Чому Володимир Зеленський та його партія "Слуга народу" досягли таких успіхів на виборах та що споріднює українського президента з італійським політиком Сільвіо Берлусконі. Про це та багато іншого "Апострофу" розповіла політичний психолог СВІТЛАНА ЧУНІХІНА.
- Почнемо з беспрецендентного результату у Володимира Зеленського, а потім - у його партії "Слуга народу" на виборах. Як ви можете пояснити такий рівень підтримки, адже хвилею змило і досить ефективних депутатів. Це було за все нове та проти всього старого?
- Так, це було за все нове проти всього старого, але краще подивитися, що лежить під цим. Це два важливих процеси. Вперше в нашій історії ми маємо президента, з яким ідентифікується значна частина суспільства. Вперше президент - є не представником еліти, а представником кола, яке зрозуміле та близьке кожному виборцю. І другий момент - так звані "ресурсні" кандидати практично ніде не виграли. Можна перерахувати на пальцях ті округи, де традиційні, напівфеодальні ресурсні відносини з виборцем спрацювали і такий кандидат здобув перемогу, хоча й з дуже невеликою перевагою. Це означає, що суспільство переукладає соціальний "контракт" від квазіфеодальних відносин, коли влада концентрує ресурси, погоджуючись ділитися ними хоча б раз у п'ять років, на якийсь новий контракт, суть якого ми ще не зрозуміли. Але важливою частиною цього контракту є те, що президент тепер уособлює уявлення народу про самого себе.
- А чому, на вашу думку, народ не турбує відсутність необхідних комптенцій у Зеленського та його партії?
- З одного боку, люди погодилися заплатити ризиком некомпетентності за ті бонуси, які очікують отримати, а з іншого боку, дослідницьким шляхом зрозуміли, що інакше договір не переукласти. Тобто, це неможливо зробити з політиками, які вже мають досвід управління.
- А які це можуть бути бонуси?
- Тут починається найцікавіше. Ні для кого не є секретом, і для Зеленського з його командою також, що очікування електорату дуже різні. Іноді вони прямо протилежні один одному. Люди однозначно очікують отримати якесь емоційне задоволення від реваншу, від того, що "ми їх зробили". У практичній площині все по-різному - хтось хоче зближення з Росією, хтось лібертаріанського розвороту України, хтось патерналістського розвороту, у кожного є щось своє. І це міна уповільненої дії.
- Прочитала на вашій сторінці в Facebook, що в Італії було проведено цікаве дослідження. У ньому знайшли зв'язок між переглядом розважальних ток-шоу і голосуванням за популістів. Чи можна порівняти це з нашим суспільством, з огляду на те, що у нас досить висока популярність серіалів "Свати" і "Слуга народу"?
- Таке дослідження справді є. Воно простежує наслідки розвитку медіаімперії Сільвіо Берлусконі, яка перевернула уявлення про телебачення, заполонивши ефір розважальним контентом. Люди почали споживати цей контент, і три італійських економіста згодом побачили, що діти, які його дивилися, через десятиріччя, почали підтримувати Сільвіо Берлусконі та інші популістські проекти. Ця закономірність досі спостерігається. Одним з її доказів є те, що в регіонах, куди сигнал медіаімперії Берлусконі не доходив, підтримка популістів є істотно нижчою. Розважальний контент - це знеболюючий контент, який заповнює нашу свідомість безпроблемним змістом, люди втрачають чутливість до больових точок суспільства і бажають бачити шоу не тільки на екрані, але і в реальному житті.
Зробимо все ж поправку на те, що це - кейс Італії. Та й Сільвіо Берлусконі мав свою власну позицію, він був політиком яскравим й самобутнім. Тому не можна сказати, що йому допоміг лише розважальний контент, але паралелі з нашою ситуацією простежуються чіткі.
- У тих же "Сватів" якоїсь серйозного навантаження або проблематики не спостерігається. Там одна битовуха.
- Це битовуха, у котрій кожен може впізнати себе й обставини свого життя. Це так само, як подивитися на себе в дзеркало.
- З приводу поведінки Зеленського. Він зараз любить грубіянити, використовуючи стиль Олександра Лукашенка. Чому він так поводиться?
- Однозначно в цьому є свій політичний розрахунок, адже це працює. Поки Зеленський купався в фонтанах, епатуючи публіку, рейтинг у нього все одно падав. Але коли він починав "включати Лукашенка", це відповідало запитам суспільства, рейтинг починав зростати і ми сьогодні бачимо беспрецендентну перемогу та успіх. Політично недосвідчений Зеленський виявився людиною з куди більш гострим політичним чуттям, ніж наші класичні, канонічні політики. Його політичне чуття релевантне нашій ситуації, нашому часу та нашому суспільству.
Яким чином це характеризує його як людину та політика? Зазвичай є рамка каузальної атрибуції (феномен міжособистісного сприйняття, - "Апостроф"), тобто як ми приписуємо людям причини та мотиви їхньої поведінки. Ми мусимо дивитися, чи є поведінка людини в даній ситуації типовою або унікальною, а також якою мірою вона відповідає нормам. Ці публічні прочуханки чиновникам з моєї точки зору, є швидше типовими. Ми бачили їх неодноразово у Януковича і Гройсмана. Це типова поведінка більш статусного начальника по відношенню до менш статусного.
