Українське суспільство залишилося без старих пам'ятників та назв, але практично не отримало нічого натомість. Через це на вулицях міст спалахують сутички на ґрунті мовного питання, формату травневих свят, ставлення до ЛГБТ-спільноти та інших чутливих моментів. Хто винен в цьому розколі — влада, яка досі не змогла вибудувати інформаційну політику, що об'єднує українців або незрілість самого суспільства, розбирався "Апостроф".
За словами філософа і культуролога Олексія Панича, нарікати на відсутність повної консолідації в українському суспільстві не варто. "Україна навряд чи прагне до повернення такої консолідації як в СРСР, коли "всі як один", "весь народ в могутньому пориві"... Нехай люди думають по-різному, головне, щоб вони, коли доводитимуть свої протилежні думки, не повбивали і не покалічили один одного", — пояснює "Апострофу" експерт.
Проте навіть з ключового питання — російської агресії на сході країни, серед українців немає єдиної думки. "Тут 70-80% колективу чекає приходу ДНР, — розповідає "Апострофу" працівник маріупольського меткомбінату "Азовсталь" Ігор. — Для мене це, звичайно, шок. Я розумію, що в Одесі можуть бути за "русский мир" — адже вона далеко, але Маріуполь — прифронтове місто. Всі тут прекрасно бачать і знають яка ситуація в тому ж Донецьку з зарплатами, роботою, цінами на продукти. Бачать натовп людей з "молодих республік", які щодня приїжджають до Маріуполя за ліками, соцвиплатами, щоб отримати готівку з банківських карт, оформити документи. Всі це бачать, але все одно чекають на ДНР. Я не розумію, що у людей в головах, напевно, скучили за безробіттям та бандитами".
Бійки та масові зіткнення на травневі свята вже стали незмінною традицією в Україні
У теорії, донести українцям правдиву інформацію, і тим самим прибрати гострі кути громадської дискусії мало б Міністерство інформаційної політики, але поки чиновники слабо з цим справляються. Наприклад, телевежа, відновлена на горі Карачун (Донецька область, - "Апостроф") в грудні минулого року, яка за задумом уряду повинна нести український голос в окупацію, просто не покриває сигналом всю зайняту бойовиками територію. Але вежа на Карачуні — це лише епізод. За словами політтехнолога Олександра Курбана, за час війни чиновники не встигли збудувати якісну систему інформаційної безпеки країни, яка б успішно протидіяла російській пропаганді. "За три роки, нехай навіть і в умовах війни, таку систему побудувати досить складно. Вона повинна пройти апробацію і дискусію в суспільстві", — пояснив "Апострофу" Курбан.
Поки ж вся інформаційна та культурна політика держави, на думку експерта громадської організації "Інформаційний майдан" Павла Білоножко, вибудувана на заборонах. "Компартію скасували, але замість неї нічого ж не дали, — скаржиться "Апострофу" Білоножко. — Поскидали пам'ятники, а на їх місце щось поставили? Обрубки від Леніна стоять по всій Україні, а натомість немає нічого. Відповідно людям це незрозуміло, люди дезорієнтовані".
Яскравим прикладом відсутності зрозумілих інформаційних меседжів з боку влади, за словами гендиректора Київського міжнародного інституту соціології Володимира Паніотто, можна назвати політику декомунізації. "Влада прагне максимально швидко вирішити проблеми, які накопичувалися в країні роками. Спочатку людей потрібно підготувати, адже коли більшість вийде на вулицю і скаже, що більше вже не може жити на вулиці, яка носить ім'я злочинця, тоді перейменування пройде безболісно і не буде знижувати рейтинги влади", — пояснив "Апострофу" Паніотто.
"Дієва система національної інформаційної безпеки передбачає не тільки заборони і обмеження, а й певну альтернативу і можливості. У нас слабо працюють заборони. Практично немає ніякої альтернативи і пропозицій", — додає Курбан.
У ситуації інформаційного вакууму і дезорієнтації населення, свою "альтернативу" українцям нав'язує РФ. "Не було б ніякого протистояння в суспільстві, якби не російський фактор, — пояснює "Апострофу" заступник директора Інституту соціології НАН України Євген Головаха. — Росія зацікавлена в дестабілізації пострадянського простору і використовує для цього збройні та пропагандистські методи. Таким чином, РФ апелює до тієї частини населення України, що має сентименти до минулого".
Але проблему розколу в суспільстві експерти бачать не тільки в російському втручанні. На думку Головахи, існують і внутрішньоукраїнські фактори дестабілізації в державі. "В умовах війни і постреволюційної ситуації говориться дуже багато зайвого і непотрібного, розробляється дуже багато небезпечних, з точки зору єдності суспільства, законів. Наприклад, законопроект про мовних інспекторів. Це ж провокаційні речі і нерозуміння всіх складнощів країни, — пояснює вчений. — Крім того, наша політична еліта повторює помилки всіх попередніх еліт. Наша політична еліта має платити не меншу ціну в боротьбі України за незалежність, ніж платить пересічний громадянин. Але політики не тільки не платять нарівні з народом, вони ще й розширюють для себе список привілеїв. Якщо не буде культивування елітарної аскези, то ставлення людей до владної політичної еліти залишиться дуже поганим. Цей фактор постійно працюватиме на дестабілізацію країни".
У той же час різнополярні настрої в країні активно культивуються українськими політичними силами. "Нам час звикати до того, що в суспільстві були, є і будуть люди, які одні й ті ж події оцінюють в дуже різних, іноді — несумісних контекстах історичної пам'яті. А коли в суспільстві існують значні розбіжності, дуже ймовірно, що знайдуться політичні сили, які захочуть на цьому зіграти", — підкреслює Олексій Панич.
У суспільстві були, є і будуть люди, які одні й ті ж події оцінюють в різних контекстах історичної пам'яті
Така гра політичних сил в Україні почалася ще задовго до конфлікту на сході. Ось, наприклад, заява одного з лідерів Партії регіонів Бориса Колеснікова під час відкриття пам'ятника Миколі Ватутіну в Донецьку в 2009 році. "Дуже важливо, що пам'ятник відкривається сьогодні, коли неонацисти, яких підтримує помаранчева влада, переписують історію під себе. Але ці спроби розіб'ються об патріотизм жителів Донбасу", — говорив Колесніков 8 років тому.
А ось витяг зі свіжої заяви прес-служби вже "Опозиційного блоку" з дивно схожою риторикою: "Опозиційний блок" виступає проти спроб встановлення неонацистського режиму в країні".
Експерти не вірять, що внутрішньополітичні ігри українських еліт здатні спровокувати повномасштабний громадянський конфлікт в країні, бо навіть побоїще в Дніпрі 9 травня, внаслідок якого постраждали ветерани АТО, не стало каталізатором масових заворушень. "Українці, вибачте мені, б'ють українців щодня (тут і підліткові бійки, і мордобій біля пивного ларька), просто не кожен день вони роблять це на камери як це було в Дніпрі. Вірогідність розвитку в країні масштабного громадянського конфлікту — однозначно відсутня", — додає Олексій Панич.
Говорити про посилення нетерпимості в суспільстві експерти, опитані "Апострофом", також не поспішають. "Просто зараз ми поступово змінюємо ставлення до свого історичного минулого, а це болісний процес. Я не вважаю, що в нашому суспільстві посилюється нетерпимість. Загальні тенденції навпаки говорять про те, що ми стаємо більш толерантними", — резюмував професор політології НаУКМА Олексій Гарань.
