У п'ятницю, 27 березня, суд відправив колишнього міністра закордонних справ України Леоніда Кожару під арешт на два місяці за підозрою в умисному вбивстві колишнього керівника телеканалу "Інтер", бізнесмена Сергія Старицького, скоєного в будинку екс-чиновника. Інцидент стався ще 21 лютого. Череда підозрілих вбивств, замахів та самогубств, які відбулися останнім часом, свідчить про те, що представники попередньої влади в спецслужбах спільно з бандитами продовжують тиснути на бізнес, політиків та підприємців.
Про версії дивної смерті одіозного бізнесмена Леоніда Вульфа, а також про історію, яка пов`язана із колишнім очільником МЗС Леонідом Кожарою, "Апострофу" розповів засновник кримінальної розвідки Управління по боротьбі з організованою злочинністю (УБОЗ) ВАЛЕРІЙ КУР.
Людина з "лихих 90-х"
Леонід Вульф (його тіло було виявлено 25 лютого - голова Вульфа була прострелена, а в руках він тримав пістолет-кулемет Scorpion - "Апостроф") - один з умовно "підопічних" правоохоронних органів. Це один з представників "старого світу", лихих 90-х, як їх іноді називають.
Він з тієї епохи, коли таких людей називали не бізнесменами, а "цеховиками", "тіньовиками" та кооператорами. Але, з моєї точки зору, Вульф не належав до бандитів. Він, скоріше, був талановитим авантюристом з одеською ментальністю.
Займався "комбінаціями", створював фінансові піраміди, відкривав закриті та напіввідкриті товариства на екзотичних островах. Він умів робити гроші, вмів їх витрачати та був в цьому відношенні неординарний.
Але в тому жорсткому світі, де панував "бєспрєдєл", треба було крутитися і дуже складно було виживати. Мені здається, що Вульф прийшов до кінця свого життя дуже втомленою людиною. Він мені нагадує лондонського вигнанця Бориса Березовського. Вони були дуже емоційними людьми, навіть з урахуванням їхнього кримінального "загартування", яким замість бізнесу та фінансів довелося боротися і за бізнес, і за своє життя.
Вони "потрапили під каток" не тільки бандитів, але й держави. Тому Вульф мимоволі ставав членом деяких угруповань, де певною мірою переступав межу не лише закону, але й "понять" блатного світу, і у нього з'являлися вороги, і навіть дуже багато ворогів. Чесно кажучи, я навіть дивуюся, як йому вдалося дожити до теперішнього часу.
Кривий Ріг, де жив Вульф, нічим не відрізнявся від Криму, Донецька, Луганська та інших криміногенних регіонів України.
Злочинних угруповань або як ми їх тоді називали ОЗУ, які жили за своїми "поняттями", в цьому регіоні, було більше 20-ти. Згадаю лише "найкрутіші": "Двадцятники", "Гопрінічи", "Коріння", "Юхима", "Шпака", "Бороди", "Пацюка", "Хіпака"... Але й інші теж були не "подарунок", якщо "наїжджали" на бізнес, або просту людину.
Кривбас - це потужний, багатий, "важкий" край української гірничорудної та металургійної промисловості, як тоді писали газети.
Залізничний міст в Кривому Розі
Там "виростали" не тільки злочинні "авторитети", але й представники партійно-господарської еліти держави. Місцева еліта того часу довго не "засиджувалась" в регіоні та частенько перебиралася до Києва. Візьмемо одного з представників місцевої еліти, якого Кривбас делегував до Верховної Ради, розраховуючи, що той стане міністром внутрішніх справ. Звали його Леонід Б. (Леонід Бородич, - "Апостроф"). Але коли з депутата дуже потужно прорвався на пост першого заступника голови МВС Юрія Кравченка та став претендувати на роль лідера, то відразу при "загадкових" обставинах відправився на той світ в розквіті творчих та фізичних сил в 47 років.
Ось яка версія його загибелі існувала в той час, в деяких підрозділах СБУ. Він був завзятим спортсменом-авіапілотом. Його "друзі-доброзичливці", добре знали про цю "слабкість" кандидата в міністри.
