Президент України Володимир Зеленський закликає країни Заходу запровадити повне та швидке ембарго на російську нафту. США і Канада, насправді, це вже зробили, а ось Європа поки що не наважується на такий рішучий крок. "Апостроф" розбирався, що заважає країнам ЄС відмовитися від російських енергоносіїв, і чому вуглеводневе ембарго таке необхідне.
Україна закликає країни Заходу запровадити повне та негайне ембарго на російські нафту та газ. Адже кожен нафтодолар, кожен газовий євро — це черговий гвинтик у військовій машині Росії, яка всією своєю масою навалилася на нашу країну, а отже, це нові жертви серед українців.
Європа, США, інші країни цивілізованого світу запроваджують дедалі жорсткіші санкції проти РФ за розв'язану нею війну проти України. Слід визнати, що вони справді стають все болючішими для агресора. Особливо це стало помітно після того, як були оприлюднені факти про звірства російських окупантів у Бучі та інших населених пунктах Київської області. Свою роль відіграв і ракетний обстріл залізничного вокзалу у Краматорську.
Проте Захід, насамперед, Євросоюз, поки не вводить заборону на експорт з Росії нафти і газу.
З вугіллям та нафтою, але без газу
На сьогодні в рамках п'ятого санкційного пакету ЄС ухвалено рішення про ембарго на російське вугілля. Та й воно набуде чинності тільки в серпні.
Проте Євросоюз зараз розробляє шостий пакет санкцій, у якому може з'явитись заборона на експорт нафти та газу.
Європейський парламент на своєму засіданні 7 квітня ухвалив резолюцію щодо запровадження повного ембарго на вугілля, нафту, газ, а також ядерне паливо з Росії. Резолюція містить заклик до Ради ЄС вжити належних заходів для введення ембарго.
Але таке рішення залежить не так від Ради Євросоюзу, як від національних урядів, деякі з яких дуже не хочуть запроваджувати нафтогазове ембарго. Про це, зокрема, заявив міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс.
"Поки що у нас сильна протидія з боку кількох країн, але проект шостого пакету, підготовку якого розпочала Єврокомісія, містить пропозиції щодо нафти, - розповів він. - Вони можуть бути виключені категоричним вето, але переговори ведуться".
Ландсбергіс не назвав країни, які виступають проти запровадження нафтового ембарго, проте вони, в принципі, й так відомі. Як правило, серед них найчастіше називають Німеччину, Австрію та Угорщину.
Що найцікавіше, ці країни меншою мірою, ніж багато хто в ЄС, залежать від російської нафти. Наприклад, у нафтовому імпорті Угорщини частка РФ становить трохи більше 40%, а Німеччини — взагалі 30% (хоча в абсолютних цифрах Німеччина споживає російську нафту майже найбільше, що не дивно, враховуючи розмір її економіки). А ось Литва, яка входить до табору країн, налаштованих найбільш рішуче у плані заборони російських вуглеводнів, отримує понад 80% нафтового імпорту з РФ.
Отже, ймовірно, справа не тільки і не стільки в економіці, як у політиці. За інформацією New York Times, питання про заборону російської нафти в ЄС відклали до закінчення президентської кампанії у Франції, де 24 квітня відбудеться другий тур виборів. Очевидно, європейські партнери таким чином хочуть підтримати нинішнього главу держави Еммануеля Макрона у його протистоянні з проросійським кандидатом Марін Ле Пен, щоб остання мала менше підстав для критики свого опонента.
Еммануель Макрон
Втім, експерт з економічних питань Олег Пендзин переконаний, що нафтове ембарго все ж таки буде прийнято ЄС, і воно увійде до його шостого пакету.
"На сьогоднішній момент опираються ті країни, нафтопереробні заводи яких сидять на трубах "Транснафти", яка постачає туди нафту. Ми знаємо, що це Австрія, ми знаємо про те, що є певні питання в Болгарії, це Угорщина. Тобто це ті країни, які мають нафтопереробні потужності, заточені під російську нафту, - розповів Пендзин в ефірі Апостроф TV.- Так, для них питання альтернативного постачання є надзвичайно гострим. Але, на відміну від газу, ринок нафти є більш диверсіфікованим. Я абсоютно впевнений, що будуть знайдені відповідні альтернативні джерела, і ми з вами побачимо таки введений шостий пакет санкцій, де буде чітко накладене ембарго на постачання нафти до Європи".
