18 березня президент Росії Володимир Путін підписав скандальні закони про блокування фейковий новин і покарання за образу влади в інтернеті, які викликали широкий громадський резонанс.
В українському інформпросторі російський законодавчий пасаж сприйняли з іронією: країна, яка фейків експортує більше, ніж нафти та газу (чого лише варті класичні билини про розп'ятого хлопчика або вбитих снігурів), раптом сама ввела штрафи від 30 тисяч до 1,5 мільйона рублів (від 12 тисяч до 600 тисяч гривень) за недостовірну інформацію.
Користувачі в українському сегменті соцмереж почали активно жартувати з приводу нового російського закону, але насправді нічого незвичайного для РФ не відбулося, адже штрафи за новини вдало вписуються в тоталітарну концепцію Кремля. Але сміх українців був недовгим: 12 березня на сайті ВР з'явився дуже схожий законопроект, який також пропонує ввести штрафи за поширення недостовірної інформації. Навіщо це потрібно українським нардепам, розбирався "Апостроф".
Закон Лапіна
Автор резонансного законопроекту - депутат від "Народного фронту" Ігор Лапін. Народний обранець пропонує доповнити Кримінальний кодекс окремою статтею № 151-1 "Росповсюдження недостовірних відомостей у засобах масової інформації, мережі Інтернет".
Частина перша цієї статті передбачає за розповсюдження інформації, яка ганьбить честь і гідність іншої особи, штраф (до 500 неоподатковуваних мінімумів) або виправні роботи строком до 1 року.
Втім, у чинному цивільному кодексі статтею 297 і так передбачено право людини звернутися до суду з позовом про захист честі та гідності, але, за словами Ігоря Лапіна, такі процеси можуть тривати кілька років, і навіть якщо позивач доведе, що його обмовили, немає жодного законодавчого механізму, який би дозволяв видалити фейкову новину, наприклад, з мережі.
Однак найцікавіше починається у другій частині статті 151-1. У ній пропонується карати громадян штрафами до тисячі неоподатковуваних мінімумів і виправними роботами на строк до року за розповсюдження недостовірних відомостей "якщо вони поєднані зі звинуваченнями у скоєнні тяжкого або особливо тяжкого злочину або вчинені під час виборчого процесу щодо кандидатів в депутати, членів партій - суб'єктів виборчого процесу, кандидатів на пост президента України".
Експерти відзначають, що очевидно пасаж про кандидатів - привіт Денису Бігусу і всім журналістам-розслідувачам, мовляв, нічого перед виборами звинувачувати політиків, якщо самі свічку не тримали.
Але сам автор законопроекту запевнив "Апостроф", що акцент на кандидатів був зроблений не для того, аби впливати на ЗМІ.
"Це акцент захисту громадянина. Кандидат - іще не політик, він ще не президент. Є громадянин, який працював на своє ім'я 50 років, а хіба ви не в курсі, як перед виборами в ЗМІ вкидається "чорнуха "? Для цього я і пропоную зміни до цивільного кодексу, щоб такі справи розглядалися за спрощеною процедурою, а не було так: "У нього дочка повія. Так у нього ж три сини! Ну не важливо, вибори вже закінчилися". Які проблеми, я ж захищаю громадянина? Яка мені різниця, хто буде кандидатом у президенти, тим паче, що це питання не вирішиться сьогодні-завтра. Це взагалі не відноситься до сьогоднішніх виборів", - пояснив "Апострофу" Ігор Лапін.
Далі більше. Згідно із законопроектом Лапіна, суд може навіть призупинити дію ліцензії для ЗМІ або обмежити доступ до сайту з недостовірною інформацією на час судового розгляду і в період виборчого процесу.
Ігор Лапін запевняє, що головна відмінність його законопроекту від російського закону в тому, що в РФ для блокування ресурсу з фейком достатньо рішення Роскомнагляду. Тобто фейк у Росії – все, що не сподобається Роскомнагляду. Український же політик пропонує чекати рішень судів.
Примітно, що в новітній історії України вже були спроби ввести відповідальність за розповсюдження сумнівної інформації. Деякі з них навіть були успішними. Наприклад, у сумнозвісних диктаторських законах від 16 січня запроваджувалося покарання за наклеп. Наклеп описувався як "поширення завідомо недостовірних відомостей, які ганьблять честь і гідність іншої особи", що практично збігається з визначенням Ігоря Лапіна в законопроекті. Більш того, стаття про наклеп була в кримінальному кодексі під тим же самим номером, що і запропонована юридична новела в новому законопроекті "фронтовика": 151-1.
