Росія навмисне нищить нашу культурну спадщину та стирає ідентичність українців. Утім, є і внутрішні вороги - під час війни ми стаємо свідками того, як у центрі столиці забудовник зносить історичний будинок чи дізнаємося про фіктивний продаж частини території музею у Пирогові. Водночас діячі культури, які не засудили агресію проти України, досі носять звання “народних” і “заслужених”. Про відновлення цінних об’єктів, захист культурної спадщини та позбавлення державних нагород артистів-зрадників “Апостроф” поговорив з тимчасово виконуючим обов'язки міністра культури та інформаційної політики України Ростиславом Карандєєвим.
Зміст:
Російські удари по українських пам'ятках
Чи залишати Національний телемарафон
Списки артистів, які втратять звання
Скандал навколо музею в Пирогові
Скандал навколо садиби Зеленських
Кіно та театр в Україні - стан справ
Російські удари по українських пам'ятках
- Ростиславе Володимировичу, які збитки російська агресія вже завдала українській культурі?
- За даними на 1 серпня, ми фіксуємо пошкодження різного ступеню 1105 об’єктів культурної спадщини.
- Скільки втрачено безповоротно?
- У 16% - зруйновано понад 80%. Бо згідно із законодавством, навіть якщо об’єкт зруйнований, але хоча б 20% залишається уцілілим, можлива певна його музеєфікація і відновлення. Але в 16% руйнація – понад 80%.
- Чи підраховували потребу в грошах?
- Наразі дуже складно сказати, бо дуже багато об’єктів знаходяться у зоні бойових дій. Низка об’єктів знаходяться хай і на контрольованій, відносно мирній території, проте сьогодні ми здійснюємо не реставраційні відновлювальні роботи, а в першу чергу протиаварійні, консерваційні. До питання реставрації ми перейдемо після завершення воєнного стану. Зараз важливо хоча б те, що залишилось, належним чином зберегти, законсервувати.
- Уже зараз очевидно, що своїх грошей нам не вистачить…
- Не вистачить, їх справді не вистачає. За рахунок державного бюджету України цього року заплановано і буде використано близько 250 млн грн на відповідні роботи. Але нашими партнерами, зокрема ЮНЕСКО, урядами Японії, Італії, надаються кошти на проведення таких протиаварійних і консерваційних робіт в додаток до потужності державного бюджету.
- До реставраційних робіт плануєте залучати приватних інвесторів?
- Звичайно, оскільки пам’ятки, які зазнали пошкоджень, є не тільки об’єктами державної форми власності, а й приватної. Власник, звичайно, сам буде їх відновлювати, здійснювати роботи з реставрації. Окрім того, деякі об’єкти державної або комунальної форми власності, цілком можливо, будуть запропоновані приватному інвестору для розміщення його приватного закладу, тому, будемо сподіватися, він зголоситься провести відповідні реставраційні роботи.
- Ще пан Олександр Ткаченко запускав платформу для збору коштів на відновлення “Збережіть українську культуру”. Чи функціонує вона?
- Наразі ми використовуємо єдину платформу UNITED24. На жаль, активність поповнення її благодійними внесками останнім часом значно нижча, ніж ніж це було на початок року і війни. Але це єдина верифікована, така, що адмініструється Національним банком, спеціальна платформа. Проте є в країні багато інших благодійних фондів, не пов’язаних з державною і міністерством, які теж допомагають державним і комунальним закладам, ми їх знаємо, з ними співпрацюємо. Обсяги фінансування через ці фонди не такі великі, які б дозволяли говорити про реставраційні роботи, а про проведення здебільшого консерваційних, протиаварійних робіт.
- Україна зіткнулася зі складнощами з виконанням бюджету. Незабаром стартує новий бюджетний процес. Чи очікуєте зниження видатків на культурну сферу у наступному році?
- Ні, ми вже отримали відповідні контрольні показники з Міністерства фінансів, підготували наш бюджетний запит. Він не буде глобально меншим, ніж бюджет цього року. Більше того, ми підготували також запит на додаткові потреби, в тому числі на реставраційні роботи.
Чи залишати Національний телемарафон
- Якою буде позиція Мінкульту під час планування бюджету-2025: залишати марафон чи ні?
- Наразі ми виконуємо рішення РНБО й оскільки немає інших високих рішень, бо питання інформаційної безпеки виходить за рамки Міністерства культури й інформаційної політики, воно все ж таки є питанням залучення більш широкого кола зацікавлених осіб і стейкхолдерів, - тому поки немає іншого високого рішення, ми як міністерство забезпечуємо реалізацію завдань, передбачених рішенням РНБО, закріплене відповідним указом президента України і продовжуємо фінансування марафону “Єдині новини”. Поки що передбачаємо на наступний рік такі видатки. Якщо будуть прийняті інші рішення, то, звичайно, ми внесемо коригування.
