Вже завтра, 25 червня, в Україні стартує основна сесія зовнішнього незалежного оцінювання. Відкриває сесію тестування з математики. Цього року через пандемію коронавірусу проведення ЗНО опинилося під загрозою: спочатку тестування перенесли, а потім з’явились чутки, що ЗНО як таке уряд взагалі може скасувати. Не набагато кращою виявилась ситуація і в шкільній освіті: після трьох місяців дистанційного навчання на карантині, яке було розкритиковане більшістю батьків, у ЗМІ з’явилась інформація, що 1 вересня школярі мають всі шанси продовжити вчитися вдома. Що з цього правда, а що ні, які загрози для ЗНО наразі існують та чи зможе Міносвіти зробити тестування безпечним, в інтерв’ю "Апострофу" розповів освітній омбудсмен СЕРГІЙ ГОРБАЧОВ.
- Сергій Іванович, дуже багато батьків школярів критикували формат дистанційного навчання на карантині. Чи дійсно все було так погано, як кажуть батьки?
- Є такий загальний закон, який знають маркетологи: задоволений клієнт найшвидше промовчить, а незадоволений напише скаргу. У квітні, після місяця карантину і дистанційного навчання, ми провели опитування серед батьків: отримали більше 8 тисяч відповідей.
Треба зазначити, що ми проводили опитування через google-форму, тому відповіді, зрозуміло, надавали ті, хто має доступ до інтернету. Але ж є ще досить велика група людей, які такого доступу не мають, і це велика проблема. Нам потрібне якісне соціологічне дослідження: як саме оцінює суспільство реалізацію дистанційних форм навчання під час карантину.
Але навіть наше дослідження дозволило виразно побачити три групи батьків.
Перша група – ті, хто задоволений дистанційними формами навчання настільки, що їхнє ставлення до вчителів і до школи покращилося. Таких батьків було майже третина: 27%.
Друга група це ті, хто не відчув суттєвої різниці – їх близько половини.
Третя група – ті, хто були незадоволені настільки, що повідомили про про погіршення ставлення до школи і вчителів.
На загал, можу стверджувати, що освіта дуже по-різному впоралася з викликом дистанційного навчання. І тут все залежало від конкретної школи, конкретного директора школи, конкретних вчителів.
Були, наприклад, вчителі, які просто на все махнули рукою і навіть заявляли, що не їх обов’язок - проводити дистанційне навчання. Були такі вчителі, які підходили до питання суто формально: написали завдання на аркуші, сфотографували, кинули у Viber і нібито виконали свою функцію. Але, це звичайно не аж ніяк не може задовольнити учнів та батьків.
Тим не менш, надихає те, що було багато вчителів, які дійсно професійно та відповідально підійшли до питання: налагодили комунікацію, давали нормальні за обсягом завдання, а не такі, що виносять мозок, перевіряли ці завдання, надавали зворотній зв'язок, виставляли цілком заслужені оцінки. І це факт. Таких випадків, згідно нашого опитування, ми побачили більше половини. Тобто реально школи відпрацювали, але не всі однаково. Тому батьки мають ставити питання не до президента чи міністра освіти. Вони мають ставити конкретні запитання до конкретного директора школи: чому це наша школа не забезпечила якісне (наскільки це було можливо у цих екстремальних умовах) дистанційне навчання під час карантину.
- Та все ж таки, які найпоширеніші проблеми дистанційного навчання ми побачили?
- Є три групи проблем, з якими ми стикнулися, і кожна з них вимагає свого рішення.
Перша та найбільш чутлива проблема для організації навчання - це зміст освіти: чому саме потрібно вчити, як саме вчити, які обсяги завдань, як вони мають бути побудовані та як їх перевіряти та зараховувати.
Друга проблема – психоемоційна. Не всі наші діти, на жаль, вміють самостійно вчитися. І, на жаль, не всі вчителі психологічно готові працювати в умовах невизначеності: швидко змінюватися, реагувати на виклики сучасності і знаходити нові форми навчання, чого від них, власне, і вимагає професіоналізм.
