Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД) підготував аналітичну записку щодо світового досвіду впровадження заходів із метою подолання епідемії нового коронавірусу та мінімізації негативних соціально-економічних наслідків. "Апостроф" публікує висновки експертів, які зроблені за результатами аналізу варіантів урядових рішень у різних країнах світу.
Пандемія COVID-19 завдала найсерйознішого за останніх декілька десятиліть удару не лише системі охорони здоров’я, а й світовій економіці та процесам глобалізації. Розвиток ситуації навколо пандемії та її вплив на світову економіку та політику потребує подальшого глибокого аналізу, але вже зараз можна зробити висновок, що COVID-19 на якийсь час змінить поведінку та політику національних урядів у всьому світі. Ці зміни можуть включати використання жорсткіших засобів для захисту національних інтересів, переорієнтацію на внутрішні ринки, ланцюжки виробництва і власні ресурси, розвиток нових "віртуальних" політичних та економічних моделей.
У міжнародних відносинах COVID-19 засвідчить трансформацію форм глобального лідерства, відносне послаблення традиційних міжнародних інституцій та, імовірно, уповільнення інтеграційних процесів; зростання ролі й впливу суспільств держав із ефективними інституціями, посилення ролі держав у цілому із їх традиційними механізмами регулювання і впливу на життя громадян та міжнародні відносини.
З іншого боку, поточна криза відкриває вікно можливостей для міжнародних інституцій, які зможуть продемонструвати злагоджену та ефективну реакцію. Насамперед це стосується МВФ, Світового банку, "Групи семи" – за умови, якщо їхня допомога справді виявиться суттєвою, особливо для бідних країн.
Виклики, пов’язані із загрозою для здоров’я людей, з’являться на міжнародному порядку денному; а країни, здатні запропонувати ефективні та дієві підходи для мінімізації ризиків, зможуть отримати додаткові політичні можливості.
На даний момент політичні рішення країн світу щодо реакції на пандемію діляться на дві групи. Перша – ізоляція хворих та заражених домогосподарств без запровадження карантину і припинення пересування громадян. Друга – більш жорсткі заходи, запровадження карантину, обмеження пересування громадян, закриття публічних закладів аж до повного припинення будь-якої ділової чи соціальної активності. Наразі уряди більшості країн обирають другий варіант дій, тобто суворі заходи контролю та обмеження. На це їх спонукають як успіхи Китаю, який завдячуючи жорстким діям зумів зупинити стрімке поширення вірусу, так і панічні настрої у світі і брак інших ефективних інструментів боротьби з пандемією.
Водночас подібні жорсткі заходи мають дуже високу економічну ціну, є сумніви щодо їх ефективності у середньостроковій перспективі, враховуючи, що епідемія може повернутись через декілька тижнів чи місяців. У зв’язку з цим зараз важливо розуміти подальший розвиток ситуації в Китаї - чи буде там новий спалах епідемії після послаблення обмежень. Будь-яка повторна ізоляція нестиме нові як економічні, так і психологічні втрати, і неприйняття їх з боку суспільства та бізнесу.
Читайте: Кінець чи пауза: що буде з Євросоюзом після коронавірусу
Альтернативою економічно і соціально проблемним заходам жорсткого реагування може бути або винайдення вакцини, або концепція вироблення "колективного імунітету", або вироблення нової моделі суспільної організації життя і праці – "віртуальної політики і економіки", "соціального дистанціювання", "віддаленого режиму роботи і доступу".
Концепція формування "колективного імунітету" (тобто дати можливість більшості перехворіти) популярна серед "прогресивних" країн Європи, особливо на фоні заяв ВООЗ щодо низької ефективності обмежень на поїздки й торгівлю. У ВООЗ зазначають, що дотримання елементарних правил гігієни дає більший ефект, ніж обмежувальні заходи, економічні ж наслідки жорсткого режиму ізоляції можуть мати не набагато кращі наслідки, ніж пандемія. М’який підхід також є проблемним з точки зору управління поточними політичними ризиками, тому навіть такі країни, як Велика Британія, Нідерланди чи інші, поступово переходять до жорсткіших заходів. У цьому відношенні мало приділяється уваги досвіду Південної Кореї, яка станом на сьогодні найкраще дала відповідь поширенню пандемії.
Аналіз дій країн світу щодо пандемії засвідчив, що першочерговими заходами мають бути масові тестування населення для визначення зон небезпеки та їх швидкої ізоляції, щоб вводити карантин не по всій країні, а саме в небезпечних районах. Важливим є визначення тих людей, які перехворіли й мають відповідні антитіла (імунітет) і не потребуватимуть ізоляції та зможуть проводити звичайну господарську діяльність. Позитивним став досвід використання високих технологій для відстежування здоров’я громадян, на зразок тих, які використовує Китай та Південна Корея (спеціальне програмне забезпечення). Все більше уваги зараз приділяється розгортанню виробництва власними потужностями критичного медичного устаткування, інвестицій в управління та розвиток інфраструктури власної системи охорони здоров’я, вдосконалення протоколів лікування, розробку вакцин та нових лікарських препаратів.
