Політичні сили, іменовані проросійськими, зміцнили свої позиції в результаті місцевих виборів. "Опозиційна платформа - За життя (ОПЗЖ) і подібні до неї по ідеології партії відкусили електорат у "Слуги народу". Представники цих сил не приховують, що розглядають місцеві вибори як трамплін до парламентської кампанії, яка цілком може початися достроково. Одночасно з посиленням проросійських партій відбувається тактичне зміцнення "Європейської солідарності" (ЄС) Петра Порошенка, яка намагається приватизувати правий фланг в цілому, мобілізуючи електорат гаслами боротьби з "реваншем". Чому проросійські сили домоглися певних успіхів, і які ризики виникають для чинної влади - читайте в матеріалі "Апострофа".
"Реваншу" немає, але є нюанси
Якщо порівнювати з результатами минулої парламентської кампанії, ОПЗЖ та інші проросійські сили не добилися істотного електорального стрибка, і говорити про якийсь "реванш", яким своїх виборців лякає "Європейська солідність", поки передчасно. Разом з тим намітилися якісні зміни, які можуть істотно відбитися на майбутніх виборах до Верховної Ради. В тому числі, і на результаті ОПЗЖ, а також близьких їй по ідеології проектів.
Перший фактор - ослаблення позицій "Слуги народу", що автоматично потягне за собою послаблення президентської "вертикалі", яке особливо помітно саме на південному сході.
Другий фактор полягає в активізації регіональних еліт, з якими ОПЗЖ потенційно може створювати коаліції в міських, районних та обласних радах. Показовою є ситуація в Маріуполі, де в мерських виборах в один тур більш ніж впевнено переміг чинний голова Вадим Бойченко. "Людина Ріната Ахметова", Бойченко (про діяльність якого є і позитивні відгуки) висувався від власного блоку, оскільки бренд найбагатшого олігарха України - "Опозиційний блок" - остаточно спочив у бозі. Політична сила Бойченко-Ахметова, за попередніми даними, перемогла й на виборах до міськради, але більшість взяти не змогла. Тут їм на п'яти наступають ОПЗЖ і ще один умовно проросійський проект - партія блогера Анатолія Шарія. Втім, останній так толком і не "злетів": він буде представлений лише в лічених радах південного сходу.
У разі дострокових парламентських перегонів варто очікувати на те, що регіональні еліти заради потрапляння до Верховної Ради підуть на об'єднання з політичною силою, здатною потрапити до Верховної Ради. І ОПЗЖ (а не "слуги", які продовжують падати) може стати такою "точкою зборки".
"Винна влада"?
У ОПЗЖ ще до офіційного оголошення результатів заявили, що їхня партія отримала перше місце в Донецькій, Луганській, Запорізькій, Херсонській, Одеській, Миколаївській областях; друге місце - в Сумській, Харківській, Дніпропетровській, Кіровоградській; і третє - в Житомирській.
І в першу чергу, ці успіхи пов'язані з провалом Володимира Зеленського та його клаптикової партії.
"Слабкість і некомпетентність влади призводить до того, що в деяких областях вакуум заповнюють або проросійські, або регіональні політичні проекти. Друга причина - активна телевізійна пропаганда. Канали, які асоціюються з Віктором Медведчуком, розкручують проросійську пропаганду. Звичайно, це діє не на всіх, але своїх прихильників серед електорату подібні ідеї знаходять", - зазначив у розмові з "Апострофом" політичний експерт Сергій Таран.
Водночас експерти звертають увагу на те, що ОПЗЖ доведеться вести переговори з регіональними "баронами" про коаліцію в обласних радах.
"Не можна сказати, що на південному сході утворюється якийсь проросійський анклав. У регіонах ОПЗЖ все одно доведеться домовлятися з місцевими елітами. Геннадій Кернес, Геннадій Труханов та інші мерські проекти на цих виборах були, в тому числі, спрямовані проти них. Якби не протидія з їх боку, результат ОПЗЖ міг би бути вище", - говорить в бесіді з "Апострофом" політичний технолог Олексій Голобуцький.
За словами експерта, місцеві вибори вчергове підтвердили, що ОПЗЖ і "Європейська солідарність" продовжують боротися за умовне друге місце в рейтингу найбільш популярних українських партій.
Раніше спостерігачі звертали увагу, що ЄС може бути тактично вигідно посилення ОПЗЖ і подібних партій для мобілізації власного електорату. Партія екс-президента Петра Порошенка, яка тіснить традиційні сили в західних регіонах, піде на парламентські вибори (неважливо, дострокові чи ні) саме під гаслами протидії "реваншу п'ятої колони". На минулих президентських виборах штабісти Петра Олексійовича планували використовувати таку технологію, вивівши свого патрона до другого туру з проросійським спаринг-партнером, але висування Володимира Зеленського сплутало їм карти.
