Немає більшого внутрішньо та зовнішньополітичного пріоритету для України, ніж повернення тимчасово окупованих територій. Реалізації цієї мети повинна бути підпорядкована діяльність усіх трьох гілок влади: виконавчої, законодавчої та судової, а також четвертої - медіа, яка зобов'язана боротися з російською інформаційною агресією, яка почалася ще задовго до захоплення Криму й частини Донбасу. Зараз Мінські угоди є єдиною "дорожньою картою" врегулювання конфлікту на Донбасі. До речі, вони багато в чому співзвучні так званому "хорватському сценарію", про який люблять згадувати в нашій країні. Таку думку висловив "Апострофу" посол України в Хорватії та Боснії і Герцеговині в 2010-2017 роках Олександр ЛЕВЧЕНКО.
Для вирішення питання мирної реінтеграції тимчасово окупованих територій Донбасу у нас є Мінські угоди, але протягом п'яти років після їх підписання ми так і не змогли до кінця виконати навіть кілька перших пунктів, щодо розведення сторін, встановлення режиму тиші та обміну всіх утримуваних осіб. З обранням нового президента України цей процес був активізований. Після трирічної паузи, в грудні 2019 року, було проведено саміт на рівні глав держав та урядів країн Нормандського формату, котрий чітко виступив за реалізацію Мінських угод, кінцевою метою яких є повернення непідконтрольних територій України.
Нещодавно відбулися зміни в керівництві української частини Тристоронньої контактної групи. Після Леоніда Кучми, її очолив перший президент України Леонід Кравчук, а першим заступником став перший прем'єр-міністр незалежної України Вітольд Фокін. Багатьох ці кадрові призначення здивували, але не слід забувати, що ці люди реально привели Україну до незалежності. Тому проблематику Мінського процесу їм особливо пояснювати не треба, а їхній досвід стане в нагоді під час переговорного процесу в ТКГ.
Але коли Фокін процитував три пункти Мінських угод, заявивши, що буде працювати над їх імплементацією, то був одразу записаний радикальними силами та низкою політичних партій в "зрадники". Головне звинувачення - імплементація Мінську приведе Україну до руйнування.
Що ж, давайте розберемося, як Україна може і повинна себе поводити на Донбасі.
Нагадаю, що радикали та націоналісти пропонують вирішити питання деокупації військовим шляхом, тобто відвоювати тимчасово окуповані території. До чого це призведе? До широкомасштабної війни з Росією, яка направить на Донбас додаткове потужне угрупування своїх військ, що може завдати українській армії значних втрат та значно розширити площу окупованих територій. Це катастрофічний сценарій для України, який радикали хочуть представити як такий, що відповідає національним інтересам.
Ще одна група політичних сил теж проти чинних Мінських угод - вона пропонує підписати Мінськ-3 на більш вигідних для України умовах. Ніхто в Україні не проти нового, більш сприятливого мирного плану, але його не збираються підписувати Москва та бойовики. Тому в реальності відбудеться лише консервування ситуації, яка склалася. Власне, цього і домагається ця група політичних сил. Поруч із ними перебувають ті, які відкрито говорять, що потрібно заморозити конфлікт, фактично наполягаючи на його вирішенні через 50-100 років. Їх теж особливо не цікавить політика повернення окупованої частини Донбасу - мовляв донеччани самі ще попросяться в Україну, а ми ще подумаємо, приймати їх, чи ні.
Є також затяті противники Мінських угод та повернення окупованого Донбасу. Вони хочуть від нього відмовитися, заявляючи, що там живе "вата", там немає наших політичних прихильників, а отже, навіщо вони потрібні Україні. Нехай інтегруються з Москвою, а ми - з Євросоюзом. От тільки ці сили забувають, що т. зв. "ЛДНР" ставлять своїм завданням за допомогою Росії заволодіти всією територією Луганської та Донецької областей. Тому якщо ви добровільно віддаєте бойовикам та РФ половину території цих областей, то будьте впевнені, що дуже скоро до вас прийдуть за другою частиною, а потім і за іншими сусідніми українськими областями.
Згадаймо також політичні сили, які п'ять років імітували виконання Мінських угод, реально нічого не роблячи, за що Україну критикували навіть наші партнери. Зараз вони відкрито виступили проти Мінську, як такого, що не відповідає національним інтересам. Тут різна риторика - від необхідності підписання Мінську-3, до запрошення міжнародної миротворчої місії.
Як бачите, противників Мінських угод в Україні чимало. Спільний знаменник їхньої позиції один: ніяких компромісів. Але всі мирні плани, япісля Другої світової війни, коли була створена нова система міжнародних відносин, побудовані саме на компромісах. Не був винятком й мирний план в Хорватії, згідно Ердутської угоди, який багато в чому співзвучний із планом повернення окупованого Донбасу - згідно Мінську-2.
За Ердутською угодою, яку було підписано 12 травня 1995 року, Хорватія повинна була провести місцеві вибори на тимчасово окупованих територіях згідно хорватського законодавства (це теж записано в Мінських угодах). Крім того, Загреб вирішив провести загальну амністію, на той час вже третю, хоча Ердутська угода цього навіть не вимагала.
Читайте також: Хорватський досвід для України: чи потрібна бойовикам амністія
Хорватія також самостійно надала тимчасово окупованим територіям особливий статус у вигляді надання преференцій з оподаткування, що нагадувало функціонування вільної економічної зони. Знову ж таки, це була ініціатива саме хорватської сторони, а згідно Ердутської угоди було ще й створено Об'єднання сербських громад - районів, де переважало сербське населення на тимчасово окупованій території, яка підлягала деокупації. Об'єднання діяло паралельно з хорватськими органами влади, хоча реально ніяких повноважень не мало і з часом припинило свою діяльність.
На сьогодні міжнародна спільнота не бачить альтернативи Мінську. І коли всі наші міжнародні партнери дійсно відчують, що Київ зробив все можливе, аби реалізувати пункти Мінських угод, а бойовики і Москва постійно саботували і заважали їхній реалізації, ось тоді нам і потрібно запропонувати нові рішення по окупованому Донбасу в контексті його якнайшвидшого повернення Україні. Це буде логічним і правильним ходом. А напрацювання вже готові.
