2019 рік був багатим на події та процеси, які вразили всю планету. Але самі по собі вони залишаються не більше, ніж новинами в стрічці, якщо не робити належних висновків. Саме тому "Апостроф" спробував поглянути на світ в 2019 в цілому, щоб висловити 19 головних уроків року, що минає.
Урок 1. 5G — новий стандарт зв’язку та новий ринок для боротьби
Лише рік тому Україна розпочала запуск мереж мобільного зв’язку за стандартом 4G, а в 2019 світ охопила боротьба за ринок багатообіцяючого 5G. І в хід пішли найсуворіші засоби протистояння — міжнародні санкції та заборони, зокрема, протистояння США та китайського техно-гіганта Huawei. І це не дивно, адже 5G зв’язок обіцяє прорив у швидкості відклику мобільного зв’язку, що відриває дорогу до світлого майбутнього захмарних технологій, хоча і потребує значно більших затрат ресурсів та обладнання, ніж попередні покоління. І йти цією дорогою можна або за допомогою китайського обладнання, або американського.
Щедрі китайці пропонують встановлення систем 5G зв’язку ледь не задарма, чим поспішили скористатися Росія та Білорусь. В той же ж час західні держави з пересторогою ставляться до перспектив допуску загребущих китайських рук у свої мережі. А дехто, як США, Канада, Британія та Польща, взагалі забороняють діяльність Huawei на своїй території. В будь-якому разі, 5G вже виглядає як неминуче майбутнє, а Україні і решті світу доведеться вирішити, яким шляхом до нього добиратися.
Урок 2. Космос стає все ближчим. І все привабливішим для бізнесу
Нові технології відривають простір до конкурентної боротьби не лише на ринку комунікацій, але і в більш “високих” сферах в прямому сенсі цього слова. В 2019 році стало важко суперечити, що в світі розпочалася нова "космічна гонка". І в ній, на відміну від протистояння США та СРСР на світанку космічної ери, дуже важливу, якщо не головну, роль відіграють приватні ініціативи. І мова йде не лише про знаменитого візіонера Ілона Макса, чиїм найгучнішим успіхом 2019 року став запуск першої партії супутників системи глобального доступу до Інтернету "Starlink". Також до ініціатив освоєння космосу, зокрема,підготовки нових польотів на Місяць, долучився і найбагатший житель нашої планети Джеф Безос зі своїм "Amazon". Разом західні мільярдери та космічні агенції будуть протистояти Китаю, який теж активно просувається у міжпланетну пустоту, і одним з найбільших його проривів в 2019 році стала посадка апарату на темну сторону Місяця.
Втім, не лише мирними ініціативами збагатилася справа освоєння космосу в 2019 році. Одним з головних трендів стала мілітаризація космічної галузі, до якої долучаються всі розвинуті держави. Не втримались навіть США, які під кінець року оголосили про створення Космічних військ. Ось так, мирними і не дуже засобами, космічне майбутнє людства стає все ближчим.
SpaceX Falcon 9 злітає зі станції ВВС Кейп-Канаверал. На борту ракети 60 супутників Starlink
Урок 3. Ніщо не вічне, особливо обмеження з розробки балістичних ракет
Світ поступово втрачає вплив договорів та обмежень часів Холодної Війни та її завершення. В 2019 році зазнав остаточного краху Договір про обмеження ракет середньої та малої дальності, підписаний ще між СРСР та США, і якого після розвалу Союзу зобов’язались дотримуватися його колишні республіки (зокрема й Україна). Американці та росіяни звинувачують один одного в його краху, але саме Росія ще за формально чинного договору розпочала розробку нової "зброї судного дня", що має поставити НАТО на коліна — гіперзвукових ракет. І хоча існують серйозні сумніви в тому, що презентовані особисто Путіним розробки — реальні, а не просто механізм відмивання коштів, розвал режиму обмеження ракет середньої та малої дальності відкриває новий етап у загальносвітовій гонці озброєнь.
І подібно до гонки космічної, сьогодні в ній буде значно більше учасників, ніж у ХХ столітті. Навіть такі не надто технологічно розвинуті країни як Іран активно займаються розробкою ракетних озброєнь. І Україні, яка теж перестала бути скована обмеженнями договору, належить знайти відповідь на питання, чи варто долучатися до "ракетної гонки озброєнь" в якості повноцінного учасника.
