Коли мова заходить про причини відсутності інвестицій в Україну, фахівці неодмінно в числі головних причин називають рейдерство, недобросовісну конкуренцію та незахищеність бізнесу. Право сильного домінує над законністю, голослівні звинувачення в "роботі на агресора" – достатня підстава для знищення бізнесу, бандити під виглядом "мирних активістів" можуть запросто "віджати" той чи інший об’єкт, а держава при цьому самоусувається: три гілки влади скоріше нагадують трьох класичних мавпочок ("Нічого не чую" – "Нічого не бачу" – "Нічого не скажу").
Несподівано актуалізувалися "неотітушки": у часи Януковича вони носили спортивні костюми, сіділи навпочітки і лузгали насіння. Зараз вони одягнули військову форму, вивчили цитати з Геббельса і Донцова і у вільний від рейдерства час ходять з факелами по вулицях великих міст. Або ж виходять під державні установи з пікетами з вимогами припинити засилля російського бізнесу в України, покінчити з "прихвостнями агресора" і "кремлівськими агентами" тощо. При цьому який бізнес має російське коріння і хто є агентом Кремля вирішують самі "неотітушки". Або ж ті, хто їм замовляє музику.
Один з прикладів – спроба "віджати" багаторічний бізнес відомої лотерейної компанії "М.С.Л.", звинувативши її без жодних доказів у роботі на Росію.
Після Майдану український лотерейний ринок нова влада намагалася "перерозподілити" (читай – взяти під свій контроль) вже декілька разів. Причини очевидні – для наших чиновників це ласий шматок, на який вони ще не повністю встигли накласти лапу.
Наразі ситуація виглядає так, що владі (вірніше – деяким її представникам) майже вдалося захопити ринок лотерей – два із трьох діючих операторів - компанії "М.С.Л." і "Патріот" - перебувають під абсолютно немотивованими санкціями. До речі, немотивованість стосується чималої кількості підприємств, які просто були оголошені "російськими" – і рано чи пізно буде доведено злочинні дії людей із Ради національної безпеки і оборони, які готували санкційні списки.
Аби довести невмотивованість і те, що жодним російським слідом у її діяльності й не пахне, один з операторів, що потрапив під санкції, компанія "М.С.Л.", розкрила увесь ланцюжок своїх власників, продемонструвавши, що її кінцевий бенефіціар – громадянин держави Євросоюзу. Більше того, власник оператора "М.С.Л.", аби зняти усі питання, сам звернувся до СБУ – перевірте, чи не порушуємо ми законодавство. І в Службі безпеки однозначно відповіли – ні, жодних порушень не виявлено. Варто також зазначити, що до введення санкцій ця компанія була лідером по сплаті військового збору. Але це та "дрібниця", яка нікого не хвилює.
Кому ж вигідно "мочити" ці компанії? Відповідь лежить на поверхні – третьому операторові, тому, хто під санкції не потрапив, фірмі, яку ЗМІ пов’язують з близьким другом Президента Порошенка. Пам’ятаєте принцип генералісимуса Франко? "Друзям – усе. Ворогам – закон". У випадку з даною ситуацією, друзям дозволені відверто недобросовісна конкуренція з використанням як державних структур, так і воєнізованих формувань. Сьогодні структура друга Президента не тільки стала фактичним лотерейним монополістом, але й активно підгрібає так звані "сірі" заклади, ігри у яких язик не повертається назвати "лотереєю".
Підіграють новоявленому "монополісту" і чиновники. Так, цілком очевидно, що на боці рейдерів грає Мінфін (регулятор у сфері лотерей), який то намагається витиснути її конкурентів з ринку за допомогою явно корупційних законопроектів (комітети Рада вже кілька разів знаходили в лотерейних законопроектах відомства корупційну складову), то, коли ці спроби провалилися, намагається протягнути відповідні норми, внісши їх у проект ліцензійних умов для лотерейного ринку (проти яких очікувано виступив Антимонопольний комітет та інші відомства).
Зрозуміло, що постраждала сторона активно відстоює свою позицію у суді, та не збирається здаватися – адже уся правда на її боці. Очевидно, що така ситуація не влаштовує її конкурентів. І ті, втомившись від провальних спроб знищити суперників на лотерейному полі за допомогою чиновників, вирішили перейти до інших, радикальніших заходів. Тут і виходять на сцену нові "націонал-тітушки".
6 листопада під офісом "М.С.Л." з’явилися кілька десятків молодиків, які представилися членами однієї організації з патріотичною назвою і не менш патріотичною програмою. З них дорослих було лише декілька, а більшість – хлоп’ята на вигляд по 16 років, із виразами "а що ми тут забули" на обличчях.
Дорослі "активісти" намагалися розповідати щось про "російський слід" в діяльності компанії, але відсутність щонайменшого розуміння теми, постійне плутання термінів, видумування аргументів на ходу, скоріше говорило про те, що вони намагаються витиснути з себе погано завчений текст.
Наступного разу "націонал-тітушки" вийшли до Верховної Ради, КМУ та АП. За цей час вони встигли перейменуватися і прийшли під іншим - не менш патріотичним - брендом. Ці хлоп’ята навіть не намагалися щось пояснювати (напевно, взагалі будучи не в темі) а замість цього роздавали листівки та тримали плакати – "отуточки усьо написано". І якщо сказано, що "люміній" – значить, "люміній" – які можуть бути дискусії? Ви не вірите, що ця фірма належить Путіну? Та точно вам кажемо! А якщо не вірите – ви сепаратист.
Подібні ситуації стали звичними. За цією формулою у "агентів Путіна" в селах Дніпропетровщини та Кіровоградщини групи "летючих тітушок" конфісковують урожай. За цією формулою з офісних стоянок викрадаються автомобілі – "для потреб патріотів". За цією формулою одні конкуренти насилають на інших галасливу і грізну юрбу під ура-патріотичними гаслами.
Різні країни переживали подібні процеси. У Німеччині 30-х років подібних тітушок називали штурмовиками. У Китаї 60-х – хунвейбінами. На Гаїті – тонтон-макутами.
Днями в Зімбабве було усунено від влади 93-річного президента Роберта Мугабе. У 80-х роках він ініціював захопення майна і бізнесу білого населення в своїй країні. Мовляв, білі нас гнобили століттями – вони мусять відповісти. Коли всі фірми білих були перерозподілені, взялися за фірми чорних, яких підозрювали у симпатіях до білих. Потім у країні почалися економічні негаразди і колись процвітаюча Родезія перетворилася на карикатурну Зімбабве.
Між іншим, Мугабе також відомий тим, що у свій час, як сьогодні наш Ляшко, постійно "вигравав" у лотерею. Про це, зокрема, згадується у відомій книзі Why Nations Fail, як класичний приклад корупції.
Я знаю, що у Роберта Мугабе було багато друзів, які ініціювали процес "віджимання" бізнесу під ура-патріотичними гаслами. І знаю, що кожен із цих друзів міг похвалитися статками, які у декілька разів перевищували державний бюджет Зімбабве.
Ось так і африканізуємося поступово – під крики "Зіг хайль!", колективне читання "Перспектив української революції" Степана Бандери, марші тонтон-тітушок у камуфляжах і речівки "Пам’ятай, чужинець! Тут господар – друг Президента Порошенка і власник лотерейного бізнесу!".
Ростемо ж ми, гей!, - як сказав би класик.