А восени минулого року проштовхнути свій законопроект №9306, що передбачає відповідальність за наклеп в ЗМІ намагалися нардепи від БПП Микола Паламарчук, Артур Палатний та Олег Великін, але їх закон досі залишається без розгляду.
Навіщо це потрібно
Так чому ж українські нардепи так завзято, з року в рік, намагаються ввести в законодавче поле поняття "недостовірної інформації" і покарати за її поширення? З одного боку, спокуса взяти під контроль ЗМІ або ресурс в інтернеті, особливо в період виборів, у політиків, до якого б табору вони не примикали, завжди велика.
Але з іншого боку, на п'ятому році війни з РФ протистояти інформаційному напору сусіда - практична необхідність.
До речі, навіть в ЄС занепоєні проблемою засилля дезінформації напередодні виборів до Європарламенту, які відбудуться вже у травні. Ще восени минулого року Брюссель підписав з інтернет-гігантами Google, Twitter і Facebook кодекс правил щодо боротьби з дезінформацією. Також єврочиновники створили цифрову платформу "Rapid Alert System", яка повинна дозволити учасникам ЄС обговорювати випадки дезінформації і моментально реагувати на них із залученням представників влади. Відповідно, масштаб проблеми серйозний.
Але чи можливо її вирішити за допомогою інструментів, які пропонують у ВР?
"Швидше за все, цей закон просто буде використаний проти ЗМІ, тому я категорично проти подібних законопроектів, - каже "Апострофу" екс-заступник міністра інформаційної політики Тетяна Попова. - У нас і зараз діє законодавство, за допомогою якого можна захищати свою честь і гідність від неправдивої інформації. Так нехай це робиться через суди. Просто необхідно, аби суди розглядали подібні справи не рік, а більш оперативно. Навіщо давати правоохоронцям додаткові інструменти, адже поки спецслужби не самоочистяться, громадянському суспільству немає сенсу наділяти їх новими повноваженнями".
Утім, варто відзначити, що подібні обмежувальні заходи діють і в Європі. "У Франції діє закон, який дозволяє припиняти ліцензію мовника, якщо він поширює фейки. У Німеччині правоохоронці навіть проводили обшуки, після того як коментарі в соцмережах були ідентифіковані як "мова ненависті". По суті, у світі ніхто у вирішення цих проблем не інвестує достатньо ресурсів", - говорить "Апострофу" заступник міністра інформаційної політики Дмитро Золотухін.
Інша справа, що судова влада в розвинених країнах очевидно більш незалежна, ніж в Україні, а значить, інформаційні обмеження в ЄС дійсно продиктовані захистом інформпростору, а не бажанням вплинути на незручні ЗМІ.
Втім, за словами експертів, опитаних "Апострофом", дієвих механізмів боротьби з фейками у світі просто не існує, і навіть європейське законодавство не панацея від недостовірної інформації.
Теоретично, щоб обмежити вплив фейків на групи людей, необхідний розвиток колективного критичного мислення, заснованого на загальних принципах інформаційної гігієни: відрізняти факти від коментарів, перевіряти першоджерела та й взагалі скептично ставиться до будь-якої інформації.
"Але це суто теоретично. На практиці це втілити неможливо, - каже "Аапострофу" експерт з інформаційно-психологічної безпеки Сергій Нестеренко. - Ніякі обмежувальні заходи не допоможуть, тому що інформпростір глобальний. Якщо фейк створений з урахуванням принципів, за якими людський мозок обробляє інформацію, його практично неможливо відрізнити від правди. Якщо говорити про теорію, то людина взагалі не здатна сприймати реальність безпосередньо. Вона оцінює її через фільтри сприйняття, які у багатьох схожі. І якщо фейк вписується в ці фільтри, він буде сприйнятий як правда. Насправді, багато з того, що ми вважаємо беззаперечною істиною - це давно вигаданий кимось фейк. Тому будь-які заборони в цій області - це не більше, ніж розширення арсеналу інструментів контролю за офіційно зареєстрованими ЗМІ. В іншому - жодного ефекту від каральних заходів не буде. Оскільки, знову-таки, інформпростір глобальний, і його неможливо контролювати".