А от із газом поки що не складається. І у шостому пакеті ембарго на нього, швидше за все, не буде.
"Сьогодні є ціла низка європейських країн, які не можуть поки що знайти альтернативних постачань, - пояснює Олег Пендзин. - Я думаю, що питання газу - це питання, як мінімум, дев'яти місяців. А може навіть і більше".
Знову ж таки, серед тих, хто найбільше чинить опір забороні на постачання газу, - Німеччина, Австрія та Угорщина. Остання навіть заявила, що готова платити за російський газ рублями, як того вимагали в Кремлі, проте її одразу обсмикнули з Брюсселя, де натякнули, що це буде порушенням раніше введених Євросоюзом санкцій.
Німеччині, справді, важче ніж іншим. Країна отримує з Росії понад 50 мільярдів кубометрів газу, що становить приблизно половину всього імпорту. Проте чим довше триває війна, і чим більше злочинів чинить у цій війні Росія, тим важче офіційному Берліну опиратися тиску, як інших країн, та і власних громадян.
Адже навіть Італія, ще один давній друг Росії, який, до того ж, теж дуже залежить від постачання російських енергоресурсів, нещодавно офіційно заявила, що не перешкоджатиме запровадженню європейського ембарго на газ.
Енергосаботаж на всіх рівнях
Процес прийняття рішень, зокрема, по санкціях, є досить тривалим. Особливо це стосується ЄС. Брюссельські бюрократи прагнуть врахувати інтереси всіх членів Європейського співтовариства, а тому до санкційних пакетів вносяться різні застереження, винятки та відстрочки. Показовим прикладом є п'ятий пакет санкцій, ключовим елементом якого є вугільне ембарго. Як було зазначено вище, воно набуде чинності лише у серпні.
Проте Польща, яка, до речі, наразі досить активно використовує вугілля, ухвалила закон про заборону імпорту цього виду палива з Росії, а також Білорусі.
Схожа ситуація і з нафтою.
Як відомо, нафтове ембарго проти Росії вже запровадили США та Канада. Велика Британія має намір відмовитися від нафти з РФ до кінця 2022 року.
Проте дедалі більше компаній відмовляються від закупівель російської нафти, не чекаючи на введення тотального ембарго. При цьому в різних портах, у тому числі, європейських, нерідкі випадки відмов заправляти танкери, що везуть російську нафту (іронія тут полягає ще й у тому, що заповнені під зав'язку сировиною для палива судна самі опиняються без палива).
Нещодавно стало відомо, що найбільший світовий нафтотрейдер Vitol планує до кінця 2022 року повністю припинити торгівлю російськими нафтою та нафтопродуктами. Компанія не має наміру укладати нові контракти, а її поточні контрактні зобов'язання "значно скоротяться", вже починаючи з другого кварталу.
Це змушує РФ продавати свій ресурс із суттєвим дисконтом, який вже зараз становить близько третини від реальної ціни, і в міру посилення санкцій, вартість російської нафти й надалі знижуватиметься, навіть якщо світові котирування залишатимуться високими.
Безумовно, такими вигідними ціновими пропозиціями поспішають скористатися деякі країни, які не запроваджували проти Росії санкції.
Наприклад, Індія, яка є третім імпортером і споживачем нафти у світі, згідно з даними Reuters, з початку вторгнення 24 лютого станом на початок квітня (тобто фактично за два місяці з гаком), закупила у РФ щонайменше 14 мільйонів барелів нафти, при тому, що за весь 2021 рік постачання російської сировини в цю країну склало всього 16 мільйонів барелів. Відомо, що у березні Росія пропонувала Індії знижку у 30% на свою нафту.
