і в якийсь момент це все може призвести до банкрутства країни. Тому я не бачу перспективи в постійному перекладанні цих коштів. Насправді за кордоном не дуже гуманістичні люди, вони більш практичні. Вони вважають – якщо ви хочете, то добре, робіть: піднімайте ціну на газ, відкривайте кордони, ставайте нашим сировинним придатком. Хочете виживати? Добре, заберемо від вас кращу робочу силу, хай вона їде до Європи, а з вас нам потрібні зерно, природні ресурси і безвіз. У результаті залишиться декілька мільйонів пенсіонерів, будемо підкидати вам пару мільярдів. Це модель розвитку економіки, яка призведе до втрати Україною будь-якої самостійності і суб’єктності.

- Навіщо тоді закладати в бюджет, наприклад, таку статтю, як отримання від приватизації 17 мільярдів гривень, якщо кожен рік це не виконується? Як у майбутньому це відобразиться на тому ж дефіциті?

- Дуже просто. Для того щоб МВФ дав гроші, потрібно показати, що бюджет збалансовано, що в нього невеликий дефіцит є, тому і малюють віртуальні доходи, які жодного року не виконувалися. От ці 17 мільярдів - це фактично калька з минулого року. А позаминулого року взагалі було смішно: на попередньому голосуванні було 17 мільярдів, а зранку, коли прокинулись, то стало 21 мільярд доходів від приватизації, і всі жартували, що, мабуть, під ранок в секретаріаті бюджетного комітету хтось впав обличчям на клавіатуру і випадково натиснув цю цифру. Тому що це - фікція.

За роки незалежності ми отримували від запланованої приватизації від 0,39% надходжень, максимум було 0,19% запланованих надходжень. Це свідчення того, що механізм не працює, Фонд державного майна заблоковано, ОПЗ не приватизовано, сукупність інтересів різних політичних сил і олігархів заблокували цей процес повністю. Жоден із нормальних інвесторів у таку країну, із таким кліматом не хоче йти. Все це все робиться для того, щоб зараз отримати ці два мільярди доларів від МВФ. Але у владі розуміють, що віддавати борги, а більше того, виконувати цей бюджет - нереально. А далі вибори - хто прийде, той і віддаватиме.

- У 2017 році на субсидії виділили 55 мільярдів, однак їх не вистачило. І в цьому - 55, при тому, що тарифи будуть зростати, і кількість людей, яким ця субсидія необхідна, збільшується. Що буде з субсидіями? Чи можливий "газовий бунт" в Україні?

- Думаю, що до кінця цього опалювального сезону їм вдасться цими 55 мільярдами збалансувати, а далі, знову ж таки, хто прийде до влади, той і буде розбиратись. В уряді розуміють, що цих коштів не достатньо. Але є й інші цифри. З одного боку, ми хочемо дати громадянам 55 мільярдів гривень для субсидій, щоб вони платили ці захмарні суми по комунальних рахунках, які їм уряд і підняв, фактично поставивши їх в статус жебраків. А з іншого боку, на енергоефективність закладено 400 мільйонів гривень, тобто, для того щоб Україна витрачала і споживала менше газу, ми вкладаємо 400 мільйонів, і 55 мільярдів, щоб неефективно цей газ спалювати.

Ще раз повертаюсь до головної тези: ця модель розвитку є тупиковою. З одного боку, нереально піднімаються ціни на все, з іншого - не піднімаються доходи населення, відкриті кордони, безвіз і війна. Що робить розумна, смілива людина? Просто збирає речі і їде. Хтось просто на заробітки, а потім і назавжди. На даний момент це надзвичайно страшна тенденція. На сьогодні перед державою стоїть три основних виклики: перше - це війна і що робити на Сході, як повертати наші території; друге - це економічне зубожіння; третє - це як зупинити відтік українців із країни.

- На вашу думку, МВФ сподобається цей бюджет? Чи буде він погоджений нашими кредиторами?