Урок 4. Над "іранським питанням" збираються хмари
З часів Ісламської революції в Ірані наприкінці 1970-х стосунки Тегерану та Вашингтону були, м’яко кажучи, напруженими. А з виходом США з "ядерної угоди" з Іраном в 2018 році взагалі запахло смаженим. Іран відновив роботу над ядерною та ракетною програмами, через свої проксі веде бойові дії в Сирії та Ємені, і саме на Тегеран покладають провину за атаки на танкери в Персидській затоці та нафтопроводи в Саудівській Аравії. Штати у відповідь оголосили про розгортання 120-тисячного контингенту в районі Персидської затоки, а світові ЗМІ почали говорити про можливість відкритої війни США та Ірану.
І хоча найгіршого не сталося, хоч якогось прогресу у патовому протистоянні не відбувається. Більш того, Тегеран продемонстрував не лише зовнішню рішучість, але і внутрішню стійкість режиму, жорстоко придушивши протестні акції восени. Таким чином, "іранське питання" лише загострилося і продовжує залишатися одним з найбільших безпекових викликів світу.
Урок 5. Арабська весна повернулася
В 2011 році Близьким Сходом прокотилася хвиля революцій, повстань та переворотів, яка дестабілізувала практично увесь регіон, а деякі країни, на кшталт Лівії та Сирії, вкинула у вир громадянських воєн, що тривають і досі. В 2019 році регіон зустрів уже другу хвилю "арабської весни". Протести охопили Ліван, Ірак, Судан, Алжир, Ірак, та навіть Іран. Щоправда, далеко не скрізь все закінчилося добре — ціною тисяч життів протести в Ірані були придушені, а в Іраку досі ллється кров. Близький схід продовжує залишатися чи не найбільшим місцем проблем. Світ виявився не готовим до арабської весни-2019, а тому в 2020 році доведеться докласти всіх зусиль, аби друга хвиля регіональних політичних потрясінь не повторила долю першої.
Ідліб, Сирія, травень 2019 року
Урок 6. Революційна Латинська Америка
Не лише арабський Схід "завеснів" революціями в 2019 році. Хвиля нестабільності, популістичних електоральних успіхів, невдалих спроб державних переворотів та кривавих протестів поглинула Латинську Америку. І хоча в кожній країні події розвивалися по-своєму: у Венесуелі підтримуваний США і не тільки лідер опозиції Хуан Гуайдо не зміг знайти підтримки у силовиків і повалити відверто провальний режим одіозного диктатора Мадуро, у Болівії та Чилі протестантам вдалося досягти перемог, а в Бразилії президент-популіст почав "закручувати гайки".
Проблеми регіону однакові у всіх. Десятиліття економічного розвитку для країн Латинської Америки змінилося роками занепаду і стагнації, кінця-краю яким не видно. І допоки загальний вектор економічного розвитку не зміниться, соціальні протиріччя і породжені ними бунти та революції триватимуть. 2019 рік не зміг принести кардинальних змін, а отже всі проблеми перейдуть у 2020 рік.
Урок 7. Білий тероризм
В 2011 році Андерс Брейвік терактами в тихій-мирній Норвегії продемонстрував всьому світу, що "білий тероризм" - це реальність. А 2019 рік свідчить, що справа Брейвіка досі жива. 15 березня в не менш тихій і мирній Новій Зеландії були розстріляні відвідувачі двох мечетей містечка Крайчестер. Брентон Таррант, що був виконавцем злочину, прямо наслідував та апелював до "подвигу" Брейвіка і обґрунтовував свої вчинки подібними ідеями - боротьбою з "мультикультуралізмом" та "ісламським" нашестям. А через декілька місяців американець Патрік Крусіус розстріляв 26 відвідувачів торговельного центру в Ель-Пасо і теж залишив в інтернеті "ультраправий" та "антимігрантський" маніфест. Трагедії Крайчестеру та Ель-Пасо свідчать, що Брейвік був не феноменом, але лише першою ластівкою породженого мультикультуралізмом та міграцією "білого тероризму". І всьому світу варто навчитися протистояти такому тероризму.
