Як прогнозував "Апостроф" місяцем раніше, українські експортери металобрухту будуть лише нарощувати постачання до країн Євросоюзу, після того, як митниці у містах Рівне та Луцьк розпочали видачу так званих сертифікатів Євро-1. Це підтверджують митні дані: у вересні обсяги вивезення сировини з України зросли кратно. Але проблема не в самому експорті, як такому, а в тому, що це стало схемою для уникнення сплати експортного мита у розмірі 180 євро/т, виведення прибутку з території України та прикриття реекспорту металобрухту в інші неєвропейські країни, наприклад, до Туреччини чи навіть Придністров'я. Про те, як це відбувається, читайте в матеріалі "Апострофа".
У чому фішка?
За даними Держмитниці, у вересні експорт брухту чорних металів до Євросоюзу досяг 4,854 тис. т, що в кілька разів вище за показник серпня в 1,203 тис. т, а ще невеликий обсяг у розмірі близько 0,5 тис. т припав на інші країни і легований брухт. Прагнення експортерів постачати сировину до Євросоюзу зрозуміле: завдяки Угоді про асоціацію з Україною ці партії не обкладаються експортним митом 180 євро/т, що різко покращує маржу трейдерів.
Однак, щоб не платити це мито, експортер мав отримувати на митниці так званий сертифікат Євро-1, який доводив би українське походження металобрухту. І ось тут у ломщиків починалися складнощі. Справа в тому, що вітчизняна ломозаготівля – абсолютно непрозора, тіньова галузь, що дозволяло Податковій виставляти як металургам, так і металобрухтарям багатомільярдні штрафи, а угоди із брухтом називати фіктивними. Відомо, що у 2021 році між метпідприємствами та Податковою було безліч судових слухань через донарахування на суму в 10 млрд. грн.
А ось у експортерів брухту вийшло без жодних проблем довести українське походження сировини, причому лише на двох митницях – у містах Луцьк та Рівне. З одного боку, це говорить про те, що немає жодних проблем ні з експортом сировини до європейських країн, ні з оформленням сертифікату Євро-1, про що неодноразово заявляли ломозаготівельники. Але з іншого – занадто багато дивацтв та нестиковок виникає при детальному вивченні постачання експортерів.
Сам собі продавець
ПрАТ "Керамет" було серед експортерів-першопрохідців. Але якщо у серпні цей трейдер постачав пробні партії до Польщі обсягом 122 тонни, то у вересні відвантаження зросли майже в 5 разів, до 595 тонн. Незмінним одержувачем металобрухту виступала польська компанія Keramet Polska Sp.zo.o., яка є сестринською структурою української "Керамет", через що виникає закономірне питання про трансфертне ціноутворення внутрішньогрупових поставок. Втім, як відомо, на митниці "Керамет" декларував ціну брухту в $250-360/т, що загалом відповідало ринковій кон'юнктурі на той період.
Проте, необхідно згадати один важливий нюанс: саме асоціація брухтарів "УАВтормет", одним із головних учасників якої є "Керамет", якраз активно лобіювала спрощення видачі сертифікату Євро-1 на українських митницях. Однак цей документ має на увазі не тільки неоплату експортного мита, але ще й наказує постачання брухту саме споживачам – металургійним заводам до ЄС.
Саме так здійснювався експорт до ЄС в 2021 році: безпосередньо споживачам-метзаводам. Тобто, українські брухтотрейдери виконували одну з умов видачі сертифікату Євро-1 – залишати брухт на території ЄС та споживати там же. Але зараз, як з'ясувалося, брухтарі продають сировину не заводам, а трейдерам-експортерам, а українські митники вважають за краще "закривати очі" на цю обставину.
Постачання прямо в порти
Другий український експортер - ТОВ "Міртен", що входить до "КВВ груп", - став найбільшим постачальником брухту до Євросоюзу. Якщо у серпні компанія відвантажила 1,081 тис. т металобрухту, то, за деякими відомостями, вже у вересні обсяги зросли в 3,5 рази, до 3,720 тис. т.
І, що цікаво, серед отримувачів українського брухту немає жодного реального споживача. Наприклад, 288 тонн було поставлено Keramet Polska Sp.zo.o., ще 386 тонн - іншому польському трейдеру Przedsiebiorstwo Handlowo Uslugowo Produkcyjne " SDS sp. z oo".
Проте, за деякими відомостями, найбільші обсяги – понад 3 тис. т – придбала структура Polcopper sp. zo. o . , яка, судячи з назви, взагалі повинна займатися міддю. Тим не менш, одна з її адрес знаходиться в морському порту Гданська. Більш того, як нам відомо, "Міртен" навіть не соромлячись відправив один автомобіль з 22 тоннами брухту в порт Каунаса (Литва), де покупцем виступив SB Terminal.
"Укрзалізниця" на допомогу
Фото: gmk.center
Але найбільш "відзначився" в плані експорту брухту в ЄС новачок цього процесу - ТОВ "Альянсметпром", що входить до групи "Євро Фінанс Лтд". За нашими даними, ця структура у вересні відвантажила до Словаччини, місцевому трейдеру KMGroup spol. s. r.o. близько 539 тонн металобрухту.
І в цьому випадку найбільше вражає джерело брухту. Це тендери " Укрзалізниці", проведені у серпні. Вже у вересні "Альянсметпром" підписав контракт з УЗ і почав експортувати брухт. Що примітно: на митниці компанія задекларувала ціну $200/т або 7300 грн./т, тоді як у контрактах з "Укрзалізницею" зазначено фактичну вартість 7500-8300 грн./т.
Тут виникає закономірне питання: у чому суть такого бізнесу, коли металобрухт відвантажується на експорт, по суті, збитково (і це без урахування витрат на переробку та транспортні витрати на перевезення)?
У чию кишеню гроші?
Аналіз постачання експортерів металобрухту дає привід вважати, що ці експортери розробили схему з реекспорту металобрухту з України, через країни Євросоюзу до інших держав без сплати мита 180 євро/т до бюджету країни, що воює. Виходить, що, уникнувши сплати експортного мита, лише у вересні три структури – "Керамет", "Міртен" та "Альянсметпром" могли завдати Україні збитків у розмірі $874 тис. А якщо підрахувати втрати за 2 місяці, то вони вже перевищили $1 млн .
І це відбувається у той час, коли і Кабінет міністрів України, і Офіс Президента ведуть тяжкі переговори щодо залучення допомоги від наших міжнародних партнерів.
Тим часом, експортери брухту, схоже, намацали "золоту жилу" і тільки нарощуватимуть безмитні постачання до Євросоюзу, де з кожним місяцем закривається дедалі більше сталеплавильних потужностей. За Jefferies Group, зараз близько 1/5 частини від усіх потужностей з виробництва рідкої сталі в Європі не працює. Не виключено, що брухтотрейдери й надалі виводитимуть прибуток з території України, а саму сировину реекспортуватимуть до Туреччини чи навіть у Придністров'я.