- Він буде погоджений, однозначно. МВФ теж розуміє, що це нереальний бюджет, вони, як ніхто інший, все розуміють. Але вони женуть нас в тому коридорі і в тому темпі, який їх задовольняє. Вони не втрачають контроль над ситуацією і керівництвом держави. Я думаю, що транш буде. Але це не тому, що МВФ такий поганий, він просто хоче заробляти на грошах, це кредитуюча організація з великим політичним підтекстом. Усі розуміють, що йде боротьба у світі не лише за природні ресурси, а й за людські. І потрібно взяти до уваги те, що наших українців забирають для роботи за кордоном більш охоче, ніж інших, тому що розуміють, що це працьовита нація. Проте, цю всю ситуацію можливо і потрібно змінити.

- Петро Порошенко нещодавно сказав, що в 2017 році більше ніж 200 тисяч українців не повернулись з-за кордону, а в цьому році статистика говорить про те, що 10-15 % українців виїхали за кордон. Тобто кількість тих, хто виїжджає, помітно зростає. Що робити з цією проблемою? Чи не здається вам, що парламенту, президенту і уряду це якось байдуже?

- Вони думають, що їм байдуже, бо насправді до кінця не розуміють всіх наслідків. Ті з політиків, які так чи інакше, але мають відношення до реального життя, а особливо до українського бізнесу, розуміють, що на сьогодні проблема не просто створити робочі місця, а проблема - знайти фахівців для цієї роботи, бо люди тікають з країни. Тікають не тільки для того, щоб заробити гроші, а щоб отримати нормальний набір послуг: нормальне життя, нормальну медицину, освіту, безпеку на вулиці. Тобто - за цивілізацією. Україна зараз на цивілізаційному розломі - між європейською цивілізацією і азійською. Для того щоб країну втримати і нормально розвивати, потрібно, щоб вона була благополучна, економічно потужна. Для цього треба робити націю єдиною.

- Можливо, це непогано та вигідно для влади? Ви ж самі говорили, що кількість грошей, яка йде від заробітчан, тримає українську економіку.

- Проблема в тому, що тих грошей, які вони присилають, вистачає лише для того, щоб балансувати зовнішньо-торгівельний баланс, інакше був би просто колапс з інвалютними резервами. Але найголовніше, що в такої країни немає майбутнього. Якщо ця влада планує поцарювати рік, два, три, а потім поїхати звідси, то, мабуть, її влаштовує така ситуація. А якби це була влада українська, яка хотіла б тут жити, то вона б розуміла, що відбувається руйнування держави. Ми втрачаємо майбутнє, у нас помирає більше, ніж народжується, молоді сім’ї не хочуть народжувати дітей, держава прибрала підтримку при народженні у матерів-одиначок. Тобто влада зараз - це абсолютно асоціальний суб’єкт. Державна влада на сьогодні перетворилась в щось антинародне, і люди це відчувають.

- Уже влітку 2019 року має запрацювати нове Міністерство у справах ветеранів, його головою призначена Ірина Фріз. Чи є необхідність в цьому міністерстві? Чи не є це просто роздуванням держапарату?

- Державний сектор продовжує домінувати. Стосовно всіх силовиків і силових структур йде збільшення видатків. Наприклад, тільки між першим і другим читанням на Генеральну прокуратуру України, на її внутрішні видатки - будівництво, ремонт тощо, було виділено додаткові 100 мільйонів гривень. Для порівняння: на компенсацію оренди житла для внутрішньо переміщених осіб виділено 25 мільйонів гривень. Ось така тенденція. Стосовно нових міністерств, нових членів ЦВК - це про те, що Левіафан пожирає того, кому мав би служити. Була ж державна служба у справах ветеранів, хай би собі і працювали, а так на її базі було створене це міністерство.

Питання в тому, хто така Фріз? Це прес-секретар Петра Порошенка 2005 року, коли він був у РНБО. Тобто це історія про працевлаштування. Хай вона там дуже гарна людина, класний депутат, я не знаю, наскільки добре вона розбирається в питаннях армії, але ветеранами треба займатись - без різниці чи то державна служба, чи міністерство. Якщо орган не буде наповнено повним змістом і функціоналом, то це не буде працювати. Щоб захищати ветеранів, перше, треба, щоб працювала економіка і були бюджети, за рахунок яких уже і підтримуються ветерани. А у нас бізнес і так уже помирає, згортається, виходить з країни. Із чого буде наповнюватися бюджет? Тому це все призводить до того, що ти хоч створюй ці міністерства, хоч ні - можливості реалізації політики у міністерств не буде, тому що не буде грошей.