Одного разу він збирався брати участь в показових виступах спортивних літаків. Напередодні ці "друзі" - командири знайшли привід запросити його відзначити "сто років російської балалайки", від чого він не мав права відмовитися, хоча всі знали, що перед вильотом він не вживав алкоголю. Але тоді вже існували принципи, якщо ти вже сів за стіл з командирами, які будуть пити дуже багато, то у тебе немає шансів не пити!
У підсумку, вранці він, як кажуть, був "ніякий". І не обов'язково, щоб у літаку, щось було "негаразд".
Офіційна версія - літак розбився. А згодом позбулися і міністра. Раніше він (Кравченко, - "Апостроф"), також перебрався до Києва з сусіднього з Кривбасом шахтарського регіону, в пошуках кращої долі (за офіційною версією слідства, Кравченко двічі вистрілив собі в голову 4 березня 2005 року, - "Апостроф").
Отож якщо навіть таких впливових людей "переварювала" столиця, то що тоді говорити про Вульфа та інших?
Згодом люди, з якими Вульфу доводилося вести боротьбу, "кришувати" або навпаки самому просити "даху", опинилися в Києві. Взяли під контроль різні серйозні напрямки, повісили на Вульфа безліч проблем і йому довелося, як вони кажуть, "відвалювати" - відходити від справ. На нього, як і на 90% бізнесменів, було стільки "компри", що його можна було садити на тривалі терміни. Але ми розуміли, що реально він ніколи не був "крутішим" за тих бандитів, які "наїжджали" на нього або "кришували" його.
Київ, 1993 рік
Серед тих, хто перебрався до Києва після "відсидки", був такий собі "Вольдемар" (Владислав "Великодній", - "Апостроф") - колишній лідер "Двадцятників". Він дуже хвацько встановив контакт з партією влади - а на той момент це були донецькі хлопці - і став дуже багатою людиною. Правоохоронцям він заявляв, що не збирається "сидіти" ще раз і криміналом займатися не буде, тому що простіше добувати гроші законними методами. Завдяки хитрим комбінаціям, він здійснив рейдерське захоплення великого готельного бізнесу - "Русь", "Либідь", а також підім'яв під себе гральний бізнес, ставши практично "сірим кардиналом" в цих бізнес-групах. Втім у 2016 році він дуже безграмотно не поділився, але на щастя, його не вбили, а відправили в місця "не дуже віддалені".
Про версії вбивства Леоніда Вульфа
У Вульфа була така кількість проблем, що за ним могли прийти в будь-який час як представники держави, так і бандити.
З огляду на, що в системі спецслужб теж є "перевертні" в погонах, я не виключаю кримінального характеру цієї загибелі.
Але я так само не виключаю доведення до самогубства.
Третя моя версія - це самогубство. Людина перебувала в дуже важкому психологічному стані. Припускаю, що він "дійшов до точки", коли весь світ здавався дуже темним. У нього не так давно вкрали 200 тис. доларів. Я не думаю, що це для нього така вже й велика сума, але образа та моральна шкода зіграла роль. Свого часу, разом з пістолетом-кулеметом Uzi, автоматичний пістолет Skorpion був дуже зручним видом зброї для кілерів та угруповань. Він дуже компактний і дуже потужний для ураження цілі. Але навіщо брати зброю такої потужності для того, аби накласти на себе руки - це перше, що мене дивує. І друге - чому лише один патрон?
Також треба розуміти, що коли Вульф захотів стати солідним та респектабельним громадянином, він перетворився на того, за ким хтось все одно прийде, тому що є "боржок", і не лише перед бандитами.
Є таке поняття, як "синдром слуги" або "синдром водія".
У моїй практиці було багато випадків, коли невідомі злочинці в дивний спосіб потрапляли в будинок бізнесмена, який ніколи б не відкрив двері незнайомцю та жорстоко вбивали всіх членів сім'ї, в тому числі малолітніх дітей та людей похилого віку. Останнім - самого бізнесмена. Ми розуміли - всіх жорстоко катували.