Коронавірус і жорсткі заходи упередження поширення вірусу матиме негативний вплив на економіку - чи не більший, ніж на громадське здоров’я. З наявних даних (падіння промислового виробництва в Китаї на майже 20%, роздрібна торгівля - більш ніж 20%, інвестиції - на 24%, падіння промислового виробництва США - на 12,5%, очікуване загальне скорочення національних ВВП - від 3% і більше тощо) вже очевидно, що економічний занепад буде значно глибший, а наслідки - гірші, ніж це прогнозували навіть найбільш скептично налаштовані аналітики. З огляду на таку ситуацію уряди провідних країн світу розроблюють масштабні пакети допомоги своїм економікам.
Якщо брати приклад із ЄС, який виділяє на допомогу 1% ВВП, то у випадку України обсяг коштів має бути 1,3 млрд дол., - тобто більш як 30 млрд грн, що є абсолютно реальною цифрою. Однак навіть наявність таких пакетів допомоги не гарантує результатів. Просте зниження відсоткової ставки не зможе активізувати економічну діяльність в умовах тривалого чи повторюваного карантину. Просте збільшення публічних закупівель без зміни моделі виробничих процесів та організації праці в умовах карантину лише вимиватиме кошти з державних бюджетів. Прямі виплати громадянам лише відтермінують момент зустрічі з новими жорсткими соціально-економічними реаліями. Лише запровадження нових "віртуальних" чи чітко організованих державою економічних моделей може відновити економічне зростання – у нових формах, з новою організацією праці і трудових відносин.
В Україні проблема ускладнюється ще й тим, що наразі у правовому вакуумі опинились відносини щодо дистанційної праці, що ставить під загрозу належне здійснення та захист прав працівників та роботодавців під час карантину. На розгляді Верховної Ради перебуває низка законопроектів про працю, жоден із яких не пропонує комплексного вирішення існуючої проблеми. З огляду на викладене, нагально необхідно розробити та внести відповідні зміни до чинного трудового законодавства.
Читайте: Без права на зарплату: бюджетників залишають без засобів до існування під час карантину
Міжнародні фінансові інституції вже оголосили виділення фондів на боротьбу з коронавірусом, його поширенням і наслідками: а) Міжнародний валютний фонд – 50 млрд дол., для підтримки найбільш постраждалих країн і вразливих економік, бідних країн і тих, які мають середній рівень доходу зі слабкими системами охорони здоров’я; б) Світовий банк – 12 млрд дол., задля ефективних заходів у відповідь на коронавірус; в) ще 10 млрд дол. виділять Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація.
Малоймовірно, що ці кошти зможуть системно змінити ситуацію і у боротьбі з хворобою, і з економічними проблемами, але важливо, що оголошення пандемії дає можливість розпочати роботу з реструктуризації заборгованості зі сторони таких країн, як Україна, яка у 2020 році має зробити значний обсяг виплат із зовнішнього боргу. Україна зараз має усі шанси звернутися по допомогу до МФО і щодо реструктуризації, і щодо нових позик для боротьби з пандемією. Окрім того, уряд може розпочати діалог щодо перегляду інших міжнародних договорів та домовленостей, які є невигідними для української економіки ("реструктуризація Яресько", невигідні для України елементи зон вільної торгівлі тощо).
У випадку України найбільший удар буде завдано по українських експортерах, сфері послуг, самозайнятих, можливо, і по банківській системі. На даний момент, більш низька облікова ставка та ослаблена гривня може забезпечити певні переваги для української економіки. При цьому треба підтримувати курс гривні, не даючи спекулянтам впливати на неї – відхилення курсу на 10-15% вимагатимуть додаткової капіталізації більшості українських банків. Криза дає можливість для перезавантаження української економічної моделі, зосередження на новітніх інноваційних галузях, запровадження "віртуальної економіки" та е-держави. Уряду необхідно якомога швидше провести дискусію з усіма зацікавленими гравцями для визначення пріоритетних напрямів та планів відповідних дій.
Потрібні такі кроки:
1. Перехід до безготівкових розрахунків.
2. Запровадження норм "важливих" і утримання від "неважливих" пересувань, при тому, що поїздки на роботу є "важливими" за умови надання працедавцем підтвердження важливості перебування співробітника в офісі та забезпечення санітарно-епідеміологічних норм роботи.
3. Запровадження нових санітарно-епідеміологічних норм для підприємств, закладів торгівлі, громадського транспорту, поширення і жорсткий контроль за дотриманням правил соціального дистанціювання.
4. Створення антикризового штабу при КМУ для опрацювання протягом декількох днів плану заходів економічної модернізації та максимального запровадження електронних послуг з боку держави та підприємств.
Нинішня ситуація також вимагає стимулювання практик корпоративно-соціальної відповідальності. Такі практики можуть "закрити прогалини" державної політики та зекономити бюджетні кошти. Необхідний постійний відкритий діалог в системі "держава-суспільство-бізнес" для уникнення проштовхування лобістських інтересів щодо несплат до бюджету окремими підприємствами і щодо компенсації кредитів із державного бюджету окремому бізнесу за рахунок громадян. За відсутності прозорості у цьому процесі це збільшить соціальну несправедливість, призведе до збільшення рівня дефіциту державного бюджету і поставить функціонування української економіки під ще більшу загрозу, ніж сам коронавірус.
Основний висновок станом на сьогодні: у світі тимчасово посилюється роль держави і у внутрішній, і у міжнародній політиці. Потрібна швидка раціоналізація дій влади в контексті боротьби з коронавірусом, яка матиме два рівноважливих завдання: а) попередження та боротьба з коронавірусом; б) пом’якшення негативних економічних наслідків та перехід до нових моделей економічного розвитку.