- Як готується ваша партія до президентських і парламентських виборів? З єдиним кандидатом у президенти ви визначились, ним стане Сергій Тарута.

- Так. Ми, як будь-яка інша справжня політична сила, організовуємося для того, щоб вести свою політику і вносити зміни до розвитку країни. Партія "Основа" точно знає, яку модель України ми хочемо збудувати. Це все було озвучено і показано громадянам України. Ми вважаємо, що найбільш достойним із нас є Сергій Тарута, це все було закріплено на з’їзді у вересні. На даний момент ми готуємось до виборів, вибори ще не почались, усі штаби будуть розгортатись, коли розпочнеться президентська кампанія. З іншого боку, ми розуміємо, що для партії "Основа" головний виклик - це парламентська компанія.

- Чи плануєте об’єднання з кимось?

- Наразі ні. Ми готові до об’єднавчих процесів, але, скоріше, шляхом приєднання когось до нас. Бо ми є абсолютно самостійні, ні від кого не залежні, ми є партія самодостатніх людей справи, які зробили себе самі. Якщо ми співпадаємо цінностями - чи то з якоюсь групою аграріїв, чи то ветерани, то ми готові. Але головна цінність у нас - це людина. У нас є платформа, є доктрина "Україна 2030". Тому - будь ласка, читайте, приєднуйтеся.

- Чому так категорично? Як взагалі ви ставитесь до того, що в Опозиційному блоці стався розкол?

- Особисто для мене це зрозумілий процес, який був прогнозований із самого початку існування Опозиційного блоку - вони ділились на умовні групи, розійшлись, потім зліпились, але в іншій конфігурації. Бо там були особисті інтереси різних груп впливу. "Основа" - не про інтереси тих чи інших олігархів. Ми бачимо, як потрібно розвивати країну і хочемо зібрати самодостатніх людей, а не брати гроші в олігарха якогось.

- А взагалі були якісь пропозиції з приводу об’єднання?

- Ще в минулому році до нас приєдналась невелика молода, але дуже амбіційна команда - політична партія "Народна сила". Це самодостатня молодь 20-40 років, яка до нас приєдналась. Зараз ведемо переговори не з партіями, а з громадськими організаціями, які оцінюються не за лозунгами, а за реальним сенсом.

- Боротьба рейтингів для вас важлива? Як ви плануєте підвищувати свій рейтинг, працювати з населенням і займати топові позиції?

- Сказати, що на даний момент у нас якісь високі показники, я не можу. Але мене це не сильно бентежить, адже українці дуже часто відмовляються від соціальних опитувань, не хочуть казати, про що думають, тому що не довіряють нікому. На сьогодні, "криза довіри" - це проблема номер один. Те, як насправді голосують, і соціологія - дуже часто відрізняються. Друге - ми робимо альтернативні канали комунікації, намагаємось достукатись до людей за допомогою персоналізованої комунікації, намагаємось дійти до тих людей, які нас чули, але не зрозуміли, до тих, кому розумна позиція набагато важливіша, ніж красива обгортка. Розумних українців багато, головне їм всім сказати, що "Основа" являється розумною силою, і Україні, нарешті, потрібен розумний президент, тому що дуже складні, виважені рішення треба приймати з дуже хірургічною точністю.

- Як ви ставитесь до того, що Зеленський і Вакарчук фігурують в цих рейтингах, хоча вони не заявили про президентські амбіції? Експерти кажуть, що якщо вони надумають офіційно висувати свою кандидатуру, то мають великі шанси пройти в другий тур.

- У Вакарчука, думаю, шансів потрапити в другий тур немає, у Зеленського є. Це - сумно, це правда сумно. Адже означає, що всім остогидли політики. Люди хочуть "хліба і видовищ", хліба вистачає, а тепер давайте нам співайте, виступайте. Я, особисто, не знаю Зеленського, які в нього плани, команда і які рішення він буде ухвалювати. Якщо уявити, що президент - Зеленський, які рішення будуть? Хто буде Генеральним прокурором? Хто буде головою Національного банку?

- Можливо, ці рішення буде приймати той, хто буде фінансувати його кампанію?