Урок 8. Агресора можуть зрозуміти і пробачити прямо на очах у його жертви
Через агресію проти України в 2014 році Росію позбавили членства в Парламентській Асамблеї Ради Європи. Але пройшло декілька років, і в кишенях ПАРЄ стало порожньо без регулярних російських внесків. Тому, не дивлячись на те, що російські війська нікуди не ділися з українських Криму та Донбасу і щодня продовжували вбивати наших громадян, наприкінці червня 2019 представники Кремля, попередньо пообіцявши виплатити всі пропущені внески, повернулися до складу провідного європейського органу. Як кажуть, війна-війною, а платежі за розкладом.
Європейці продемонстрували Україні та всьому світу, що відстоювання принципів міжнародного порядку та права держав на безпеку та суверенітет хороші для декларацій та "стурбованих" заяв, але аж ніяк не можуть бути перешкодою для справ фінансових. На жаль, "замирення" Росії з Європою розпочалося без відновлення миру та територіальної цілісності України, а делегація України в ПАРЄ не мала сил і ресурсів, щоб зупинити цей процес. Щоб мати можливість ефективно захищати національний суверенітет на міжнародній арені, Україні потрібно засвоїти цей сумний урок 2019 року, і надалі давати відсіч повзучому російському наступу на всіх фронтах.
Українська активістка протестує проти повернення РФ в ПАРЄ
Урок 9. Євроінтеграція цілком може дати задню
В 2019 не лише Україна отримувала погані новини від Європейських структур. Цього року стало очевидно, що процеси євроінтеграції на Балканах стали буксувати, якщо взагалі не зупинилися. Заради перспективи членства в ЄС балканські держави йдуть на важкі кроки — Македонії взагалі довелося через референдум змінювати назву держави — але у відповідь ЄС почав затягувати процес і всіляко забирати питання Балкан з порядку денного. Такі дії вже почали штовхати Сербію в дружні обійми Росії, яка і так по вуха залізла у внутрішні справи держав Балканського регіону.
І Україні варто уважно придивитися як до проблем та перипетій євроінтеграції балканських держав, так і деструктивних зусиль Росії в регіоні. Адже всі ці процеси та події будуть мати прямий вплив на наше євроатлантичне майбутнє.
Урок 10. Вийти з Євросоюзу ще важче, ніж туди потрапити
Епопея з виходом Британії з Євросоюзу, яка розпочалася в 2016, вже зіпсувала кар'єру не одному британському прем’єру і кинула тінь на майбутнє територіальної цілісності Об’єднаного Королівства. В 2019 році багатостраждальному Парламенту Великої Британії довелося двічі йти на вибори через неспроможність прийняти хоч якусь угоду з ЄС. А обурені егоїстичною поведінкою лондонського політикуму, шотландці, ірландці і навіть досі тихі та спокійні валлійці все гучніше заявляють про своє право на самовизначення в контексті Брексіту.
В підсумку, лише в грудні угода Бориса Джонсона, яка є частково переписаною угодою Терези Мей, отримала "добро". 2020 рік покаже, яким все ж буде Брексіт. Але в усього світу не залишилося сумніву: набагато легше проголосувати за вихід з Євросоюзу, ніж насправді його покинути.
Урок 11. Не варто нехтувати правилами протипожежної безпеки
Лісові пожежі в Сибіру, Амазонії і не тільки стали серйозним ударом по "зеленим легеням планети" в 2019 році. Мільйони гектарів зелені, разом з усіма лісовими жителями, перетворювалися на попіл, і людських зусиль не вистачало, аби спинити стихію. Більше того, коли Бразилія підняла справу порятунку Амазонії на світовий рівень, то Москва пожежі в Сибіру намагалася ігнорувати до останнього, аж доки проблема не сягнула катастрофічних масштабів. В підсумку, за рік наша планета втратила понад 7 мільйонів гектарів лісів. І з наслідками цих катастроф нам доведеться мати справу ще роки.
Втім, не лише ліси стали жертвами вогню. У квітні весь світ з жахом спостерігав за тим, як палав архітектурний шедевр - знаменитий Паризький Собор Божої Матері. Через необачність Париж ледь не втратив одну з своїх найбільш упізнаваних візитівок. Ця пожежа, разом з лісовими катастрофами показала, що не має значення — живете ви у проблемній Бразилії, путінській Росії чи квітучій Франції. До протипожежної безпеки слід ставитися максимально серйозно.
