Ситуація із забезпеченням українських судів висококваліфікованими кадрами позначена наразі доволі глибокою системною кризою. Про шляхи подолання цієї кризи у колонці для "Апострофа" розповів депутат Київської міської ради, голова Громадської організації "Центр захисту киян" Віталій Нестор.
Аналіз норм Основного закону (ч. 10 ст. 131) дає підстави стверджувати, що поряд з функціонуванням Вищої ради правосуддя, законодавчо мають бути утворені й інші органи, що беруть участь у кадровому забезпеченні судової влади. Таким чином, реалізуючи вказане конституційне положення, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р. № 1402-VIII (далі – Закон № 1402) у ч. 1 ст. 92, ч. 1 ст. 93 визначено статус Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККС) в якості державного колегіального органу суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України з метою здійснення добору кандидатів для призначення на посаду судді. Разом з тим, для сприяння ВККС, згідно ст. 87 Закону № 1402, утворюється Громадська рада доброчесності. Отже, будь-які дискусії про необхідність зосередження повноважень з кадрового забезпечення судів в межах одного органу не відповідають конституційній моделі і можуть мати місце лише після внесення відповідних змін до Основного закону.
На даний час ситуація із забезпеченням українських судів висококваліфікованими кадрами позначена доволі глибокою системною кризою, оскільки на невиправдано довгий час було зупинено важливі процедури стосовно забезпечення судів кваліфікованими кадрами, що власне зумовило ріст нерозглянутих справ. Викладене передусім характеризується неможливістю здійснення повноважень ВККС. Негативні тенденції беруть свій початок від моменту підготовки проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" № 1008 від 29.08.2019 р., який врешті був прийнятий парламентом як закон. Так, серед іншого, було змінено кількісний склад ВККС та порядок призначення її членів. Слід також зауважити, що відповідно до п. 2 прикінцевих положень цього акту повноваження членів ВККС припиняються з дня набрання ним чинності. На мою думку, названу вище законодавчу ініціативу потрібно характеризувати категоріями поспішності та необдуманості. Підтвердженням такої тези виступає рішення Вищого органу конституційної юрисдикції від 11.03.2020 р. №4-р/2020, яким відповідні положення Закону України від 16.10.2019 р. № 193-IX було визнано неконституційними.
У резолютивній частині рішення Конституційного Суду українському парламенту було рекомендовано невідкладно привести положення Закону № 1402 у відповідність до цього рішення. Проте слід констатувати, що станом на сьогодні ситуація все ще залишається у незмінному стані і Верховна Рада України не поспішає з прийняттям таких важливих і доленосних актів.
Історіографія вирішення даної проблеми виглядає наступним чином. В кінці червня 2020 року Президентом України було визначено в якості невідкладного та внесено до парламенту проект закону "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності Верховного Суду та органів суддівського врядування" від 22.06.2020 р. № 3711 (далі – проект № 3711). Слід також зауважити, що практично у той же час до парламенту надійшли два альтернативні законопроекти № 3711-1 та № 3711-2, які однак 05.11.2020 р. було заслухано та знято з розгляду. Стосовно ж проекту № 3711, то 9 жовтня 2020 року щодо нього було отримано спільний висновок Венеційської комісії і Генерального директора з прав людини і верховенства права Ради Європи № 999/2020. Однак, не зважаючи на загалом позитивний висновок Венеційської комісії та багатьох поважних установ України проект № 3711 все ж містив дискусійні моменти, які викликали цілком очевидні несприйняття. У будь-якому випадку його основний зміст лише було враховано профільним комітетом парламенту при доопрацюванні.
