"Я не бачу необхідності в існуванні військової прокуратури", - таку гучну заяву днями зробив заступник голови Офісу президента Руслан Рябошапка. Беручи до уваги ту обставину, що Рябошапка - один із найбільш реальних претендентів на пост генпрокурора України (це підтверджував і президент Володимир Зеленський), військова прокуратура як відомство після його призначення дійсно може зникнути. Що це означатиме для країни, яка веде війну, розбирався "Апостроф".
Прокурори хочуть залишитися
Відповідно до закону "Про прокуратуру" Головна військова прокуратура є структурним підрозділом ГПУ, тому питання реорганізації та ліквідації військових прокуратур регіонів та гарнізонів - виключна компетенція генпрокурора. Відповідно, якщо новий склад ВР все ж призначить Руслана Рябошапку генпрокурором, військова прокуратура та всі її регіональні підрозділи можуть зникнути в лічені дні.
Звичайно, самих військових прокурорів такий радикальний розклад не влаштовує, тим більше, що у чинного головного військового прокурора України Анатолія Матіоса були грандіозні плани зі створення вертикалі військової юстиції з військовими судами та навіть Державним бюро військової юстиції. Так, на сторінці ГПУ в Facebook з'явився пост під назвою "заява колективу військових прокуратур". Крім перерахування своїх заслуг, прокурори пішли на відверту конфронтацію з Офісом президента, назвавши ідею Рябошапки "неприйнятною" і зумовленою "поверхневим уявленням" про роботу військових прокурорів.
Так чому ж відповідно до закону повинні займатися військові прокурори? На сьогодні структура інституту військових прокурорів виглядає наступним чином: три регіональних військових прокуратури Центрального, Південного та Західного регіонів. У структурі кожної з регіональних військових прокуратур діють прокуратури гарнізонів: 11 - у Центральному регіоні, 10 - у Південному і 8 - у Західному.
Повноваження, а точніше - сфери діяльності військових прокурорів, прописані окремим наказом ГПУ, який підписував ще екс-генпрокурор Віталій Ярема. Згідно з наказом військові прокурори повинні стежити за належним виконанням солдатами військового обов'язку, виконанням законів про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, збереженням державного військового майна, зокрема, дбати про безпеку арсеналів. Також у зоні відповідальності військових прокурорів перебуває соціальний захист військовослужбовців, оплата їхньої праці, запобігання і протидія корупції та організованій злочинності та нагляд за використанням земель оборони.
Однак у законі "Про прокуратуру" сказано, що в адміністративно-територіальних одиницях, де не діють органи прокуратури, виконувати їхні функції можуть військові прокуратури. На практиці це виливається в прокурорський нагляд, який складно віднести до військового сектору. Наприклад, у кінці липня прес-служба військової прокуратури Центрального регіону відрапортувала про затримання чиновника Держекоінспекції за вимагання хабара у керівництва приватного підприємства. При чому тут справи військові - незрозуміло. Так, може, ідея Рябошапки не така вже помилкова, якою її намагаються представити військові прокурори? Давайте розберемося.
Прокурорський призов
Інститут військових прокурорів в Україні з'явився на початку 90-х і діяв до 2012 року, коли парламентарії проголосували за ліквідацію військових прокуратур, а все майно і бюджетні кошти на їх утримання були передані ГПУ.
З початком збройного конфлікту на Донбасі та анексії Криму народні обранці вирішили відновити роботу військових прокурорів. Навіщо? Офіційно - для того, щоб військові прокурори могли здійснювати ефективний нагляд за військовими частинами і установами в будь-яких населених пунктах (лінія фронту ж рухається). Територіальні цивільні прокурори цього робити не могли.
"З початком збройного конфлікту на Донбасі і анексією Криму народні обранці вирішили відновити роботу військових прокурорів"
"Це не територіальний, а екстериторіальний принцип функціоналу, - пояснює "Апострофу" колишній військовий прокурор Центрального регіону України Микола Голомша. - Наприклад, командувач Повітряних сил дислокує свої підрозділи майже у всіх регіонах України. Яким чином, в такому випадку, можна здійснювати контроль і нагляд територіальними інструментами?"
Але неофіційно, за словами експертів, опитаних виданням, причини відродження військових прокуратур, були зовсім іншими.