Пожежа в соборі Паризької Богоматері
Урок 12. Не варто злити шведських еко-активісток
Грета Турнберг, школярка та борець із екологічними проблемами зі Швеції дуже швидко стала світовою знаменитістю після свого виступу на асамблеї ООН восени цього року. Хоча навколо особистості самої Грети, її принципів та дещо театральної ворожнечі з Дональдом Трампом досі точаться активні дискусії, своє головне завдання еко-активістці, вочевидь, вдалося виконати.
Проблеми забруднення навколишнього середовища, збереження природи та в цілому порятунку нашої планети від екологічної катастрофи привернули до себе увагу і стали темою дискусій на усіх рівнях — від міжнародного до коментарів у соцмережах. І незалежно від того, чи є Грета ідейним борцем чи лише розкрученим піарним образом, екологічні теми завдяки медійним історіям за участі Турнберг отримали хоча б долю тієї уваги, на яку заслуговують.
Урок 13. Газ як інструмент "великої політики"
Попри всі заклики Грети Турнберг та борців із забрудненням, поки що ніхто не може посунути з вершини енергетичного Олімпу викопне паливо — нафту та газ, які залишаються дуже важливими елементами європейської політики. Зокрема, майже увесь 2019 рік вирішувалася доля амбітного проекту російського газогону "Північний потік-2", а також майбутнє транзиту російського газу по українській трубі. І якщо досягти якихось домовленостей з європейцями та українцями росіянам вдалося, то Штати ще не сказали своє останнє слово.
США не збираються здавати європейський газовий ринок росіянам без бою, і активно просувають свій зріджений газ, а "Північний потік-2" обклали пекельними санкціями. І головний висновок з цієї газової боротьби, що навіть і не думає згасати - доволі простий. Не дивлячись на всі перспективи "зеленої енергетики", газ ще довго буде одним з головних енергоресурсів в Європі. А от російський чи американський — питання відкрите.
Урок 14. Народному Майдану по силам протистояти навіть могутньому Китаю
Протести жителів Гонконгу проти закону про екстрадицію засуджених до материкового Китаю залишалися однією з топ-тем світових медіа протягом майже всього 2019 року. А багатостраждальний закон став лише приводом, і в цілому гонконгці виступають проти нав’язування китайського політичного порядку денного своєму демократичному місту. Адже навіть коли закон було офіційно скасовано, протести не просто не згасли, а були висунуті нові вимоги - а самі протести набрали сили. І вже майже рік КНР, що звикла силою придушувати будь-який супротив своїй політичній системі, топчеться перед воротами гонконзького Майдану. І це є чудовим свідченням тому, що приклад, який показала українська Революція Гідності в 2013-2014 роках, досі залишається актуальним. Народний протест Гонконгу протистоїть усій міці авторитарного Китаю, і хтозна, чи не перейде в 2020 у "демократичний наступ" на материкову КНР.
Демонстранти слухають гімн США
Урок 15.За крадіжку технологій в США можуть сильно "дати по руках"
Китай здавна відомий своєю надмірною "любов’ю" до безпардонного копіювання чужих технологічних надбань. Але в 2019 році за цю "любов" серйозно взялися США, що з ініціативи президента Дональда Трампа ведуть торговельну війну з Піднебесною. І під американський удар потрапив китайський корпоративний гігант Huawei. Через звинувачення у промисловому шпигунстві Huawei навесні 2019 потрапив під повну заборону в США, позбувся доступу по сервісів Google, постачання мікросхем від Intel та Qualcomm.
США не залишились самотніми в демарші проти китайського техно-гіганта — санкції підтримало чимало їх союзників, зокрема Британія, Канада та Польща. А всім, хто все ж наважився надалі користуватися китайським комунікаційним обладнанням, американці передають попередження — вся інформація, пропущена через це обладнання, може потрапити до китайських рух. Але американські застереження залишаються всього лиш застереженнями, і відповідь на питання, чи варта дешевизна та привабливість китайських брендів описаних Штатами ризиків, кожна країна шукатиме по-своєму.
Урок 16. У "натівській" сім’ї не без Ердогана
У колективного Заходу в 2019 році були проблеми не тільки навколо Європейського союзу. Євроатлантичний військовий блок НАТО, що цього року святкував своє 70-річчя, теж зіткнувся із серйозним викликом. Туреччина через свою незалежну політику і мрії про статус регіональної наддержави, агресію в Сирії та "мутки" з росіянами стала найбільш проблемним членом альянсу.
