Після того, як канцлер Німеччини Ангела Меркель закликала Євросоюз запросити на саміт президента РФ Володимира Путіна, це викликало серйозні публічні чвари між європейськими країнами. "Апостроф" розбирався, чи варто говорити про повноцінний розкол в Європі або ж мова йде про традиційну демонстрацію відсутності у Євросоюзу єдиної геополітичної стратегії.
Німецько-французький таран не спрацював
Російське питання серйозно псує відносини всередині Євросоюзу. 18 червня канцлер Німеччини дала перший сигнал про те, що вона хоче відновити комунікацію з Москвою. "Ми дуже зацікавлені, якщо ми хочемо безпеки і стабільності в ЄС, залишатися в діалозі з Росією, як важко це не було б", - підкреслила Меркель.
За її словами, "якщо президент США Джо Байден зустрічається з Володимиром Путіним як президентом Росії і веде дуже відкритий діалог, то принаймні виправдано, що ми з європейської сторони робимо те ж". Макрон погодився з Меркель і, в свою чергу, підкреслив важливість вироблення спільної лінії ЄС щодо Росії.
Пізніше, 23 червня, стало відомо про пропозицію Німеччини і Франції організувати саміт Росія-ЄС, на якому б взяли участь керівники країн Євросоюзу. Варто відзначити, що саміти в такому форматі не проводилися з 2014 року - початку окупації Криму РФ.
Дана пропозиція німців і французів негайно зустріла категоричний спротив низки країн Євросоюзу, зокрема, трьох держав Балтії і Польщі. Після зустрічі в четвер, 24 червня, в Брюсселі 27 лідерів ЄС не змогли домовитися - і від діалогу з Путіним відмовилися.
Проте, Німеччина і Франція всіляко демонстрували, що і в подальшому будуть гнути свою лінію. Зокрема, Меркель висловила жаль у зв'язку з відмовою ЄС від зустрічі з господарем Кремля, назвавши позитивним моментом, що обговорення "принаймні буде продовжено".
Розкол або відсутність загальної стратегії?
На думку експертів, така дискусія свідчить про те, що в Європі формується чіткий поділ щодо питання вибудовування подальших відносин з Росією. Так звана "стара" Європа, зокрема Німеччина, Франція, Австрія, Італія - готові домовлятися з Путіним і нормалізувати відносини, допускаючи лише шаблонні застереження про "настороженість", щоб заспокоїти "молоду" Європу, яка неодноразово стикалася з "російськими методами" розширення свого впливу.
За словами співзасновника аналітичного центру ADASTRA Тараса Проданюка, історія з "запрошенням" Путіна - ще одне свідчення того, що зараз в Європі немає єдності.
"Відповідь на питання, чому "молода" і "стара" Європа не можуть знайти спільну мову - базується на геополітичних засадах. ЄС - це давно вже не тільки про економічний союз, це і про спільну соціальну політику і загальну безпеку. І саме щодо останнього пункту виникає все більше протиріч", - вважає експерт.
У той же час експерт МЦПД Микола Капітоненко назвав події, що відбуваються, черговим підтвердженням відсутності єдиної зовнішньої політики у Європейського союзі.
"Є країни, які традиційно виступають за діалог з Росією, і в цьому ніби немає жодного відступу від загальної політики ЄС, тому що це не означає, що політика щодо Росії стає менш жорсткою або що з Москви знімаються якісь суттєві санкції. Просто є бажання деяких країн вести з Росією діалог, і зараз воно посилилося, тому що з Росією діалог ведуть США", - зазначив він.
За словами Капітоненка, з точки зору Німеччини або Франції логічною є ситуація, при якій якщо американці ведуть такий діалог Росією, то європейці, сплачуючи ціну за санкції, теж повинні вести свій діалог з РФ.
Емманюель Макрон і Ангела Меркель
Тобто, ми маємо конкуренцію між "старою" Європою і США за ефективний діалог з російським президентом. Ініціатива Меркель провести саміт за участю Росії є нічим іншим, як реакцією на зустріч Байдена з Путіним. Ні Берлін, ні Париж не хочуть бути залежними від США. Не хочуть, щоб Байден представляв їх всіх - вони самі хочуть зустрічатися з Путіним і налаштовувати свій діалог.
При цьому Капітоненко проти того, щоб "колоти" Європу на два табори за ознакою "за/проти Путіна".
"У країн який виступають проти, найчастіше може не бути власного порядку денного у відносинах з Росією, а у німців і французів він є. Тобто це не те, що розколює ЄС, але це ті відмінності, які були в Європі завжди. Тому ми не можемо розділити Європу на два табори, оскільки там мінлива коаліція альянсів всередині самого ЄС з питань зовнішньої політики. Так, є деякі країни, які перманентно антиросійські, але позиції інших країн змінюються. Тут багато нюансів, і не виключено, що в залежності від чергових виборів в цих державах або змін умов регіональних проблем, їх конфігурація буде змінюватися. Так само, як і в Західній Європі, в старій і новій, можуть з'являтися більш рішуче налаштовані на протистояння з Росією держави", - зазначив експерт.
