Херсонська область одною з перших прийняла удар агресора на себе і досить швидко була практично повністю окупована: нечисленним тероборонівцям довелося евакуюватися в перші ж дні навали. Проте вже в березні частину сіл на півночі Херсонщини звільнили ЗСУ, після цього частина місцевих змогла евакуюватися, але дехто продовжує залишатись біля господарства та чекає, доки наші війська деокупують всю область. В одне з таких сіл навідався і "Апостроф".
На північному кордоні Херсонської області лише не надто розумна людина довго надто довго знаходитиметься поза укриттям. На горизонті раз по раз видніється дим від регулярних вибухів, снаряди майже безперервно літають над полями й головами солдатів та місцевих жителів, які ще там залишилися.
Напівзруйнована Мала Шестірня
Фермеру Ігорю із села Мала Шестірня довелося тиждень прожити в окупації, після звільнення села він вирішив вивезти родину в безпечне місце, а сам живе у сусідньому районі Дніпропетровщини та продовжує навідуватись у своє невелике господарство, чільне місце в якому займають кози.
"Першими у нас в селі були тероборонівці, але дуже недовго. У них практично нічого не було – 7 "калашникових" на 30 чоловік. Причому в районі досить багато учасників АТО, які могли б швидко отримати зброю та стати в стрій – але їм цього не дали зробити, у військоматах лише повторювали, що "все під контролем". Хлопцям довелось виїхати", – каже Ігор, додаючи, що пізніше допомагав забирати поранених після першого бою з агресором.
Знищений блокпост на Херсонщині
"Побув провідником, бо наші військові не знали місцевості, і треба було добратися до Апостолівського переїзду непоміченими вночі. Взяли ми мою машину, вирвали підфарники, поїхали тихо, без світла, вдалось проскочити. На ранок побачили з дружиною, що вся машина була в крові…", - згадує фермер.
Приблизно за три тижні росіяни таки зайшли в Малу Шестірню та кілька сусідніх сіл. Окупанти з Бурятії, яких була більшість, поводились звичним для себе чином - займали найкращі хати у селі, вигнавши їх мешканців, які змушені були ховатись у погрібах, літніх кухнях та підвалах. Після безладної стрілкотні з кулеметів та автоматів на вулицях окупанти перейшли до зачистки, заходячи до кожного помешкання. Ігорю та його дружині пощастило: ще до перевірки їм довелось позбутись смартфонів з "небезпечним" контентом – відразу після однієї з розмов з родичами міна прилетіла прямо у двір, де розмовляла з дочкою дружина Ігоря, тож вирішили не ризикувати, бо у росіян були прилади, що виявляли смартфони в приміщенні.
Русня доїздилась
За його словами, рідне село зачепило не так, як сусідні Іванівку, Князівку і Тополине – по них орки "градами" лупили і артилерію так, що там мало що залишилось. Окупанти зайшли в село в районі 15 березня, на той час в селі ще залишалось дуже багато людей, виїхала десь третина. Саме Ігор був першим місцевим, хто трапився на очі нелюдам. Вони випитували у нього, де стояли ЗСУ, де жили, яка зброя у них була (а бійці квартирували у Малій Шестірні), на чоловіка навіть навели дуло БМП.
"Ми навіть не думали, що село так швидко звільнять, хоча й сподівались, що окупація буде недовгою. За тиждень орків наші хлопці вибили з села, зайшли городами - селяни кланялися, цілували захисників. Вони сказали нам евакуюватись, бо обстріли продовжувались, як і бої поряд – орки були в сусідньому селі Тополине і робили кілька спроб наступати на Малу Шестірню і сусідні села, але наші хлопці їм наваляли, і нічого не вийшло в окупантів", - каже Ігор.
Нині українське військо обмінюється артилерійськими обстрілами з росіянами, ЗСУ тримають відвойовані території і чекають наказу і можливості піти у наступ, що закриє у "мішку" росіян, що залишились у правобережній частині області після руйнування мостів через Дніпро.
Розбита "бляшанка" орків
На окупованій території активно йде підривна та розвідувальна діяльність, на колаборантів та ставлеників росіян вчинялися успішні замахи, в деяких випадках у їхні машини закладали вибухівку. Місцеві знаходять способи регулярно передавати ЗСУ інформацію про позиції росіян, на безславну втечу яких під натиском наших бійців сподівається уся Україна. Тим часом, військові поступово і методично звільняють село за селом на півночі та заході області. І є надія, що Херсонщина вже скоро позбавиться окупантів…