Списки артистів, які втратять звання
- Верховна Рада у І читанні проголосувала законопроект про позбавлення державних нагород осіб, які популяризують державу-агресора, виправдовують окупацію. Чи є список артистів, які можуть втрати звання “народних”, “заслужених”?
- Наразі як такий список формально ми не готували, оскільки не було такої підстави. Проте заінтересовані громадські організації, активісти такий список складали, він існує, його, до речі, можна легко знайти в інтернеті, якщо набрати відповідний пошуковий запит. З приводу діячів культури ми маємо сьогодні два списки. Це колишні громадяни України, які змінили громадянство, переїхали, наприклад, до Росії і підтримують агресію РФ проти України, і росіяни, які свого часу були відзначені державними нагородами України, але які не засудили і так само підтримують путінський режим. Щойно відкриється така можливість, будь-хто з громадян України зможе зробити відповідний позов до суду або звернутися до РНБО для прийняття відповідного рішення про позбавлення [державних нагород]. Але такі рішення мають бути обгрунтованими, розглядатимуться всебічно. Чітко сказати, що вже є готовий список на позбавлення не можна. Все ж таки кожен окремий випадок треба досліджувати.
- Скільки громадян РФ мають звання “народний артист” України?
- Я вам скажу чесно, що такої інформації немає у нас. На жаль, її немає і в Офісі Президента. Проте здійснити відповідний архівний пошук можна буде. І ми, звичайно, це одразу розпочнемо.
- Чи отримують вони якісь доплати за звання народних артистів України?
- Звання передбачає доплати до заробітної плати у разі, якщо носій цього звання є представником державного або комунального закладу культури України.
- Отже, не отримують… А яке ваше особисте ставлення до чоловіків-артистів, які виїхали за кордон і не повернулись?
- Як до зрадників України.
- Чи відомо, скільки діячів культури наразі в Силах оборони?
- Дуже складно це відповісти. Ми можемо сказати, скільки було мобілізовано. По нашим закладам сфери управління міністерства цифра становить близько 1700 осіб. Може, вже більше, бо це дані на червень. Щодо комунальних [закладів] – у нас немає таких даних.
Скорочення Мінкульту
- Раніше глава уряду анонсував скорочення міністерств. Як вважаєте, чи торкнеться це Мінкульту?
- Гадати в даному разі – це неправильна позиція. Ми є центральним органом виконавчої влади, тобто ми виконуємо. Виконуємо рішення, в тому числі Верховної Ради. Якщо Верховна Рада прийме рішення щодо зменшення кількості міністерств і це стосуватиметься Міністерства культури й інформаційної політики, то звичайно, воно буде виконано й апарат міністерства трансформується або увіллється до іншого, або приєднається хтось до нас.
Історія державного управління у сфері культури знала багато різних трансформацій і змін, періодично вони відбуваються. Головне – щоб виконувались ті пункти Положення про міністерство, які зафіксовані і визначають наше державне завдання. Як правило, якщо змінювалася назва міністерства, то більшість задач, які визначені в положенні таких міністерств, не змінювалися. Тут питання в тому, щоб була можливість ефективно робити свою державну роботу, а саме формувати та реалізовувати державну політику у сфері культури.
Скандал навколо музею в Пирогові
- Національний музей народної архітектури та побуту України у Пирогові оскаржує у Касаційному господарському суді рішення, яким було відчужено майже 2 га території музею на користь ТОВ “Манеж-Холл”. Які дії міністерства, якщо Касаційний суд стане на бік ТОВ?
- Ми сподіваємося, що Касаційний суд розгляне цю справу незаангажовано. Проте ми зараз говоримо не тільки про необхідність перегляду рішення апеляційного суду, який, скасував рішення Міністерства юстиції, а й про необхідність розслідування – як таке могло статися? Це важливіше. Чому, внаслідок яких дій на території державної установи, захищеної законодавством про охорону культурної спадщини, на території музею з’являється земельна ділянка, відведена невідомо на якій підставі і під які процеси? Багато питань, на які немає відповіді. Тому розслідування цього – одне з наших завдань, щоб на майбутнє попередити такі речі. Аби в разі, якщо на якомусь етапі рейдер отримає успіх, щоб держава і суспільство знали, чому цей успіх стався, хто можливо був підкуплений, хто вчинив незаконну дію, хто помилився? Відповідне звернення надійшло від Музею народної архітектури й побуту до Нацполіції України та Офісу Генерального прокурора.