У свою чергу, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Михайло Пашков зазначає, що з моменту саміту ЄС в 2016 році, на якому були прийняті п'ять принципів відносин з Росією, в підході ЄС до Росії особливо нічого не змінилося.
"Відчувався дефіцит стратегії ЄС на російському напрямку, і зараз він підтвердився. Те, що існують протиріччя між деякими країнами старої і молодої Європи - це і було раніше. В принципі, тут навряд чи можна говорити про те, що це раптово з'явилося і раптом виник такий розкол. Більше того, за великим рахунком, це не розкол. Справа в тому, що політика в ЄС виробляється досить складно і проблематично. У цілому, те, що стосується стратегії ЄС щодо Росії, то вона досі знаходиться в стадії формування, і якою вона буде - поки що досить складно сказати. Але те, що зараз промальовується - то найімовірніше, це буде пом'якшений і вибірковий варіант, а саме стримування і діалог, як це було в недавній доктрині НАТО", - зазначив експерт.
Дорогу молодій Європі
Втім, поки що говорити про єдину міжнародну стратегію Євросоюзу не доводиться. Тим більше, що ми спостерігаємо нові формати співпраці між країнами тієї ж "молодої" Європи.
"Мова йде як про нові формати, такі як Люблінський трикутник, так і про старі - зустрічі Вишеградської четвірки, посилення співпраці в так званому проекті Тримор'я, і так далі. Фактично вже зараз молода Європа - центральна і східна, починають шукати якісь формати, через які вона буде більш ефективно діяти як об'єднання", - розповів "Апострофу" експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма" Олександр Краєв.
Спільна литовсько-польсько-українська бригада на церемонії відкриття навчань "Анаконда 2016"
У той же час, співзасновник аналітичного центру ADASTRA Тарас Проданюк зазначає, що сьогодні країни "молодої" Європи входять в так званий формат "Бухарестської дев'ятки", який був створений з ініціативи НАТО для країн з пострадянським минулим, які знаходяться у відносній близькості з Російською Федерацією.
"І якщо подивитися на позиції країн "Бухарестської дев'ятки" у відповідь на запрошення Путіна на саміт ЄС, то вони будуть синхронізовані з позицією "проти" цієї зустрічі, оскільки сильна Росія становить загрозу для їх територіальної безпеки і суверенітету. Важко спрогнозувати, чи зможе "молода" Європа сформувати свій центр сили, але найімовірніше він вже є в форматі Бухарестської дев'ятки. Напевно, варто очікувати розширення інструментарію даного формату", - вважає експерт.
Меркель піде - порядок прийде
Як зазначає експерт Олександр Краєв, в заявах Меркель і Макрона, слід шукати певну особисту політичну вигоду для них.
"Меркель ось-ось йде зі своєї посади, фактично добігають свого кінця вибори, а значить у Німеччині буде новий канцлер. У Макрона вибори - в наступному році, і багато в чому вони визначать долю його політичної сили. І якщо в плані Макрона це менш помітно, то у Меркель - це точно основний фактор - є чіткий мотив. Європейські центристські лідери не схильні закінчувати політичну кар'єру на якийсь великій кризі, залишаючи якусь велику проблему або "хвіст". І тому Меркель намагається закінчити своє канцлерство ніби-як спробою помиритися з Росією, щоб сказати - "ось, дійсно під час мого канцлерства був великий конфлікт, але я робила все можливе і налагоджувала діалог". Іншими словами, позиція Меркель - класична: не можна йти, залишаючи після себе велику кризу", - вважає експерт.
Однак бажання Меркель дотримати образ миротворця, в черговий раз кидає Євросоюз в пучину розбрату і розбіжностей. Втім, експерт Олександр Краєв вважає, що з відходом Меркель буде менше відцентрових рухів.
"Меркель буде останнім політиком, який буде намагатися так близько зійтися з Росією, за винятком Макрона. Тому дійсно, переформування основних центрів сили в Європі в результаті виборів 2021-2022 року покаже нам нову картину", - вважає експерт.
Що робити Україні?
У ситуації, що склалася Україні слід грати в "дипломатичний баланс" щоб дозволити країні мати не одну точку опори. Про це каже Тарас Проданюк, співзасновник аналітичного центру ADASTRA.
"Україні слід розділяти ідеологію "молодої" Європи і одночасно підтримувати дружні відносини зі "старою" Європою. Крім цього, після Brexit, слід приділяти більше уваги українсько-британським відносинам, які мають всі шанси, аби вийти на новий рівень", - вважає експерт .
Крім того, експерт Олександр Краєв вважає, що Україна повинна довести Європі що вона - надійний партнер, з яким можна мати справу.
"У співпраці з європейцями Україна повинна показувати результати своїх реформ, тому що це саме те, що турбує європейців - вони хочуть мати справу з передбачуваним партнером, в якого можна вкласти гроші і бути впевненим що їх не вкрадуть на першій же митниці, наприклад. Проблеми, які виникли у нас після нібито впливу України на вибори в США, підігрування то республіканцям, то демократам - мені здається це був хороший показник того, що все-таки не потрібно влазити у внутрішньополітичну кухню іноземних держав, а потрібно намагатися показувати результат і нормально працювати на міждержавному рівні", - підсумував експерт.