Однак недавно стало відомо, що індійська державна компанія Indian Oil під час одного з останніх тендерів відмовилася від закупівлі російської нафти. За дивним збігом обставин, це сталося невдовзі після того, як 11 квітня президент США Джо Байден переговорив із прем'єр-міністром Індії Нарендрою Моді.
Є, щоправда, ще Китай. КНР дотримується нейтралітету щодо російсько-української війни, з одного боку, заявляючи про незаперечність принципів суверенітету та територіальної цілісності України, з іншого, утримуючись від запровадження будь-яких санкцій проти РФ, та обґрунтовуючи військові дії в нашій країні хижацькою політикою Сполучених Штатів.
Проте китайські держкомпанії, такі як Sinopec, CNOOC, PetroChina та Sinochem, продовжуючи виконувати поточні контракти з Росією, останнім часом вирішили відмовитися від укладання нових угод щодо придбання російської нафти. Тобто навіть Китай не хоче ризикувати.
Удар по бюджету країни-агресора
Частка Росії на світовому ринку нафти сьогодні становить трохи більше 10%. У Європі вона суттєво вище — понад 25%.
Європа є найбільшим ринок збуту для Росії — сюди надходить більш як половина її експорту нафти (а також майже три чверті експорту газу). Другим за значимістю споживачем російської нафти є Китай, на який припадає трохи менше третини нафтового експорту РФ (частка експорту російського газу до КНР є значно нижчою - близько 5%).
Очевидно, щоб відмовитись від російської нафти, потрібно знайти їй альтернативу.
І такі кроки вже робляться. По-перше, США, які вже сьогодні є найбільшим виробником сирої нафти, планують наростити видобуток. Крім того, Вашингтон прийняв рішення вивільнити свої стратегічні запаси, внаслідок чого на ринок протягом шести місяців будуть спрямовуватися додатково в середньому мільйон барелів на добу.
Крім того, як заявив Байден, до ініціативи щодо насичення ринку нафтою вже приєдналися понад 30 країн світу.
Якщо частка РФ на світовому ринку нафти не така вже й велика, і заміну їй знайти не так і складно, чому так важливе введення проти неї нафтового (і згодом газового) ембарго?
Спробуємо розібратися.
За даними Федеральної митної служби Росії, в 2021 році обсяг експорту російської сирої нафти склав 230 мільйонів тонн, що виявилося на 3,7% менше, ніж роком раніше. При цьому прибуток від експорту зріс на 34%, до 110,1 мільярда доларів. Таке збільшення доходів обумовлено зростанням світових цін.
Усього ж енергоносії забезпечили РФ минулого року 42% усіх надходжень від експорту (240,7 мільярда доларів). При цьому частка нафтогазових доходів у російському бюджеті 2021 року становила 36%.
Висновки напрошуються самі по собі. Тобто йдеться про те, щоби максимально знизити доходи російського бюджету, які більш ніж на третину формуються за рахунок нафтогазового експорту.
У самій Росії заявляють, що санкцій не бояться, і що вони вдарять, насамперед, по країнах Заходу, а не по РФ.
Сторінки російських ЗМІ рясніють заголовками про те, що нафтогазові доходи РФ у 2022 році не знизяться, а, швидше за все, навіть зростуть.
Наприклад, вони передрукували новину Bloomberg про те, що у 2022 році Росія може отримати рекордний прибуток від продажу нафти та газу у розмірі 321 мільярда доларів, що на 35% більше, ніж у 2021 році. Таке повідомлення від 4 квітня справді було, але в ньому наголошується, що такий результат буде досягнуто, якщо країни Заходу не запровадять ембарго на російські енергоносії.
При цьому Bloomberg зазначає, що у разі накладення цими країнами обмежень на вуглеводні, в РФ впаде не лише їх експорт і, відповідно, виторг, а й видобуток. "У такому разі країна може втратити до 300 мільярдів доларів виторгу за експорт нафти і газу", - йдеться в оригінальному повідомленні агентства.
