Президент РФ Володимир Путін, вітаючи працівників "Газпрому" із 30-річчям, назвав російські запаси газу астрономічними. Така оцінка недалека від істини, проте особливого приводу для гордості ні керівники компанії, ні сам господар Кремля не мають, оскільки газова галузь РФ за рік війни помітно деградувала.
Російський "Газпром" відзначив своє 30-річчя. "Днем народження" монополіста вважається 17 лютого 1993 року.
Нинішнього року компанію, яку пафосно називають "національним надбанням", привітав особисто президент Росії Володимир Путін. Втім, зробив він це в типовій для себе останнім часом манері – відеозв'язком.
Під час привітання Путін назвав запаси газу на родовищах "Газпрому" астрономічними та незрівнянними із запасами інших країн.
Ну, щодо несумірності запасів фахівці могли б і посперечатися – величезні поклади газу мають, наприклад, Іран, Катар і Туркменістан. Багато газу в США.
Але в чому Путін справді правий, то це в тому, що запаси газу РФ - найбільші у світі.
"От тільки запаси газу в надрах і газ в оселях, а також газові доходи в національному фонді – це різні речі. Газ треба видобути, а також їм розпорядитися, - сказав у розмові з "Апострофом" президент Центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайло Гончар. - Тому навряд чи цим потрібно пишатися".
Росії, в принципі, пощастило із природними багатствами. Це, звичайно ж, і нафта, і газ, але також і вугілля, металеві руди, водні та лісові ресурси.
При цьому, безумовно, вуглеводні, тобто нафта та газ, займають особливе місце в економіці, а також геополітиці Росії.
Читайте також: Росія-дірява: що зробили санкції з путінською економікою
Втрачена Європа
Основним ринком збуту російських вуглеводнів багато десятиліть, ще з часів пізнього СРСР, була Європа. У XXI столітті залежність європейців від нафти і, особливо газу з РФ стала особливо відчутною.
Проте 24 лютого 2022 року змінило ситуацію кардинальним чином. Після російського вторгнення в Україну Європейський Союз розпочав повільний, але безповоротний процес зниження своєї залежності від російських енергоносіїв. 5 грудня минулого року набули чинності ембарго ЄС на морські постачання російської нафти та стеля цін на неї, а 5 лютого цього року – аналогічні заходи щодо російських нафтопродуктів.
Щодо російського газу, то Євросоюз проти нього санкції не вводив. Однак Росія сама обмежила його постачання до країн ЄС, причому суттєво. Зроблено це було для того, щоб "заморозити" Європу цієї зими, і вже "заморожених" європейців змусити зняти з Росії санкції та перестати допомагати Україні грошима та зброєю.
Але Європа не замерзла. При цьому не тільки через те, що погода в зимові місяці виявилася достатньою м'якою, - перед початком опалювального сезону підземні сховища газу країн ЄС були заповнені приблизно на 90%, а деякі – навіть на 100%. Євросоюз також значно наростив закупівлі скрапленого газу, насамперед у США.
"На початку війни президент РФ Володимир Путін думав, що йому вдасться шантажувати Європу залежністю від російського газу, але він прорахувався. Через рік після початку війни він програв енергетичну війну, яку сам почав", - заявила днями голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.
Вона також зазначила, що доходи Росії від продажу нафти та газу до Європи скоротилися на дві третини, при цьому ціни на газ у ЄС нині нижчі, ніж до початку війни.
Дійсно, станом на 21 лютого 2023 року ціна газу на нідерландському хабі TTF становила 514 євро за тисячу кубометрів. При цьому напередодні вторгнення ціни у Європі перевищували 1000 євро за тисячу кубів.
Зменшення обсягів постачання та обвал цін на газ призвели до істотного скорочення виручки Росії від його продажу, про що, зокрема, сказала голова Єврокомісії.
З початком війни російські держкомпанії не розкривають своїх фінансових показників. Проте агентство Reuters провело розрахунки, згідно з якими експортні доходи "Газпрому" у січні 2023 року впали майже вдвічі порівняно з аналогічним періодом минулого року - з 6,3 мільярда доларів до 3,4 мільярда доларів.
Очікується, що тенденція збережеться на весь нинішній рік, і виручка монополіста від експорту скоротиться майже в два рази порівняно з 2022 роком.
У Росії також падає видобуток газу. 2022 року він скоротився майже на 20%. На стільки ж він, як очікується, впаде і 2023 року. Це якраз і є результатом політики шантажу Євросоюзу, внаслідок якої частка російського газу в європейському імпорті скоротилася майже вп'ятеро – з 40% у 2021 році до 7,5% наприкінці 2022 року.