Дійшло до того, що військові союзники Туреччини почали накладати на неї санкції, а Анкара у відповідь заявляла про наміри блокувати прийняття натівських планів оборони від агресії РФ. Тріщина між НАТО та Туреччиною має всі шанси перетворитися на прірву, яка поставить під загрозу як майбутнє Альянсу, так і безпеку Східної Європи та Чорного Моря. Щоб цього не сталося, Анкарі, Вашингтону та Брюсселю доведеться врахувати досвід 2019 року і добряче попрацювати над проблемою, а не загострювати її.
Урок 17. США теж можуть зраджувати
Багато в чому розкол між НАТО та Туреччиною стався через турецьку військову операцію в Північній Сирії. Головною метою цієї операції стала курдська автономія, виборена багатостраждальним народом у війні з ІДІЛ та військами сирійського диктатора Асада. В цій боротьбі курди стали союзниками американців, і саме американські військові на сирійсько-турецькому кордоні захищали курдів від агресії Ердогана. Втім, президент США Дональд Трамп, переслідуючи своє нав’язливе бажання негайно вивести свої війська із Сирії, просто-напросто кинув курдів напризволяще. І захищав своє рішення аргументами про те, що курди не допомагали американцям під час висадки в Нормандії в 1944 році, а тому не можуть претендувати на допомогу зараз.
Курди протестують проти введення турецьких військ до Сирії, Рим, Італія
Як наслідок, залишившись сам-на-сам з однією із найсильніших армій регіону, курди були змушені піти на угоду з Асадом та його російськими друзями, втративши свою автономію. А віра в непохитність американських гарантій та принципів зазнала серйозного удару, в той час як підтримувана росіянами диктатура Асада лише зміцнила свої позиції. І хоча увесь світ зробив якісь свої висновки з кроку Дональда Трампа, найбільшим уроком ця ситуація має стати для самої Америки. Адже якщо розкидатися союзниками направо і наліво, то дуже скоро можна опинитися на самоті.
Урок 18. Допінгові спортивні успіхи можуть вилізти боком, навіть якщо ти - "велика і страшна" Росія
Успіхи на ниві досягнень у спорті останніх років, якими так люблять пишатися авторитарні країни, на прикладі путінської Росії виявилися липою. Не російський дух, не тренованість і не воля до боротьби, а накачка допінгом забезпечували "перемоги" російському спорту. І ніяке фальшування на рівні найвищих державних установ не допомогло це приховати. Наприкінці 2019 року Всесвітнє антидопінгове агентство заборонило Росії участь у всіх великих спортивних змаганнях на 4 роки. Лише одних Олімпіад росіянам доведеться пропустити аж цілих дві (а загалом це буде третя поспіль Олімпіада з "ихтамнетами"). Щоправда, якщо чиновникам з РФ заборонили навіть носа потикати на стадіони, то для спортсменів, які не були замішані в допінгових схемах, зробили послаблення, і в індивідуальному порядку та під нейтральним прапором вони зможуть брати участь у змаганнях (як і два роки тому в Республіці Корея).
Ось так по фальшивій спортивні величі Росії було нанесено непоправного удару, а увесь світ отримав наочне підтвердження тому, що на міжнародній спортивній арені має бути місце тільки чесній боротьбі
Урок 19. Трамп і імпічмент - перша серія
Чи не найбільш резонансною політичною подією року по обидва боки Атлантичного океану стала ініційована Палатою Представників Конгресу США процедура імпічменту президента Дональда Трампа. Так як в епіцентрі цього скандалу опинилася Україна, про цей одіозний процес та всі його перипетії було списано не одну тонну паперу. Тож детально згадувати всю хронологію подій немає сенсу. Тим паче, що процес ще не завершився, і висунуті Палатою представників звинувачення розглядаються в Сенаті. Втім, в жодного з оглядачів немає сумніву в тому, що Сенат не підтримає звинувачень конгресменів і посада президента залишиться за Дональдом Трампом. Принаймні до виборів восени 2020 року.
Тим не менш, багато висновків з цієї історії доведеться зробити і Трампу, і Конгресу, і , що найголовніше, українській владі. І головний для України — жодні політичні вигоди від налагодження контакту з президентом США через "неофіційні" канали не варті ризику втрати двопартійної підтримки України в Сполучених Штатах.
