Сьогодні Служба безпеки України (СБУ) провела обшуки у колишніх детективів Національного антикорупційного бюро (НАБУ), які нині працюють в «Укрзалізниці». Про це повідомило саме НАБУ, заявивши, що дії СБУ нібито пов’язані з попередніми розслідуваннями корупції в державних підприємствах та навіть у самій СБУ.
СБУ оперативно спростувала ці звинувачення, пояснивши, що йдеться виключно про санкціоновані судом дії у справі зловживань на вантажних перевезеннях «Укрзалізниці». «Обшуки проводяться щодо посадовців УЗ і приватних бізнесменів, які проходять у кримінальному провадженні», – зазначила пресслужба СБУ. (Glavcom.ua, 25.09.2025).
Таким чином, ситуація швидко перетворилася на чергове протистояння між силовими структурами. Але за гучними заявами про «тиск» від НАБУ стоїть значно серйозніша проблема – конфлікт інтересів та підозрілі кадрові ротації.
Попри те, що прізвища підозрюваних детективів не називаються, може йтися, що ключовою фігурою нинішніх подій є Тарас Лікунов, колишній старший детектив НАБУ, який розслідував корупційні схеми в «Укрзалізниці», а вже після звільнення очолив напрям корпоративної безпеки цього ж підприємства.
Більше того, Лікунов є братом Олени Щербан, члена правління Антикорупційного центру (ЦПК), яка захищала в судах керівника детективів НАБУ Руслана Магамедрасулова, підозрюваного у співпраці з Росією. Це створює очевидний конфлікт інтересів і тінь на «незалежність» НАБУ.
Юрист Богдан Устименко ще раніше вказував на проблеми в деклараціях Лікунова, зокрема щодо акцій агрохолдингу МХП, які він розслідував. Однак реакції з боку НАБУ чи НАЗК так і не було.
НАБУ традиційно подає будь-які слідчі дії проти своїх колишніх чи нинішніх співробітників як політичний тиск. Але варто нагадати, що це не перший скандал. У липні 2025 року було затримано керівника детективів НАБУ Руслана Магамедрасулова за підозрою у співпраці з Росією. Тоді ж обшуки торкнулися й інших детективів.
За словами політексперта Олега Постернака, НАБУ втратило ореол «суперчесних» інституцій; він також критикував існування сімейних підрядів, конфлікти інтересів і вибіркову антикорупцію.
Ситуація з Лікуновим – лише вершина айсберга. Конфлікт інтересів, відсутність реакції НАЗК і небажання НАБУ наводити лад у власних рядах підривають довіру суспільства до самої ідеї антикорупційної реформи.У той час як «Укрзалізниця» є стратегічним підприємством для війська та логістики у воєнний період, наявність колишніх детективів НАБУ у її керівництві створює серйозні ризики для прозорості та безпеки. Замість пояснень по суті ми чуємо лише риторику про «системний тиск». Але суспільство бачить інше: бюро, створене для боротьби з корупцією, саме стає учасником непрозорих історій. Це підриває довіру не тільки до НАБУ, а й до всієї антикорупційної архітектури в Україні.