Таким чином, сьогодні, по суті, йдеться про втрату Росією газового ринку Європи, при цьому схоже, що цей ринок втрачено для неї назавжди.
"Не можна говорити про те, що незабаром експорт російського газу на європейський ринок дорівнюватиме нулю. Але в Європі зараз відбувається процес "дерусифікації" газового імпорту. І це – логічний наслідок того, що Росія використовувала газ як зброю, - каже Михайло Гончар. - Європа довго прозрівала, але 2022 рік поставив усі крапки над "i". Російський газ стає жертвою №1 у контексті європейської кліматичної політики. І головним критерієм при виборі, чий газ купувати, буде не ціна, а те, що поки що при владі в Росії залишається цей режим, його уникатимуть усі - за винятком, хіба що Угорщини, Сербії".
Крім того, за словами експерта, Росія намагатиметься зберегти якусь частину європейського ринку газу опосередковано - через газовий хаб, що створюється в Туреччині. Однак основна вигода від реалізації такого хаба буде саме для Туреччини, а зовсім не для Росії.
"У будь-якому випадку, стратегічна мета, яка виношувалась десятиліттями, що у певний час "Ч" залежність від російського газу дозволить Кремлю поставити Європу на коліна, досягнута не була, і вона не досяжна тепер у принципі", - резюмував Гончар.
Читайте також: Мінус 40 млрд: набуло чинності ембарго ЄС на імпорт нафти з РФ
Примарний Схід
Російська пропаганда любить повторювати, що РФ успішно переорієнтує постачання енергоносіїв, зокрема газу, із Заходу на Схід.
Під Сходом маються на увазі, перш за все Китай та Індія. Якщо говорити про нафту, то справді ці дві країни суттєво наростили закупівлі російської нафти, користуючись великими ціновими знижками.
Однак із газом все інакше.
За словами директора енергетичних програм Центру Разумкова Володимира Омельченка, європейський ринок для російських енергоносіїв не лише найбільший, а й найдешевший з погляду доставки ресурсу.
"Навіть якщо припустити, що Росія поступово переходитиме на інші ринки - перш за все, Китай та Індію - там істотно гірша логістика", - сказав він у коментарі виданню.
У Китай російський газ надходить газопроводом "Сила Сибіру", але його можливості досить скромні.
За словами віце-прем'єра РФ Олександра Новака, постачання російського газу до Китаю "Силою Сибіру" в 2022 році зросло в 1,5 раза порівняно з 2021 роком і досягло "рекордного значення" в 15,5 мільярда кубометрів газу. Для порівняння – у передвоєнному 2021 році "Газпром" поставив до країн ЄС понад 150 мільярдів кубів газу - тобто різниця вдесятеро.
У планах Росії збільшити потужність "Сили Сибіру" до 38 мільярдів кубометрів до 2025 року. Також обговорюється подальше збільшення постачання до Китаю – до 44 мільярдів кубів на рік, проте навіть цей обсяг не можна порівнювати з тим, що РФ постачала до країн Європи.
При цьому Китай досить стримано реагує на експансіоністські плани Росії.
"Незважаючи на те, що його енергопотреби великі, він не захоче повторювати помилок деяких європейських країн, які стали надто залежними від Москви", - написав нещодавно для Bloomberg експерт з питань енергетики Джуліан Лі.
Ще більш примарними бачаться перспективи постачання російського газу до Індії, яка, на відміну від Китаю, не має спільних кордонів з РФ, а це означає, що газопровід туди потрібно буде прокладати через нестабільний Афганістан і недружній Пакистан, та ще й через великі ділянки високогір'я, що зробить вартість такого проекту воістину астрономічною.
Крім того, в ситуації з розворотом на Схід швидше Росія опиниться в залежності від покупців, оскільки і Індія, і Китай мають можливості для диверсифікації газопостачання, а тому вони зможуть диктувати ціни РФ, зазначає Володимир Омельченко.
Експерт вважає, що країни Азії зможуть компенсувати Росії втрати європейського ринку лише на 15-20% – у крайньому випадку на 30%, але не більше.
А така ситуація незмінно призведе до деградації нафтогазової галузі РФ, яка донедавна була головним наповнювачем російського федерального бюджету.
Але доходи РФ від експорту енергоносіїв катастрофічно падають, у результаті чого розростається бюджетна діра. І вона, судячи з усього, тільки збільшуватиметься, оскільки війну Кремль поки не готовий припиняти. Крім того, президент Володимир Путін у своєму посланні до Федеральних зборів від 21 лютого дав стільки соціально-економічних обіцянок, що для їх виконання не вистачить, напевно, і кількох бюджетів. Хоча якщо говорити про виконання обіцянок, то це явно не про Путіна.