Третя група проблем – технічне забезпечення доступу до дистанційної освіти. Це і забезпечення доступу до інтернету, тобто інфраструктурна проблема. Це і наявність необхідної техніки у закладах освіти та в родинах. Тому заклади освіти потрібно оснащувати технікою: це треба робити системно і більш насичено.
А от з родинами – складніше. Звичайно, можна порадити більше уваги звернути на забезпечення дитини можливістю отримання зв’язку під час навчання. Але ж ми розуміємо, що є родини дуже різного достатку. А що робити, якщо в родині кілька дітей навчаються одночасно? Тобто це дуже болюча проблема, адже є такі запити, мовляв, нехай держава забезпечить дітей засобами навчання. Але треба розуміти, що держава може забезпечити дітей засобами навчання лише за рахунок батьків, адже це їхні податки. Треба дуже ретельно дивитися бюджет, джерела фінансування.
Є проблема і в програмних засобах доступу до дистанційного навчання. Дуже потрібна єдина освітня платформа для освітнього процесу і освітньої комунікації. Є дуже непогані платформи для навчання, наприклад Zoom, який став дуже популярним. Є спеціалізована платформа Classroom від Google. До речі, більшість використовує саме її, і це дуже гарний продукт, яким я особисто як вчитель користувався ще дуже давно. Але коли я, як директор школи, роки три тому провів для вчителів семінар як працювати з Classroom, то вчителі послухали, але практично ніхто не став цього використовувати, принаймні системно. Тепер вони просто змушені: велика кількість вчителів дуже швидко, може і не з власної волі, підвищила свої комп’ютерні здібності, бо інакше просто неможливо працювати.
- Зараз батьки школярів дуже панікують. Вони кажуть, що в їхніх школах вчителі вже готуються до продовження формату дистанційного навчання з 1 вересня. Принаймні, ходять такі чутки. Офіційного рішення, звісно, немає, але батьки занепокоєні. Чи є у вас інформація, що з нового навчального року дистанційна освіта справді може відновитись?
- Вибачте на слові, але у нас дуже люблять подекуди розповсюджувати виразну дурню. Ніхто не каже про те, щоб скасувати звичайну форму очної освіти. Школа як місце спілкування та живого навчання буде завжди. Одночасно ми маємо використовувати для ефективного навчання можливості сучасних технологій. Коли діти будуть ходити до школи, треба надавати їм більше можливостей у використанні дистанційних інструментів.
Одночасно було б нерозважливо та непередбачливо не думати про різні можливості форс-мажорних ситуацій. Бо ніхто не застрахований від нових спалахів епідемії. Тому ми маємо бути готовими до різних ситуацій, але намір всієї системи освіти – вчитися у звичному режимі, щоб діти ходили до школи, спілкувалися між собою та спілкувалися з вчителями. Це основний варіант, який ми реально розглядаємо.
Але сподівайся на краще та готуйся до гіршого. Ми не знаємо, що буде далі, тому повинні бути готові до будь-яких варіантів розвитку. Ніхто не скасовує очну освіту. Нехай припинять розганяти дурню. Для того, щоб це зрозуміти – просто подивіться на сайти шкіл, управлінь, департаментів освіти. Там – просто суцільним потоком йдуть повідомлення про те, що в таку-то школу завезли меблі для першокласників, там – зробили ремонт їдальні або спортивної зали, там – завезли нове обладнання для комп’ютерного класу. І таких повідомлень – сотні. Хоч би хто замислився: для кого це все, хто цим буде користуватися, якщо – як панічно горлають "жовті" сайти – дітей у школі не буде?
- Поговоримо про ЗНО. Ви казали, що інформацією про повне скасування ЗНО може перевірятися реакція суспільства. Наприклад, я навіть не міг подумати, що в когось може виникнути ідея скасувати ЗНО, що ЗНО недоторканне. То кому ж вигідно таким чином перевіряти суспільство?