Шукали крутих бандитів, а потім з'ясовувалося, що винуватцем був водій, який вирішив, що господар йому щось винен. Тому що цей "слуга" бачив дуже великі "бабки" та багато іншого, що було таємницею для всіх. А потім він пояснював слідству, що господар-негідник, зобов'язаний йому життям, а слуга хотів лише взяти гроші, "належні" йому, проте жертва була не згодна. Довелося взяти життя, а інших "прибрати", як свідків.
Для прикладу, ще одна версія дуже загадкового самогубства 2000-х років, яку я чув від дуже високопоставлених генералів з оточення самого "самогубці".
Пояснюю, що в радянські часи, в азійських республіках СРСР "слугами" називали співробітників, в тому числі правоохоронних органів, які працювали "при начальниках", як ад'ютанти в армії. Ці "слуги", не маючи ніяких професійних навичок, як правило, мали "головну перевагу" - відданість керівникові. Тобто робили "брудну" роботу. Правда, і "чисту" теж - забезпечували "предметами" сексуального характеру, в залежності від нахилів "господаря". В першу чергу, збирали "данину", яку в наш час називають "відкатами", хабарами, "частками в бізнесі". Нерідко доводилося займатися й натуральним криміналом, аж до вбивств. І куди переходив працювати начальник, туди йшов і "слуга". Це починалося з азійських республік, а після розвалу СРСР стало використовуватися в інших колишніх республіках союзу, в тому числі в Україні.
Так от, в гараж, де знайшли тіло міністра внутрішніх справ Кравченка, за заявою кількох спецслужб, які стежили за кожним його кроком, "вхожий" був тільки слуга. Вбитого поховали. Зникли активи, зник і слуга.
МВС, СБУ та прокуратура в "один голос" погодилися, що Кравченко сам випустив собі в голову дві кулі з пістолета. Але нічого не було сказано про "особисті заощадження", які зникли. Після цього його сім'я багатшою не стала.
А незабаром "слуга" з'явився, при дуже великих званнях та при великих посадах, дуже багатим чиновником, саме у тій верхівці влади, яка і "обклала" тоді міністра агентами, спецслужбами, "прослушками" та "проглядками", бажаючи посадити його у в`язницю. В підсумку, за офіційною версією, міністр "наклав на себе руки", а "слуга" живий й досі.
Тому передсмертна записка Вульфа повинна розслідуватись. Можливо, вона доведе, що вбивство пов'язане з цим "синдромом слуги". (У записці, написаній нібито рукою Вульфа, йдеться про те, що причиною смерті стало пограбування квартири бізнесмена і звинувачення в його інсценуванні. "Протягом останніх двох років я дуже хворів, гроші беріг на випадок смерті. Після пограбування мій стан різко погіршився, я потрапив до лікарні. Мене звинувачують, що я сам пограбував свою квартиру і видав красиве інсценування", - "Апостроф").
Колись Вульф разом з Вадимом Шульманом (є противником Ігоря Коломойського та подавав проти нього запит в ФБР, - "Апостроф") конфліктував із "тіньовиком" Б., який в Києві "нахабно" забирав телеканали, нафтоперевалки та багато іншого. Тому, ми повинні розуміти, що Вульф "нажив", дуже багато ворогів, котрі, якщо і не були причетні до загибелі, то можуть чинити тиск на слідство у власних інтересах, а не інтересах самого загиблого, хоча які у нього зараз можуть бути інтереси? Інтереси є у суспільства, якому не байдужий "бєспрєдєл".
Я виключаю можливість того, що Вульфа могли "прибрати" на замовлення нинішньої влади. У сьогоднішньої молодої влади немає ані досвіду, ані бажання, ані можливості займатися політичними розборками.
Сам Вульф ніколи не був "демократом", він був радше ретроградом, мав класичне "совкове" мислення, дружив з людьми, які зараз називають себе "демократичною опозицією" та "сидять" у парламенті.
Про вбивство екс-голови правління "Інтера" в будинку колишнього глави МЗС Леоніда Кожари
Вбивство однієї людини - це просто одиночний злочин. Якщо вбили двох - це вже система і правоохоронцям необхідно бути дуже уважними та шукати "причинно-наслідковий зв'язок".