До речі, видобуток у Росії вже знижується. Міжнародне енергетичне агентство прогнозує, що падіння видобутку нафти в РФ у квітні становитиме 1,5 мільйона барелів на добу, а у травні воно збільшиться до 3 мільйонів барелів. Зважаючи на те, що середньодобовий рівень видобутку нафти в РФ донедавна становив близько 10 мільйонів барелів, йдеться про скорочення майже на третину.
А це, у свою чергу, призведе до зменшення обсягів експорту навіть у країни, які не відмовляться від закупівель російської сировини.
Економіст Олексій Кущ нагадує, що основу свого фінансового благополуччя, збудованого на експорті енергоресурсів, Росія заклала ще у 1970-і роки, коли було збудовано нафтопровід "Дружба", а трохи пізніше, на початку 1980-х, - газопровід Уренгой-Помари-Ужгород, якими вуглеводні потекли до Європи.
"Росія з 70-х років минулого століття створила для себе механізм вічної сировинної ренти у вигляді поставок до Європи нафти і газу. На даній платформі дозріло умовне благополуччя часів застою, нафтопровід "Дружба" та газопровід з Уренгою амортизували крах СРСР і дозволили пережити кризу 90-х. Нафта і газ стали основою економічного зльоту РФ на початку 2000-х", - написав експерт у Facebook.
Ділянка нафтопроводу "Дружба" у Львівській області
І сьогодні ця модель валиться прямо на наших очах.
"Путін практично обнулив 50-річну схему викачування багатств Заходу в обмін на російську сировину", - говорить Кущ.
За словами фахівця, тепер на Росію чекає "ведмежий кут" біля Китаю і нова концепція продажу газу - монопсонія, коли є лише один покупець і він диктує монопольно низькі ціни.
"Описуючи монопсонію, економісти часто наводять як приклад ринок праці в шахтарському містечку, де є тільки одна шахта, і більше ніде працювати. У сьогоднішній китайській нафтогазовій монопсонії РФ перетворилася на найманого працівника на китайській "шахті". І вже директору цієї шахти, пану Сі, вирішувати, скільки заплатити "найманому працівникові". Або просто змусити його працювати за "їжу", - резюмує Олексій Кущ.
Красти не перестануть
Істотне зниження доходів російського бюджету через падіння експорту енергоносіїв неминуче призведе до звуження можливостей РФ для фінансування військово-промислового комплексу і, відповідно, війни. Хоча буде, швидше, як у старому радянському анекдоті: коли в пізньому СРСР вкотре подорожчала горілка, син запитав батька: "Тату, тепер ти менше питимеш? На що той відповів: "Ні, синку, тепер ти будеш менше їсти" .
"Росіяни, швидше, будуть менше їсти (ніж витрачати на ВПК)", - сказав раніше в коментарі "Апострофу" інвестиційний банкір і фінансовий аналітик Сергій Фурса, коментуючи вплив санкцій на фінансовий стан РФ.
Проте, у будь-якому разі, військові витрати знизяться, а також погіршиться технологічна складова озброєнь через введені санкції, оскільки раніше країни Заходу активно постачали Росії свої технічні розробки та якісні комплектуючі, які використовувалися, зокрема, у військовій промисловості агресора. Тепер така опція обнулюється.
Не варто скидати з рахунком і фактор тотального крадіння серед російського чиновництва: в останні десять років Росія проводила масштабну модернізацію армії та озброєнь, але, як з'ясувалося, у процесі були розкрадені мільярди, і зараз проводиться "розбір польотів", у рамках якого відсторонено десятки високих чинів з перспективною кримінальних справ та посадок. Є відомості, що одним із фігурантів цієї кампанії є колишній куратор "українського напрямку" та один із ідеологів окупації України Владислав Сурков.
При цьому є серйозні підстави припускати, що, незважаючи на збіднення кормової бази внаслідок санкцій, красти в РФ менше не стануть, а тому до реальних проектів у сфері ВПК дійдуть сущі крохи. А це означає, що не за горами нові сюрпризи, подібні до того, що нещодавно сталося з крейсером "Москва". І, зрештою, можна сподіватися, що "братський" сусід-агресор стримає свої хижацькі апетити, і піде на конструктивні переговори про укладання миру.