Наслідком цієї роботи виявився законопроект "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України" від 29.01.2021 р. № 3711-д (далі – проект № 3711-д), який по суті внесено на заміну проекту № 3711. Проект № 3711-д значно відрізняється від попереднього, і передусім тим, що конкретно стосується питань пов’язаних з відновленням функціонування ВККС. Викладене повною мірою корелюється з п. 53 висновку Венеційської комісії в якому зазначено, що з урахуванням невідкладності проекту № 3711 та перспективи проведення більш широкої реформи, даний проект повинен обмежуватись лише відновленням роботи ВККС. Жодних нових повноважень Вищій раді правосуддя надаватись не повинно. На відміну від проекту № 3711, у доопрацьованому документі знайшли відображення деякі позитивні моменти. Таким чином, відповідно до п.п. 6 п. 1 проекту № 3711-д, ВККС складається з 16 членів, 8 з яких призначаються з числа суддів або суддів у відставці. Фахівцями неодноразово зауважувалася теза, що не менше половини складу цього органу мають становити судді, проте у президентському проекті дане положення було упущено. Також у доопрацьованому варіанті по новому відображене питання стосовно закінчення повноважень членів ВККС. Відповідно до запропонованої редакції ст. 92 Закону № 1402, у разі закінчення строку повноважень члена ВККС, внаслідок чого Комісія вважатиметься неповноважною, такий член продовжує виконувати свої повноваження до дня призначення на його посаду іншої особи, але не більше шести місяців. Згідно з проектом № 3711 такий член Комісії залишався повноважним протягом трьох місяців. Слід зауважити, що фахівці Інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка однозначно стверджували, що з метою забезпечення безперебійної роботи Комісії не слід темпорально обмежувати пролонгацію повноважень її членів, строк повноважень яких закінчився.
Доречно зупинитися на характеристиці ще одного важливого питання, яке стосується формування складу Конкурсної комісії з питань доброчесності (далі – КК), і, зокрема, участі у її складі міжнародних експертів. Так, у консультативному висновку Вищої ради правосуддя щодо проекту № 3711, зазначено, що їх призначення до складу КК порушує основоположні конституційні принципи державотворення, зокрема суверенітет, право народу України на його реалізацію, неподільність державної влади. У цій частині міжнародні партнери можуть виконувати виключно дорадчу функцію у формуванні державних органів.
У Висновку Венеційської комісії (п.п. 41-42) зауважено на тому, що участь міжнародних представників сприяє виникненню довіри суспільства та може допомогти подолати будь-які проблеми, пов’язані з корпоративізмом. Такі органи мають бути створені виключно в межах перехідного періоду до досягнення запланованих результатів. Постійна система може порушити питання конституційного суверенітету. Більше того, про серйозну, ключову роль міжнародних експертів у процесі відбору членів ВРП також йдеться у терміновому спільному Висновку Венеційської комісії і Генерального директора з прав людини і верховенства права Ради Європи № 1029/2021 від 05.05.2021 р. стосовно проекту Закону "Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів ВРП та діяльності дисциплінарних інспекторів ВРП" №5068 від 15.02.2021 р.
Проектом № 3711-д закріплено статус КК в якості допоміжного органу Вищої ради правосуддя для проведення першого етапу конкурсу на зайняття посади члена ВККС та сприяння у підготовці рішень Вищої ради правосуддя з питань призначення на посади членів ВККС. Наразі передбачено, що Суб’єктами формування КК є Рада суддів України, Рада прокурорів України, Рада адвокатів України та Національна академія правових наук України в особі Президії. Разом з тим, пропонується доповнити "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402 нормами, які в цілому відповідають позиції Венеційської комісії, і стосуються призначення міжнародних експертів саме на час перехідного періоду. Позитивним є й те, що у разі якщо такі міжнародні та іноземні організації, у визначений строк не запропонували осіб до складу КК або запропонували недостатню їх кількість, то таких осіб пропонують Рада прокурорів України, Рада адвокатів України, Національна академія правових наук України в особі Президії протягом п’ятнадцяти днів.
Відповідно до позиції авторів проекту № 3711-д міжнародні організації за власною ініціативою мають відслідковувати оголошення про проведення такого першого конкурсу. У даному аспекті Венеційська комісія вже висловлювала свої зауваження. У пункті 44 її Висновку зауважується, що варто закріпити положення, за яким відповідний суб’єкт оголошення конкурсу звертається до міжнародних організацій, яких досить легко ідентифікувати, із формалізованим запитом. Проте у проекті це питання не віднайшло свого вирішення.
Таким чином, виходячи з формально-логічного аналізу проектів законів, які спрямовані на відновлення роботи основного державного органу у сфері добору суддів, не дивлячись на те, що неузгоджені позиції все ще мають місце, висновок може бути лише один: з метою подолання системної кризи правосуддя, український парламент має виступити флагманом у питанні спрямування політичної волі в русло прийняття необхідного нормативно-правового акту, який би поклав початок відновлення функціонування ВККС і забезпечив наповнення судів висококваліфікованими кадрами.