"Військова прокуратура була відновлена в екстреному порядку у зв'язку з тим, що в умовах мирного часу був величезний відсоток відмови військовослужбовців йти в бій. І військова прокуратура була відроджена як каральний орган, щоб примусити людей виконувати обов'язки військового часу в мирний час", - пояснює "Апострофу" військовий експерт Олег Жданов.
"Військову прокуратуру створювали з дуже банальної і трохи дивної причини: після початку бойових дій, коли у військові частини приходили звичайні прокурори в костюмах, їх просто не пускали", - додає "Апострофу" юрист, виконавчий директор ГО "Правозахисна ініціатива" Михайло Каменєв.
"Військовослужбовець, який перебуває на службі, коли зустрічається з військовим прокурором у формі, віддає йому честь і розуміє, хто перед ним стоїть, адже у військового прокурора є погони. А якщо на територію частини заходить територіальний прокурор, військовослужбовець відразу задає йому питання: "Мета вашого візиту?" - зазначає Голомша.
"Цю проблему вирішили не шляхом виконання чинного закону, а шляхом створення військової прокуратури, щоб були звання, вертикаль, і слідчих прокуратури допускали на військові об'єкти", - говорить Каменєв.
Залишати чи ні
Втім, залишати чи не залишати військову прокуратуру в структурі ГПУ - питання досить спірне, і у експертів немає на нього простої відповіді. З одного боку, у військових прокурорів особлива специфіка роботи.
"Наприклад, виникла необхідність розслідувати якийсь інцидент у зоні бойових дій. Територіального прокурора не змусиш їхати туди, де ведуться активні бойові дії, а військовий прокурор носить погони, призивається на службу, і без всяких сумнівів їде, адже він - солдат, і виконує наказ, - запевняє Микола Голомша. - Крім того, він має певну бойову підготовку: орієнтується в озброєнні, стратегії та тактиці бойових дій, він може бути експертом, який коректно оцінить той чи інший конфлікт або інцидент. Військові прокурори мають більш глибокі знання і розуміння органів військового управління, знають всю специфіку".
Крім того, залишати воюючу країну, яка виділяє значні кошти з бюджету на оборонний сектор, без спеціальних органів нагляду та контролю - небезпечна авантюра.
"Залишати воюючу країну, яка виділяє значні кошти з бюджету на оборонний сектор, без спеціальних органів нагляду та контролю - небезпечна авантюра"
"Є таке правило: конкретні закони повинні відповідати на питання конкретних правовідносин у суспільстві. І той факт, що у нас є колосальна проблема з військовими і, можливо, воєнними злочинами, свідчить про те, що з тактичних міркувань нам необхідний орган у рамках прокуратури з такою спеціалізацією, - додає "Апострофу" юрист Віталій Титич. - Зона ведення воєнних дій передбачає обмеження прав і свобод людини і має певну специфіку, для якої і потрібно мати спеціальний орган: навчених і підготовлених людей, які будуть діяти в нестандартних умовах правового регулювання".
Але з іншого боку, через п'ять років війни ситуація в країні змінилася.
"Зараз слідство у прокуратури забрали, і цією категорією злочинів повністю займається ДБР, де, до речі, цивільні слідчі, і вони не скаржилися ні на які проблеми з допуском. А військова прокуратура зараз здійснює процесуальне керівництво і нагляд у кримінальних провадженнях і підтримує публічне звинувачення в суді. У такому випадку, навіщо залишати військову прокуратуру, якщо першопричина її створення зникла, і прокурори заходять у військові частини", - резюмує Михайло Каменєв.
Більш того, за словами Каменєва, саме існування військової прокуратури в сучасному вигляді входить у конфлікт з головним законом України.
"Стаття 6 Конституції говорить про те, що у нас діє поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову. А військова прокуратура має подвійне підпорядкування: з одного боку, вони, прокурори, і відносяться до судової гілки влади, адже після змін до Конституції розділ про прокуратуру виключили взагалі, і тепер прокуратура - частина системи правосуддя. З іншого боку, ці ж прокурори мають військові звання і підлягають дисциплінарним статутам ЗСУ", - зазначає Каменєв.
Виходом із ситуації могло б стати наділення вже існуючих військових органів правоохоронними функціями.
"Паралельно з ліквідацією військової прокуратури необхідно прийняти закон про військову службу правопорядку (ВСП) і надати ВСП статус правоохоронного органу в межах Міноборони. Якщо ВСП отримає можливість оперативно-розшукової діяльності в межах компетенції Міноборони, вона повністю замінить військову прокуратуру", - запевнив Олег Жданов.