- Усі говорять, що це Коломойський. Я не впевнений, що це тільки він. Тому, знову-таки, до будь-якого кандидата має бути низка серйозних питань, і вони мають представити свою команду, яка зможе це робити. Актуальне й інше питання: а чи будуть голоси у президента Зеленського в парламенті, щоб приймати свої рішення? Ні, адже ми розуміємо, що парламент контролюється олігархами, і все - він перетвориться в свого кіношного персонажа, який і хоче щось зробити, але не може, бо всі депутати, які там сидять, просто цинічно з нього насміхаються. В цьому також є проблема. Тому, треба розуміти, що простого рішення в державі немає. Для держави, яка перебуває в економічній кризі, будь-які експерименти дуже небезпечні.

- Багато експертів говорять про "Новий курс". В Україні один курс, який уже закладено в Конституції - це НАТО та євроінтеграція. А ваша партія, на яких ключових базисах буде проводити і президентську, і парламентську кампанії?

- Перше, "Новий курс" - у Юлії Володимирівни, ми не будемо забирати у неї назву її книжки. Основою нашої партії стала інша робота, а саме - доктрина "Україна 2030" - це економічний план розвитку держави. Ще раніше за всіх ми почали говорити про нову Конституцію, яка вкрай необхідна, з ліквідацією дублювання повноважень, про нову податкову систему, яка була також нами виписана і озвучена, і не збільшення, а зменшення податків. Ми представили ще два роки тому чіткий план щодо Донбасу, який називається "Три основи", він уже отримав позитивну відповідь від європейських колег. Ми підемо до виборців із чіткими змістами.

Що стосується курсів, то українці не вибирали курс до НАТО. Вони сьогодні згідно з усіма соціологічними опитуваннями найбільше прагнуть не до ЄС чи НАТО, вони прагнуть до безпеки і до благополуччя. Просто влада, яка не спроможна створити це тут власними руками, обіцяє, що це все настане тоді, коли ми будемо там. Тільки та частина українців, яка зрозуміла, що це "там" може не настати, зібрала речі й поїхала в це майбутнє вже. А ті, хто лишились тут, розуміють, що НАТО не прийде і не захистить. Ось ці віртуальні ілюзії, про те, що коли ми будемо в зоні вільної торгівлі з ЄС, то у нас буде рости економіка. І от ми в зоні - тільки щось економіка не росте. З іншого боку, якщо будемо в НАТО, то воно нас захистить. Це - фейки, якими сьогодні влада маніпулює для того, щоб утриматись. Ми стали першою державою, яка записала членство в міжнародних організаціях у своїй Конституції, ми тим самим визнаємо свою меншовартість.

- Чому ми завжди шукаємо якусь модель в інших країнах, а потім вона тут не може реалізуватись?

- Ми маємо вивчати найкращий світовий досвід і його імплементувати відповідно до наших особливостей і того, що кожного року світ змінюється. Головне - це тренди, вміння правильно адмініструвати і дивитись не сьогодні в завтра, а сьогодні - на післязавтра, а краще - ще й на тиждень вперед. У нас на даний момент цього зовсім немає. Також треба розуміти, куди рухається світ, щоб ми правильно розвивались. Бо ми лише наздоганяємо. У світі є приклади, коли країни ставали спроможними. Я завжди приводжу приклад досягнень Південної Кореї. Ця країна є прикладом, як могла б розвиватись Україна за умови патріотичного, професійного врядування. Це єдиний, реальний сценарій для України. Тому, коли я кажу про Південну Корею як приклад для наслідування, то насамперед, це по трьох базових речах.

Перше – боротьба з корупцією. У них два колишніх президенти сидять у в’язниці. Ось так треба в Україні: коли ми посадимо своїх корупціонерів, тоді українці повірять, що щось може змінитись.

Друге – це економіка понад усе. Не просто якісь гасла, не гімн співати у вишиванці, а економічний прорив від занепаду, адже Корея була зруйнована війною.

Третє – це те, як маючи сусіда, який на тебе постійно нападає і веде війну, стати спроможною країною і власними силами втілювати стратегію з повернення своєї ж території.

Це і є приклад для наслідування. Я не кажу про копіювання тих чи інших законів, я кажу про копіювання поведінки та ідеології того, що має бути. Пишатись нацією потрібно за досягнення, а не просто сидіти і пишатись.