Інша справа, що партія "Слуга народу", набрав перше загальноукраїнське місце на місцевих виборах в ради різних рівнів, все ж опинилася між двох вогнів: з одного боку - ура-патріотизм від ЄС, з іншого - проросійська риторика від ОПЗЖ. Що робити президентській політсили в такій ситуації - незрозуміло.
Проросійські vs російськокультурні
Детальний аналіз показує, що "п'ята колона" являє собою досить строкатий політичний конгломерат, учасники якого можуть мати різні мотиви.
"Опозиційна платформа" чітко ділиться на дві групи. Віктор Медведчук і компанія повністю орієнтуються на Кремль. Група Сергія Льовочкіна і Юрія Бойка - люди, глибоко вмонтовані в українську політичну систему і яким просто набридло бути в опозиції. Їх цікавить доступ до влади. Хоча Льовочкін і Бойко розуміють, що в осяжному історичному майбутньому їх можливості будуть менше, ніж їм хотілося б", - додав Олексій Голобуцький. Утім, зрозуміло, що заради посилення своїх позицій група "газовиків" обов'язково буде домовлятися з Кремлем - як вони це і робили багато років.
Окупація Криму і частини території Донецької та Луганської областей помітно вдарила по електоральній базі політичних сил, націлених на компроміси з Росією по статусу Донбасу, питанню російської мови і тому подібних тем. Політичні проекти, що виникли після краху "Партії регіонів", намагаються залучати електорат в центральних регіонах. Особливо в темах, що стосуються економіки та соціальної політики. Юрій Бойко частіше говорить про економіку, Вадим Рабинович, судячи з його риторики, намагається залучити електорат, який раніше голосував за Компартію.
"Вони (представники ОПЗЖ і Опозиційного блоку) ображаються іноді, коли їх називають "проросійськими", грунтуючись на тому, що, мовляв, цього немає ніяких доказів. Можна говорити про політичні сили, орієнтовані на російсько-культурний електорат України. ОПЗЖ превалює в цьому сегменті, але в місцевих радах їм доведеться мати справу з регіональними елітами, оскільки місцеві вибори привели до фрагментації політичного простору країни", - зазначив у розмові з "Апострофом" глава Центру досліджень політичних цінностей Олесь Доній.
"Коаліційний кошмар" Зеленського
Слабкий результат "слуг" на місцевих виборах, відкол від них солідної частини південно-східного електорату разом із зміцненням регіональних "баронів" заганяє партію президента Зеленського у вкрай незручне становище. Більш того, на тлі нестримного зниження рейтингу істотно зростає ризик відцентрових тенденцій у фракції СН у Верховній Раді з явною перспективою розвалу монобільшості. Чимало депутатів-мажоритарників вкрай незадоволені тим, як розподілялися місця в партійних списках і самим результатом місцевої кампанії. Є серед них і ті, хто задумався над виходом з потопаючої фракції. З огляду на це Банковій рано чи пізно доведеться вести переговори про нову коаліцію або йти на розпуск парламенту.
В Офісі президента вже прокручують можливі варіанти. Наразі сценарій перевиборів видається не надто перспективним, але і з коаліцією можуть виникнути проблеми. "Євросолідарність" Петра Порошенко "слугам" точно не союзник, оскільки абсолютно не приховує свою зацікавленість у якнайшвидшому провалі Зеленського. У ОПЗЖ приблизно ті ж цілі: поки все йде до того, що їм вигідніше дочекатися поглиблення кризи в СН, а на дострокових виборах забрати у "слуг" залишки їх південно-східного електорату.
Фракція "Голос" - дефрагментована, і до того ж має недостатньо мандатів для того, щоб отримати "золоту акцію". "Батьківщина" теоретично може підставити плече, якщо цій фракції можуть бути невигідні дострокові вибори. Є ще депутатські групи "Довіра" і "За життя", і їх бенефіціари (один з них - олігарх Ігор Коломойський) готові поторгувати голосами. У кулуарах Верховної Ради навіть називають ціну, яку виставив Коломойський Банковій. Як розповів "Апострофу" один з поінформованих джерел у Верховній Раді, "зараз він примушує за допомогою різних методів - і політичних, і медійних - Зеленського погодитися на те, щоб віддати крісло прем'єр-міністра йому. Вірніше, його людині - Ігорю Палиці. Коломойський хоче отримати повністю свого главу Кабміну, і готовий викручувати руки Банковій до останнього".
Чи піде на ці ультиматуми Зеленський? Усе залежатиме від швидкості напіврозпаду "Слуги народу", а також здатності його фракції самостійно ухвалювати вкрай важливі рішення прямо зараз. Тим паче, що зараз є чудовий привід перевірити монолітність монобільшості: війна між Офісом президента та Конституційним судом України цілком може мати продовження в стінах Верховної Ради з огляду на подачу Зеленським у стіни парламенту законопроекту про достроковий розпуск КС.
