У перші дні після початку повномасштабного вторгнення РФ вірмени Дніпра організували гуманітарний штаб, що і зараз надає допомогу переселенцям і військовим ЗСУ. Потужна громада згуртована навколо церкви Святого Григора Лусаворича – найбільшого вірменського храму у східній Європі, що постав за підтримки відомих українських меценатів.
Україна – багатонаціональна країна, що є домівкою для понад 100 етносів. Таке розмаїття лише зміцнює державу: представники національних меншин за понад 30 років стали частиною єдиної політичної нації, хоч і зберегли свої культурну, мовну, світоглядну особливості. Після початку повномасштабного вторгнення РФ громадяни України різних національностей стали на захист своєї батьківщини. Не були винятком і вірмени, що є однією з найбільших національних меншин України. Цю націю інколи називають найстарішою з тих, що досі існують. Історія проживання вірменів на території України налічує тисячоліття, проте саме за останні кілька десятків років чисельність вірменської громади зросла кратно, що пов’язано, зокрема, з подіями, які закавказька країна переживала у перші роки після розпаду СССР.
За не надто свіжими даними останнього перепису населення 2001 року, в Україні налічувалося майже 100 тисяч представників вірменської нації. За неофіційними оцінками – наразі у нашій державі проживає до 400 тисяч вірмен. Одна з наймолодших і, при цьому, найактивніших – громада в Дніпрі та на Дніпропетровщині. Деякі її представники вже закарбували свої імена у новітній історії України. Так, уродженець Дніпропетровщини Сергій Нігоян став першим Героєм Небесної сотні. На жаль, він був далеко не останнім етнічним вірменином, що віддав життя за Україну.
У Дніпрі вірменська громада з перших днів повномасштабної війни відкрила гуманітарний штаб, що продовжує працювати, допомагаючи переселенцям і українським захисникам. У чому секрет такої згуртованості? Представники вірменської громади Дніпра кажуть: передусім, їх гуртує духовна святиня – найбільший у східній Європі вірменський храм Святого Григора Лусаворича. Велична церква, збудована за підтримки відомих українських меценатів, постала у Дніпрі майже шість років тому. 17 березня 2018-го її освятив Патріарх і Католикос усіх вірмен Ґареґін ІІ, що спеціально для цього прибув з візитом в Україну. Ця подія стала знаковою в історії дніпровської вірменської громади.
Освячення храму Святого Григора Лусаворича в Дніпрі, 17 березня 2018 року. Фото: Радіо Свобода
Загалом будівництво храму зайняло майже 15 років. Процес просувався нелегко, адже проєкт був дуже амбіційний, а тому – витратний. Перші камені підмурку були закладені ще влітку 2003 року, проте активні роботи розпочалися тільки у 2010-му. У критичний момент, коли будівництво практично зупинилося, на допомогу прийшли відомі дніпряни – Олександр Петровський та Еміль Арутюнян.
Меценати Олександр Петровський і Еміль Арутюнян, очільник Вірменської апостольської церкви Ґареґін ІІ
Завдяки підтримці меценатів до проєкту були запрошені найкращі вірменські архітектори з України та Ізраїлю – Варужан Айрапетян, Хачик Даніелян і Самвел Макян. Труднощі виникли під час спорудження фундаменту: під майбутньою спорудою виявили плавуни. Тоді команда архітекторів вирішила посадити підмурок на спеціальний бетонний диск, замість того, щоб забивати палі. Однак новою проблемою став будівельний матеріал. Традиційно вірменські храми будують тільки зі спеціального каменю – вірменського туфу. Це пористий камінь вулканічного походження – дуже теплий і легкий в обробці. Вірменія має великі запаси цього матеріалу. Згідно з легендою, туф виник із крові, пролитої вірменами у боях із чужоземними загарбниками. Та де дістати цей камінь в Україні?
Відомий меценат, президент Міжнародного благодійного фонду “Солідарність” Олександр Петровський наполіг на збереженні вірменської будівельної традиції, розуміючи значення храму для місцевої громади. За його сприяння у Вірменії був знайдений неповторний туф персикового відтінку. 7 вагонів цього особливого каменю доставили до Дніпра: спочатку морем до Миколаєва, звідти – потягом.
Цим меценатська участь у спорудженні храму не обмежилась. Коли святиня вже була збудована – Олександр Петровський разом з Емілем Арутюняном доклались до організації візиту до Дніпра очільника Вірменської апостольської церкви.
Патріарх і Католикос усіх вірмен Ґареґін ІІ під час освячення храму Святого Григора Лусаворича у Дніпрі, 17 березня 2018 року. Фото: Укрінформ
Слід зазначити, що родина Петровських впродовж багатьох років активно підтримує Українську церкву. Водночас, Олександр Петровський проявив себе в ролі християнського дипломата. Завдяки його зусиллям у Дніпрі зросла міжконфесійна співпраця, що, не в останню чергу, дозволило відстояти місто під час російської агресії в лютому-березні 2014 року. Тоді представники всіх конфесій виступили спільно на захист Дніпра, благословили перші добровольчі батальйони, що вирушили обороняти схід України. Так само у перші дні повномасштабної війни у 2022 році у храмі Святого Григора Лусаворича на обряд омивання ніг до вівтаря запросили добровольців, військових лікарів і волонтерів.
Міжконфесійний діалог, зокрема – активні контакти з православними церквами світу, – важливий і для міжнародного визнання Помісної Православної церкви України. Навесні 2018 року вже почалися активні консультації між Києвом і Константинополем щодо надання українській церкві Томосу, у яких також брав участь Олександр Петровський. Московські спецслужби робили все, щоб завадити будь-яким міжнародним контактам української церкви, показати, що вона перебуває у повній канонічній ізоляції. Візит вірменського Патріарха, підготовлений попри напружені відносини України та Вірменії, втручання спецслужб РФ, став справжнім дипломатичним сюрпризом і доказом, що насправді такої ізоляції немає. Підтримка вірменської церкви – однієї з найстаріших християнських церков – також внесла свою лепту у те, що Україна на початку 2019 року таки отримала Томос.
Представники релігійних конфесій на освяченні храму Святого Григора Лусаворича у Дніпрі, 17 березня 2018 року. Фото: Укрінформ
Водночас, для покоління молодих вірмен, народжених в Дніпрі, новозбудований храм Святого Григора Лусаворича став часткою їхньої історичної спадщини і, при цьому, ланкою, що поєднала їх з новою українською батьківщиною. Події 2022 року показали, що у час смертельної небезпеки вірмени Дніпра не обирали сторону, а без вагань вирішили, що будуть з Україною до кінця.
Зазначимо, що зусилля президента фонду “Солідарність” в побудові храму та організації візиту у березні 2018 року були відзначені Ґареґіном ІІ. Олександра Петровського було нагороджено орденом Святих Саака та Месропа – однією з найвищих нагород Вірменської апостольської церкви. На церемонії нагородження були присутні поважні гості: вірменські священники, лідери релігійних громад з усієї України, що також прибули до Дніпра на освячення. З-поміж них – єпископ Дніпровський та Криворізький ПЦУ (тоді – УПЦ КП) Симеон (Зінкевич), Апостольський нунцій в Україні Клаудіо Ґуджеротті. Також були присутні представники від греко-католиків, лютеранської церкви, Московського патріархату та мусульман.
Патріарх і Католикос усіх вірмен Ґареґін ІІ нагороджує меценатів Олександра Петровського та Еміля Арутюняна. Фото: 056.ua
Подія, на якій панував піднесений настрій, стала ще одним приводом для налагодження міжконфесійної співпраці, необхідної для стійкості та безпеки країни.