- Тобто в допускаєте, що міг бути підкуп і суддів, і нотаріусів...
- Я більш ніж переконаний у тому, що відбулася фальсифікація, особливо на етапі нотаріального оформлення прав власності, бо таких дій відповідно до законодавства не могло бути – державне майно не може бути продано, тим більше майно національного закладу. Існує заборона на відчуження цього майна. Якщо раптом десь якийсь нотаріус фіксує договір купівлі-продажу такого майна - це грубе порушення законодавства, бо це просто неможливо. Ніякий акт відчуження майна не може відбутися і відповідно дія нотаріуса по його посвідченню є фальсифікацією.
Скандал навколо садиби Зеленських
- Чи можна було запобігти знесенню садиби Зеленських, наприклад, надавши їй охоронний статус вчасно?
- Тому, хто її зносив, було байдуже, є охоронний статус чи немає. У цієї будівлі був охоронний статус – не як в об’єкта з числа пам’яток місцевого чи національного значення, а як до об’єкта цінної історичної забудови, внесеного до історико-архітектурного опорного плану. Статус такого об’єкта не передбачає його знесення, а лише ремонтні чи реставраційні роботи. Тобто захищеність була! Але тому, хто його демонтував, було байдуже на це. Тобто ступінь захисту була регламентована українським законодавством про будівництво, а відсутність статусу захищеності по законодавству про охорону культурних пам’яток у цьому випадку була некритичною. Хоча ми дуже хотіли, щоб такий статус був наданий. На жаль, наші колеги з КМДА протягом тривалого часу утримувалися від ініціювання розробки облікових даних на цей об’єкт і внесення їх на розгляд міністерства. Тому до останнього залишався цей об’єкт без отримання пам’ятко-охоронного статусу.
- Як, на вашу думку, уникнути таких історій у майбутньому?
- Карати треба тих, хто таке зробив. На території міста Києва за період з початку війни незаконно було знищено 22 історичних об’єкти. І ніхто не поніс покарання. Оце фактично підстава для майбутніх злочинців, недобросовісних забудовників. Безнаказаність дає підстави сподіватися на те, що вчинивши відповідну дію, вони так само уникнуть покарання. Був ви серйозний запобіжник, якби кожен порушник отримував по заслугах.
Кіно та театр в Україні - стан справ
- Ростиславе Володимировичу, поділюся своїми спостереженнями: з початку великої війни українці почали більше цікавитись українським кінематографом, відвідувати українські вистави… Як вважаєте, це так?
- Абсолютно вірно. По-перше, інтерес до українського продукту значно зріс після того, як були накладені обмеження щодо поширення на території України культурного продукту держави-агресора. Люди, які мають бажання споживати культурний продукт, збагачуватись, шукали альтернативи і відкривали для себе український культурний продукт, який не мав відповідної реклами, але тим не менш за своєю якістю зміг задовольнити культурні потреби громадян.
Якщо ми говоримо про ефект війни, через величезний потік трагічної інформації, люди шукали певної психологічної розради. Мистецтво якраз і є інструментом відновлення ментального здоров’я. Людям захотілося отримати новий культурний продукт, нові емоції, нові враження. Тут треба подякувати нашим митцям, які запропонували високої якості і вистави, і кінофільми, і виставки.
- Часто від своїх друзів чую скарги на неможливість потрапити на виставу “Конотопська відьма” у театрі Франка. Ви бачили цю виставу?
- Звичайно, я її бачив, бо це складова моєї діяльності, я дивлюся всі прем’єри в національних закладах, принаймні, прагну цього.
- У чому причина її популярності - майстерність написання Григорія Квітки-Основ’яненка чи сценічного втілення?
- Тут накладається кілька факторів. По-перше, сам по собі твір є класикою української літератури і без сумніву заслуговує на те, щоб привертати увагу і нинішнього покоління українців. Друге - режисер, Іван Уривський, справді талановитий. Він поставив цю виставу надзвичайно привабливо для глядача, з використанням новітньої і сценографії, й інших найсучасніших і найкращих режисерсько-постановочних рішень.
Водночас ми говоримо про бренд “Конотопська відьма”, який був розкручений на початку війни, коли наші українки з міста Конотоп зустрічали ворога. І цей бренд був підтриманий у ЗМІ, а також у піснях. Є пісня про відьму, яка теж набула великої популярності на початку війни. Тобто багато факторів зробили цей проект таким популярним.