Тому смерть бізнесмена (Сергія Старицького, - "Апостроф") в будинку колишнього міністра закордонних справ (Леоніда Кожари, - "Апостроф"), вбивство Вульфа та замах на вбивство Ігоря Сало (глава фармацевтичної компанії, в листопаді минулого року мотоцикліст кинув вибухівку на дах його броньованого автомобіля Mercedes, - "Апостроф") та й багато інших замовних вбивств, скоєних після 2014 року - все це говорить мені про те, що в країні відбувається щось невидиме.
Цікавий збіг: Сало жив в районі Софіївської Борщагівки і Старицький загинув в тому ж районі. Складається враження, що хтось в спецслужбах спільно з "кримінальним світом", продовжує, впливати на бізнес, владу та підприємництво.
Щодо вбивства в будинку Леоніда Кожари, то я не повірю ні в одну версію, поки не побачу докази від структур, яким я можу повірити. Особисто у мене складається враження, що навіть якщо це "битовуха", яка сталася випадково, то вона все одно тягне на кримінальне покарання - це злочинна недбалість, або щось інше, але злочинне.
Як колишній представник спецслужб, я не вірю в простоту. Я вважаю, що слідству потрібно шукати реальний мотив, який міг "підштовхнути" людину "накласти на себе руки", таким "хитромудрим", багатоходовим способом.
Якщо це було самогубство Сергія Старицького, як це стверджує господар будинку, то який мотив здійснювати його в чужому домі, з чужої зброї? Щоб "завдати шкоди" господарям будинку? Версія про заздалегідь підготовлене самогубство в чужому домі, з чужої зброї - дуже малоймовірна!
Я знаю, що в МВС є фахівці, які відразу визначать, чи міг він сам себе застрелити.
Наприклад, на шкірі біля рани, на одязі повинні залишитися сліди хіміко-фізичного характеру від згоряння пороху та інших речовин - особливо з близької відстані. Експерти можуть дуже легко визначити відстань, з якої був зроблений постріл, на яку відстань Сергій Старицький міг витягнути руку, аби себе вбити та багато, багато іншого. Отже, як казав Станіславський - "не вірю".
У МВС є сьогодні фахівці, які можуть розслідувати подібні справи. Але сейфи у них настільки забиті іншими справами, що їм просто зітхнути немає коли. До того ж їх задавили політиканством. Вони думають більше, як догодити політикам, а не про роботу. Люді продовжують не довіряти правоохоронцям й після 2014 року.
Вони вважають, що плодами "Революції Гідності", скористалися пройдисвіти та авантюристи, котрі виявилися нітрохи не краще від "сім'ї" Януковича.
Швидко зібрали залишки регіоналів. "Затягли" їх до Верховної Ради, "пакетом" змусили проголосувати за все те, що їм було потрібно. Найімовірніше, навіть не купували їх "голоси", а просто залякали.
А потім пішла серія незрозумілих самогубств. Наприклад, Михайло Чечетов, - він був, по суті, ніким з точки зору бандитських понять. Просто один з інструментів, представник старої радянської партійної номенклатури.
Можливо, він став непотрібним. Або міг "розколотися". А коли не хочеться віддавати борги, простіше звільнитися від людини.
Зараз спостерігається приблизно те саме. Але якщо після Майдану влада залишилася такою ж, як і за часів Януковича та продовжила використовувати в боротьбі з противниками будь-які "заборонені" способи - спецслужби, злочинний світ, то я не думаю, що хтось із сьогоднішньої, молодої команди гаранта Конституції подібним займається.
Звичайно, "на верхівці влади" ще залишилися "сили", які "грають по-старому, без правил", намагаючись змусити молоду поросль діяти за старими принципами. Але їхній час минає, вони стають "прозорими" для суспільства. Та чи захоче молода "поросль" терпіти "старе беззаконня" при владі?
Моя думка: потрібні рішучі дії з боку молодої команди Президента. Потрібно звільнятися від усього старого, а тим більше злочинного і тоді до влади з'явиться довіра.
Загалом, ось вам тільки декілька реальних історій з минулого.
Це доля всіх тих, хто живе за принципами несправедливості.