- Парламентський комітет із питань освіти днями відхилив законопроект, яким пропонувалося скасування ЗНО для вступу на контракт до медичних університетів (законопроект №3272 був поданий трьома депутатами з групи "За майбутнє" та депутатом із групи "Довіра", - "Апостроф"). Тобто знаєш ти чи не знаєш хімію та біологію, тільки плати гроші, а потім навчайся та лікуй - як вмієш. Це реальна ситуація і реальна проблема, і таких законопроектів може бути ще кілька, про які ми просто не знаємо. Ніхто ж не назве законопроект "Скасувати ЗНО". Ні. Законопроекти будуть називатися "Про внесення деяких змін…", і там десь глибоко в тексті буде написано "а давайте викинемо ЗНО, і хай університети самі проводять іспити". А як деякі університети проводили іспити ще 15 років тому, ми дуже гарно пам’ятаємо.
- Хто лобіює такі речі? Це ректори університетів прагнуть скасувати ЗНО?
- Не можу казати за ректорів, які мають такі настрої, адже вони їх публічно не озвучують. Але мене дуже тішить те, що деякі ректори вже встигли заявити, що ЗНО недоторкане, і жодних ідей його скасувати немає і бути не може. Наприклад, таку заяву зробив ректор університету Грінченка Віктор Огнев'юк і ректор Запорізького університету Микола Фролов. І такі заяви є від інших ректорів. Але ректори є різні.
- Погоджуся, що ЗНО, як форма вступу до вишів, є недоторканною. Проте, в експертних колах звучать ідеї, що ЗНО потрібна змістовна трансформація, вдосконалення. Ви теж так вважаєте?
- Я глибоко переконаний, що ЗНО має змінюватись, вдосконалюватись та відповідати умовам сучасності, оскільки від часу його впровадження пройшло майже 15 років. Це треба враховувати. Але за будь-яких трансформацій ЗНО повинно зберігати дві ключових складові: зовнішнє і незалежне. Не можна доручати оцінювання якості роботи тому, хто цю роботу виконує. Це має робити інший суб’єкт. Наприклад, ви замовляєте вдома ремонт, до вас прийшли будівельники, абияк щось наляпали і кажуть, що вони все зробили класно, їм все подобається, хазяїн, давай гроші. Це приблизно те саме.
- У Міносвіти кажуть, що пункти здачі ЗНО в епідемічному плані будуть безпечними для абітурієнтів. Як ви, як колишній директор школи, оцінюєте, чи дійсно на місцях може бути ефективно забезпечений такий захист?
- Після того як був ухвалений закон про звільнення від державної підсумкової атестації, учасників ЗНО стане менше. Якби ми мали таке рішення раніше, то Український центр оцінювання якості освіти (УЦОЯО) міг би перекомплектувати групи для участі в ЗНО. Там дуже складна і дуже жорстка процедура для забезпечення доброчесності. Формуються групи учасників із різних закладів освіти, різних типів закладів освіти. Скажімо, в одній аудиторії можуть бути як випускники 11 класів, так і випускники коледжів, профтехучилищ. Так от, був би ухвалений закон раніше, можна було би зробити новий розподіл. Зробити його швидко зараз просто немає часу, але кількість учасників зменшиться приблизно на третину. Ми це зрозуміємо під час другого ЗНО з української мови, коли всі прийдуть.
На мою думку, з урахуванням зменшення кількості людей, ми матимемо цілком задовільні умови з погляду безпеки для участі в ЗНО. Чи хтось гарантує це? Гарантувати ніхто не може, адже можливість заразитися є в багатьох місцях: дорога, збір. Проте найголовніше – виконання правил. Ми ходимо по вулицях, та чи багато людей в масках зараз бачимо? Якщо учасники і організатори ЗНО будуть чітко дотримуватись всіх вимог безпеки, то ступінь захисту буде дуже високим.
- До речі, що стосується правил безпеки. Дуже багато батьків жаліються, що діти будуть сидіти по три години в задушливій аудиторії в масці. Будуть втрачати свідомість…
- Цілком поділяю ці хвилювання, але думаю, що наші діти набагато більш спокійні, ніж їхні батьки. Набагато більше перед іспитом хвилюються батьки, ніж діти. Будемо сподіватись, що все буде добре. І я розумію ці побоювання, але безпека є надзвичайно важливим фактором.
